#61 Не бійся страждань

«чого жахався я, те й спіткало мене, і чого я боявся, те й прийшло на мене... Немає ні миру, ні спокою, ні відради, бо спіткало лихо мене» (Йов.3:25-26)

В лютому 2022 року в нашу країну прийшли події, які ми могли представляти лише в своїй уяві. Ніхто не вірив, що така біда можлива в теперішньому світі, і на наших землях. Ми й досі продовжуємо надіятися, що нас це омине (в тій жахливій мірі).

Усі ви знаєте про страждання, які випали на долю Йова. Він зітхає і стогне в муках, проклинає день свого народження (Йов.3:1). Стріли Всевишнього ввійшли в нього, і їхню отруту п’є його дух (Йов.6:4), Він ненавидить своє життя і радий, що не буде жити вічно на цій землі (Йов.7:16).

Багато українців тепер можуть уявити той жах, який охопив Йова, коли в один момент він втратив десятьох дітей, втратив все своє майно (халдеї напали і все позабирали, слуг повбивали), і ще й сам зазнав тяжких тілесних ушкоджень.

Сьогодні повчальні уроки з історії Йова дуже легко засвоюються нами. Таких повчальних уроків я хотів би виділити декілька.

1. Страждання можуть настигати благочестивих людей. Дехто каже більш радикально: християнин мусить пройти через біди. Ми «спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоб разом і прославитись» (Рим.8:17). Ап. Петро пише, що вогняні страждання не повинні дивувати нас (1Петр.4:12). Апостол Павло каже, що ми призначені для страждань: «щоб ніхто не захитався в цих скорботах, бо самі знаєте, що так нам призначено» (1Сол.3:3). Павло не був теоретиком. Після того, як його побили камінням і навіть покинули помирати, він встає на ноги, повертається в місто, увесь в синцях і крові, і що каже своїм по вірі? «Раз Бог мене не зберіг, я ж Його справу робив, то вибачте мене, нехай тепер хтось інший служить»? Ні. Він прийшов до своїх «утверджуючи душі учнів, умовляючи перебувати у вірі і пояснюючи, що через багато скорбот належить нам увійти в Царство Боже» (Дії 14:22).

До Христа прийшли люди, які по тогочасним ЗМІ, отримали новини про вбивство прокуратором Понтієм Пилатом галілеян (Лук. 13,1-5). Христос випереджує присутніх там зі словами: «Ви думаєте вони були грішніші усіх галілеян, що так постраждали?» Ні, відповідає Ісус, не так. Христос одразу руйнує стереотип, що страждають лише ті, хто найгрішніші. І башта Сілоамська впала і вбила тих 18 людей не тому, що вони були грішніші за всіх. Далі звучить така думка, важливо одне: щоб смерть не застала вас так само непокаянних.

Багато роздумів можна почути про те, чому прийшла біда саме до нас. За гріхи України? Є багато країн, де ще більше беззаконня… Чому схід так потерпає? Тому що там Церква неважна? Ні. Страждання можуть настигати благочестивих людей.

2. Страждання треба пройти, проявивши терпіння і не втративши віри. Важливо в цей час не відпасти від віри, не похулити Бога. Йов це пройшов – витерпів, і не похулив Бога.

Коли Христос звіщав про тяжкі події останнього часу, то сказав такі слова: «І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного» (Мт.24:10). Христос попереджує про тяжкі часи. І можна побачити, як він говорить про те, що ці тяжкі часи вдарять по вірі багатьох віруючих. Багато спокусяться.

«І тоді багато хто образиться, зрадить один одного і зненавидить один одного» (Біблія Короля Якова). Є такі значення слова: дратуватися, ображатися, обурюватися. Ви знаєте, що таке образа… Нехай не станеться так, щоб ми образилися на Бога. Бо часто в життя Бог допускає речі, які нам неприємні.

«Тоді багато хто відвернеться від віри, зрадить і зненавидить один одного» (Нова міжнародна версія) Це слово інколи ще перекладено як «засумніваються», «зневіряться».

«Багато хто відмовиться від своєї віри в той час» (Переклад добрих новин)

Ви чуєте, як страждання і скорботи можуть впливати на віруючих людей?..

3. Страждання – це шлях до слави і благословіння. Знаючи історію Йова, і багато інших подібних, ми маємо дивитися, що нас чекає після страждань. При правильному сприйнятті страждання і скорботи в кінцевому результаті приносять щось добре. Апостоли пояснюють як в стражданнях формуються певні якості християнина.

Після страждань Йов став кращим. Після страждань Христос ще більш звеличився. І як ми чули, коли тільки «страждаємо з Христом, то разом з Ним і прославимось» (Рим.8:17).

Давайте вірою дивитися трохи далі, ніж бачать наші очі фізичні.

4. Не варто жити страхами і комплексами. чого жахався я, те й спіткало мене, і чого я боявся, те й прийшло на мене. Значить у Йова були страхи, він заздалегідь думав про найгірші сценарії, які тільки можуть трапитися з людиною, і казав: хоч би не сталося цього зі мною.

Чого ви боїтесь? Що має таке статися, щоб ви сказали: Те, чого я боявся, спіткало мене? Невиліковного діагнозу? Автокатастрофи? Війни? Залишитися самотнім? Втратити роботу?

Перш ніж опинитися у світі печалі, Йов жив у світі: «а що, якщо..». Життя людей, які живуть в такому стані (в стані очікування лиха) не є нормальним. І це нічого не дасть. «хто з вас, турбуючись, може додати до зросту свого хоча б один лікоть?» (Мт.6:27).

Відомий християнський письменник Клайв Льюїс, який жив в часи Другої Світової війни, коли вибухи руйнували міста, а люди знали, що будь-який день може бути останнім, відповідає на питання: «Як нам жити в атомний вік?». Саме тоді заговорили про ядерну зброю, і людство було налякане.

На питання «Як жити тепер?» автор відповідає дуже мудро. Якщо передати коротко, то він говорить такі три думки:

1. Живіть так само, як жили ваші попередники. Ваша ситуація не нова, і у вас не більше небезпек, ніж було в людей, які жили перед вами.

2. Смерть, коли б вона не прийшла, прийде. «Повірте мені, шановні, ви і всі кого ви любите, вже були назначені до смерті до того, як було винайдено атомну бомбу». Причина усіх смертей – гріх, який ввійшов через Адама і Єву. Але гріх сьогодні переможений Христом! І після смерті є життя!

3. Третій тезис Льюїса полягає в тому, що ми не повинні переставати жити, навіть у світі, де багато що йде, може і буде йти не так.

«Це перший висновок, який необхідно зробити: і перша дія, яку необхідно зробити – взяти себе в руки. Якщо ми всі будемо знищені атомною бомбою, то нехай ця бомба, коли вона прилетить, застане нас за розумними і людськими справами — тими, хто молиться, працює, викладає, читає, слухає музику, купає дітей, балакає з друзями — а не тими, хто збився в купу, як злякані вівці, і думають про бомби. Вони можуть зруйнувати наші тіла (це може зробити і мікроб), але вони не повинні домінувати у наших умах» .

Я читаю, як проходили подібні часи люди перед нами, в Другу світову війну. Якщо і прийде біда (якщо у Бога так задумано), то нехай вона нас застане живими, повними надії на Бога і любові до людей.

Не бійся, говорить Христос!

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!