Власний погляд | GENISSH

Дорогі друзі, щиро вітаю вас з радісним святом Воскресіння Ісуса Христа. В цей день в духовному світі відбулася найбільша і найвеличніша подія – перемога добра над злом, перемога життя над смертю. Це дає нам впевненість, що Ісус Христос, який подолав смерть, має владу і над нашими бідами, скорботами, труднощами; має владу зціляти хвороби, припиняти війни, виводити з кризи; дарувати мир, радість та спокій. Першими радість Воскресіння відчули дві жінки. Ми маємо підстави стверджувати, що вони найбільше любили Ісуса. Саме вони стояли біля хреста до останнього (відчуваючи жахливі душевні страждання, біль та горе), саме вони були присутні при захороненні Ісуса (ховаючи свою останню надію), саме вони міркували над тим, як віддати Йому останню честь, і ось тепер, – як нагорода за щиру любов, – вони стоять біля пустого гробу. Ангел сповіщає жінкам найвеличнішу звістку: «Нема Його тут, Він Воскрес», і дає можливість особисто перевірити її правдивість: «Підійдіть, подивіться на місце, д

«Люди сторонились його. А він, у вимазаному болотом одязі, ледве стоячи на ногах, чіплявся до перехожих, обливав потоком лайки. – Пліснява життя! – з огидою кидали йому у вічі» . Так розпочиналась стаття районної газети, в якій згадували якихось горе-п’яниць Олександра Булдигіна та Миколу Полякова, жителів міста Дубна. Але не про них далі йшла мова, головним об’єктом «журналістського розслідування» М. Іванчука був інший чоловік, якого теж, до речі, звали Микола. І неважливо, що до перших двох він не мав жодного відношення, адже алкоголю категорично не пив, нецензурних слів не вживав, шкідливих звичок не мав (бо був глибоко релігійною людиною) – таке порівняння навмисне вводилось для підсилення негативних емоцій у читача, щоб викликати зневагу та огиду до головного персонажа статті, Миколи Куниці. Без жодного докору сумління поставили його в один ряд з іншими, віднісши до категорії «неблагонадійних», непотрібних для суспільства. «...Булдигіни, полякові, куниці і їм подібні. –

Вже майже три роки минає з того часу, як в історичному місті Дубно відбулось урочисте відкриття благодійного фонду «Будинок милосердя – Доброта» . Завдяки великим старанням Івана Федоровича Швеця, наполегливій праці добрих людей та за підтримки місії «Добрий Самарянин», було збудовано просторий комплекс для догляду за старшими та самотніми людьми. У червні місяці 2016 року цей заклад прийняв своїх перших мешканців. Нині він здатний надати послуги щодо догляду та забезпечити проживанням до 24-х осіб похилого віку та інвалідів. Отож, ми вирішили особисто відвідати цю установу аби більше дізнатися про цей заклад та на власні очі побачити, як він функціонує. Нас зустрічає привітний персонал, сестра Олена проводить невелику екскурсію, знайомить з іншими працівниками благодійного фонду, пригощає кавою. Йдучи коридором, не віриться, що це заклад для людей похилого віку – здається, що він призначений для якихось VIP-гостей. Напевно, ще в жодній державній лікувальній установі я не ба

Життя кожної людини є унікальним. У кожного свій шлях до пізнання Бога. Та все ж таки, життєвий досвід окремих людей вартий особливої уваги. Ще в дитинстві йому довелось зазнати переслідувань за віру, юність провести у служінні Богу, зрілість – на найвідповідальніших позиціях п’ятидесятницького братерства. А ще – пережити близько двадцяти тяжких хвороб, серед яких чотири операції, втрату свідомості, виявлення онкозахворювання, мікроінсульт. Випробуваний у всьому, прийнявши участь у благородних змаганнях, сумлінно звершуючи біг, він не полишає вірного служіння Богу, і разом із ап. Павлом стверджує: «Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби-но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої». ЧАСТИНА 2. ЗАПИТАННЯ ВІД ЧИТАЧІВ: використання народних традицій (прикрашання ялинки); підготовка, критерії вибору та обрання свого наступника (старшого пресвітера області); використання зброї

Життя кожної людини є унікальним. У кожного свій шлях до пізнання Бога. Та все ж таки, життєвий досвід окремих людей вартий особливої уваги. Ще в дитинстві йому довелось зазнати переслідувань за віру, юність провести у служінні Богу, зрілість – на найвідповідальніших позиціях п’ятидесятницького братерства. А ще – пережити близько двадцяти тяжких хвороб, серед яких чотири операції, втрату свідомості, виявлення онкозахворювання, мікроінсульт. Випробуваний у всьому, прийнявши участь у благородних змаганнях, сумлінно звершуючи біг, він не полишає вірного служіння Богу, і разом із ап. Павлом стверджує: «Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби-но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої». ЧАСТИНА 1. Біографія. Дитинство. Переслідування за віру. Шлях до єпископства. Труднощі та випробування в житті служителя. Взаємовідносини з Богом. Бачення щодо розвитку Церкви. Критика, духовна п

Пропонуємо вашій увазі електронний варіант березневої газети «За віру Євангельську». У цьому випуску читайте: – Новини Рівненського обласного Об’єднання УЦХВЄ за березень; – Світ побачила книга про історію п’ятидесятницького руху (інтерв’ю з автором); – Члени Комітету УЦХВЄ презентували низку нових проектів та затвердили плани святкування ювілею євангельського руху в Україні; – Роздуми Олександра Котка: Чим ти зайнятий у відповідальні часи?; – «Де б ти не був — молися, і Бог тобі поможе!» (свідчення Сергія Баса); – У самому серці Березного з’явиться християнський соціальний центр; – У Києві відбувся IV Всеукраїнський форум сім'ї; – Завершились міські та районні етапи обласної учнівської олімпіади «Знавці Біблії»; – Досліджуємо Писання разом: Підготовка до старості (Лео Франк); – Дитяча сторінка; – Вірші, розповіді, цікаві факти та замітки; Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram! Сподобалос

Більше трьох років наполегливої праці, тижні проведені в архівах, вечори – у спілкуванні з людьми, десятки поїздок та недоспаних ночей – і в результаті у світ вийшла нова книга з детальним описом п’ятидесятницького руху. «Найдивовижніше в усьому цьому процесі бачити руку Господню. Складаючи до купи окремі історії-пазли, раптом бачиш як перед очима вимальовується дивовижна картина великого Божого задуму! У такі хвилини приходить розуміння, що всі події у твоєму власному житті відбуваються не просто так, що в той чи інший момент часу певні люди з’являлися не випадково – вони теж входили в цей Божий задум. І на серці звучить: «Soli Deo Gloria» – вся слава належить Богові!», – стверджує Олександр Геніш. Ми поспілкувалися з Олександром і запитали, що стало поштовхом до написання книги і що послужило основним матеріалом? - Ще підлітком я почав вести щоденник, у якому записував свої думки та переживання. Потім, готуючись до проповідей, по кілька разів записував-переписував думки, нама