Власний погляд | GENISSH

Світ сьогодні схожий на розбурхане море. У новинах ми щодня чуємо про обстріли українських міст, про нові загрози з боку Росії, про політичні вбивства, про напруженість між країнами. Іноді здається, що історія котиться вниз по схилу, і ніхто не може її зупинити. Тривога і невпевненість стали частиною нашого повсякдення. Усе це немов гул грому, що передує бурі. Ми питаємо себе: що буде далі? Чи буде мир? Чи дочекаємося справедливості? Чи взагалі людство має майбутнє? Але ці запитання — не нові. Вони звучали у серцях людей у всі часи. Вони змушують нас піднімати очі вище за новинні стрічки й шукати відповідь у Того, Хто знає початок і кінець історії. Людство шукає відповіді у політиці, у науці, у прогресі. Одні говорять: далі буде новий світовий порядок. Інші стверджують: людство чекає катастрофа. Але якщо подивитися на історію, то стане очевидно: жодна система, жодна імперія, жодна наука не дали остаточної відповіді. І все ж Біблія, Слово Боже, відкриває перед нами правду, яка...

На початку листопада світ побачила нова книга «Спасай взятих на смерть: свідчення капеллана» , написана під редакцією Олександра Геніша. Книга розповідає про життя та служіння капелана, євангелиста Петра Суща, який, повіривши в Господа, присвятив своє життя служінню людям. Автор ділиться своїми особистими переживаннями, викликами та перемогами, що виникали в служінні під час війни на сході України та праці з ув’язненими. У книзі висвітлюються різні аспекти його служіння: підтримка військових, організація допомоги для дитячих будинків, робота зі школами та взаємодія з військовими частинами. Через призму особистих переживань і свідчень, читачі отримають глибоке розуміння ролі капеланів і служителів у сучасному світі. Автор описує, як церква стала підтримкою для військових, цивільних осіб та ув'язнених, надаючи духовну та матеріальну допомогу. Видання стане цінним джерелом інформації для всіх, хто цікавиться капеланством, служінням в умовах війни та ув'язнення, а також...

Війна в Україні змушує багатьох переосмислити ряд теологічних питань. Пастор однієї церкви на Рівненщині ще на початку війни на своїй сторінці Facebook написав так: «Війна підштовхнула тектонічний зсув моєї богословської парадигми» . В ефірі з Геннадієм Мохненко (4 квітня) Сергій Демидович поділився своїми спостереженнями щодо неготовності церкви до теперішніх випробувань (наведено окремі фрази): «Христианство оказалось неподготовленным к этому времени... Особенно харизматы. Классическое христианство легче пережило это, а харизматическое – во многом поисчезало, поразваливалось» . Переглянути свої переконання і основу для віри корисно кожному. Адже в нашому особистому богослов’ї прогалин є чимало. Особливу перевірку сьогодні проходять харизматичні церкви зі своїм ліберальним богослов’ям. Усі ці роки вони театралізували зібрання, проповідували теологію процвітання, «зв’язували» сатану, забороняли і наказували, проголошували бажане за дійсне, сповідували легке християнство. ...

Щодня стається безліч подій, але далеко не кожна, за своєю значущістю, приковує до себе увагу світової спільноти. Подій світового рівня є небагато, але вони здатні захитати основи землі. До них прикована увага усіх жителів планети! Цього тижня увесь світ обговорює події в Афганістані, а саме вивід звідти американських військ і захоплення території талібами. Багато уроків можна взяти з цієї історії, залежно від того з якої сторони її розглядати. Та є у мене на думці одна засторога. Американські війська були введені в Афганістан ще в 2001 році. Саме за їхньої підтримки були нейтралізовані терористичні угрупування на території цієї держави та сформовано демократичний уряд. Двадцять років військові США і НАТО підтримували цей уряд... За словами президента США, для цих цілей «афганським партнерам» були надані всі необхідні інструменти, зокрема сучасну техніку і озброєння. «Ми навчили і екіпірували майже 300 тисяч нинішніх військовослужбовців афганських національних сил безпеки...

Без перебільшення, увесь світ спостерігає за тим, що відбувається в Ізраїлі. Ізраїльсько-палестинський конфлікт продовжується не одне десятиліття, бувають його загострення, бувають моменти затишшя. Щоразу з’являються нові приводи для ескалації, але ціль арабів незмінна – тотальне знищення держави Ізраїль, а на його території створити палестинську державу. Ситуація загострилася з початком священного мусульманського місяця Рамадан у середині квітня 2021 року. Також викликала гнів загроза виселення деяких палестинських сімей у Східному Єрусалимі. 10 травня, коли Ізраїль святкував День Єрусалиму – річницю взяття під контроль Східного Єрусалиму в перебігу арабсько-ізраїльської війни 1967 року, – угруповання «Хамас» випустило в бік Єрусалиму сім ракет. Ізраїльські військові у відповідь завдали повітряних ударів по пускових установках та інших об’єктах бойовиків «Хамасу» на півночі Смуги Гази. Цей спалах є одним з найбільших за останні роки. Один з жителів Ізраїлю, студент універс...

Осінню планується «візит смерті» в Україну», – повідомляє нам науковець і служитель, який нині мешкає в Канаді. Олександр Лихошерстов днями написав замітку «Про заборону лжевчителя Шевченка» , у якій звертається до єпископів України та працівників силових відомств з проханням заборонити приїзд Шевченка в Україну. Дискусія навколо особи Олександра Шевченка ведеться вже декілька років. Тему піднімають одній й ті ж. Непорозуміння стаються на підґрунті того, як саме Церква має будувати свої взаємовідносини з державою. Гостроти конфлікту додає війна. Сам Шевченко намагається не реагувати на різні закиди у свою сторону, але подекуди дає коментарі на тему України, хоч робить це не охоче. Він написав книгу «Церква і громадянське суспільство», опублікував декілька аудіо та відео звернень, текстових публікацій у соціальній мережі Facebook. Весною з’явився анонс про плани Олександра відвідати Україну. Це й стало новим приводом для того, щоб повернутися окремим особам до його постаті. ...

Буквально на днях з’явилася одна дуже таки незвична для нашого протестантського середовища стаття, яку навмисне поширюють окремі особи, які, в основному, або вдають із себе великих інтелектуалів, або мають неприязнь до відомого пастора із Сакраменто Олександра Шевченка. Статтю написав деякий Олександр Лихошерстов, який хоч і не є відомим в широких колах євангельських християн, але, як він сам зауважує в своїй роботі, є доктором богослов’я і «рукопокладеним вчителем Союзу ХВЄ». Назва статті звучить так: «Эпистемологические Проблемы Интерпретаций в Простонародно-местечковом Богословии Александра Шевченко» . Гадаю, що дехто із моїх читачів, почувши тільки назву, вже взялися за голову. В самій же роботі вжито десятки слів ще більш складних, що ускладнює розуміння цієї роботи та забирає бажання читати далі. Як висловився хтось із читачів: «Взагалі не розумію автора статті, і не тільки із-за «високого» стилю, який неможливо зрозуміти без словника (і то, думаю, навряд чи). Яка мотивація...

П’ятидесятники – доволі незвичайні люди. Незвичайні тим, що у їхніх зібраннях практикуються речі, які відносяться до якоїсь таємничої, надприродної сфери. Наприклад, тут можна почути, як людина молиться на мові, якої ніколи не вивчала; чи як зовсім незнайома тобі людина, розповідає таємниці твого серця; або ж дізнатися про те, що чекає тебе в майбутньому. І хоча такі речі не є самоціллю чи повсякденними явищами, проте вони все ж таки час від часу трапляються серед п’ятидесятників (подібно, як колись траплялись серед першоапостольської церкви). Працюючи над написанням книги про історію п’ятидесятництва, досить часто доводилося чути свідчення старших вірян про подібні явища. Хтось згадував моменти, коли віруючі під забороною атеїстичного керівництва збиралися на вечірні молитви, а Дух Святий через пророче слово звіщав що через годину на те місце прийдуть представники з органів влади. І поки вони приходили – віруючих уже там не було. Неабияк здивував той факт, що значна частина ві...

Вопрос, который возникает в слуги Елисея, когда война касается его лично. Возможно, до этого у него было свое собственное богословие, но в такие периоды истории оно поддается испытанию. Он оказался не готов встретить такие обстоятельства, поэтому обращается к Елисею чтобы тот дал совет, как поступить в сложившиеся ситуации. Елисей ответ дал, но каким был бы ответ, если на месте Елисея стоял один из современных христианских деятелей? Ответы были бы разные, и что интересно, каждый ответ можно было бы основать каким то местом Писания. Вот несколько вариантов ответов, которые мы могли бы услышать: 1) Нужно бежать из этого государства. Что мне с любви к Родине, если грозит опасность моей жизни. «Бегите, спасайте жизнь свою» (Иер.46:6), «мы пойдем в землю Египетскую, где войны не увидим и трубного голоса не услышим, и голодать не будем, и там будем жить» (Иер.42:14); 2) Надо брать в руки меч и защищать себя, свою семью и свое государство. Ведь это моя земля! Я не позволю войску сирий...