Богослов із Канади вчить любити та захищати Україну і звинувачує Шевченка в організації масового вбивства
Дискусія навколо особи Олександра Шевченка ведеться вже декілька років. Тему піднімають одній й ті ж. Непорозуміння стаються на підґрунті того, як саме Церква має будувати свої взаємовідносини з державою. Гостроти конфлікту додає війна. Сам Шевченко намагається не реагувати на різні закиди у свою сторону, але подекуди дає коментарі на тему України, хоч робить це не охоче. Він написав книгу «Церква і громадянське суспільство», опублікував декілька аудіо та відео звернень, текстових публікацій у соціальній мережі Facebook.
Весною з’явився анонс про плани Олександра відвідати Україну. Це й стало новим приводом для того, щоб повернутися окремим особам до його постаті.
Нижче поділюся думками після прочитання звернення Олександра Лихошерства до українських служителів [5]. Використовуватиму публіцистичний стиль, подекуди вдаватимусь до іронії.
Найперше мої очі бачать розміщену картинку: на фоні пекла, якогось чоловіка з рогами та черепами, вставлене фото Шевченка і єпископа п’ятидесятницького Союзу Росії з надписом: «Скажи НІ «візиту смерті» О.Шевченка в Україну!». Інтригує! Читаємо далі...
В якості епіграфів подається цитата із проповіді єпископа п’ятидесятників України М.С. Паночка про лжевчителів та пророків, які з’являться у наш час. Невідомо кого саме мав на увазі Михайло Степанович, коли виголошував свою проповідь, але автор застосовує сказане по відношенню до Шевченка. Я вбачаю тут і прихований зміст: оскільки звернення Лихошерстов адресує єпископам України, в тому числі і Паночку (як керівнику одного з найбільших об’єднань), то не завадило б на початку подати якусь із його цитат – це повинно було б «розположити» єпископа позитивно відреагувати на звернення.
Далі наведено давно забуте пророцтво до Шевченка, в якому, начебто, Господь звіщає про те, що той скоро «пойдет в унижение», бо говорить «пусті слова, які не мають ніякої ролі перед Богом». Над цим пророцтвом я роздумував ще тоді, коли його вперше опублікували. Чи збулося воно? Однозначно сказати неможна. Те, що Шевченко проходить долину приниження, і навіть частково втратив якийсь сегмент аудиторії – це правда. Але є й інша частина цього пророцтва: у ньому звучало попередження про те, що народ Божий в Америці чекають біди та гоніння, і що вони будуть зі сторони уряду. В пророцтві не вказується точний час, вжито лише два слова: «сьогодні», яке характеризує теперішній час, і «завтра», яке позначує майбутній час. Саме «завтра» мали настати гоніння для християн і долина для Шевченка. Якщо з другим можна дискутувати, то з першим маємо протилежне – з приходом у 2016 році Трампа, євангельським християнам стало жити комфортніше.
Олександр Лихошерстов наводить пророцтво, яке йому вигідне. Але є ще одне «пророцтво», яке «висить» за доктором богослов’я (в якому він показує себе аж ніяк не «фундаментальним реформатором»). В розпал війни він записав звернення до Шевченка, в якому прочитав емоційний вірш, а потім почав роздавати вселенські анафеми і грозити йому від імені Бога смертю дітей: «Я как раб Моего Владыки, как рукоположенный учитель Церкви ХВЕ Украины, возвещаю тебе волю Божью: Твое служение в Церкви Божьей приостановлено. Я объявляю во вселенской Церкви, что ты лжеучитель, который находится в духовном обольщении… Так как ты ожесточил сердце свое, Господь исполнит следующее знаменье в твоей жизни: […] Бог, когда смерть придет в твой дом, не услышит твоего крика. Божья защита будет отнята от твоего дома… Это был твой выбор перестать работать в команде Моего Бога» [1]. Такого роду вислови колись були притаманні крайнім харизматам, і то на початку становлення цього руху. Доволі голослівно, і трохи зухвало так заявляти. А говорити від імені Бога – небезпечно. Прийде час відповідати за слова, що не збулися...
В кінцівці свого відео він звертається до єпископів України. Аби надати своїм слова ще більшої ваги, він розповідає про те, як тричі до нього приходив Господь і велів взятися за Шевченка. Навіть погрожує єпископам: «Я послан сказать вам, что если вы не возвысите голос за евангельскую истину против популярного богословия наших дней, грех первосвященника Илия, который не обуздывал своих сыновей, будет на вас… Бог может положить пределы Своему прощению, если вы откажитесь обуздывать зло». Він закликає єпископів прибрати з книжних магазинів книжки, в яких подається інша позиція щодо участі у війні, взяття до рук зброї, служби в армії, протидії злу, участі в політиці і т.д.
Це було перше звернення Лихошерстова до українців, зокрема, до служителів церков. Але воно було проігноровано і всерйоз не сприйнято. Відповідальності, правда, за свої слова, ніхто не поніс.
Див. також: За справу взялися доктори...
Чомусь Шевченку приписують «дух гібридно-імперської теології Кремля». Лихошерстов наводить пояснення фрази, мовляв, це дух, який «розповідає українцям, що до своєї землі вони мають ставитися «байдуже», що наші воїни-захисники повинні кидати зброю і ставати дезертирами, що весь український народ повинен іти у полон до нового деспота-фараона Путіноходоносора начебто через те, що Сам Бог «передає» нас у рабство цьому монстру». Такі висновки він зробив, переглянувши звернення Шевченка до церкви у світлі останніх події [2], хоча насправді у зверненні про це не йдеться.
Він ставить Шевченка в один ряд з Сандеєм і Мунтяном. Причому робить це в публікації декілька разів. І вкотре нагадує про відсутність у Шевченка теологічної освіти. Канадський доктор це робить практично у кожній своїй статті, напевно, намагаючись таким чином принизити свого опонента у дискусії. А ще у нього є навіть власні терміни для позначення думки тих, хто не згідний з його позицією – «простонародно-містечкове» та «гібридно-імперське богослов’я». Він просить вибачення у православних, католиків та представників інших конфесій за те, що в протестантському середовищі є такі люди, як Шевченко.
Але ось який подвійний стандарт! Шевченка Лихошерстов називає «людиною, яку ніхто не уповноважував говорити від імені усіх протестантів». Хочеться запитати: А вас хтось уповноважував видавати заяви на всю Вселенську Церкву, об’являючи у ній когось єретиком чи відступником? «Я объявляю во вселенской Церкви, что ты лжеучитель…», – слова кілька річної давності. Тим більше, що Шевченко ніколи не говорив від імені усіх, а в питаннях відношення Церкви з державою був завжди обережний, постійно зазначаючи: «я полагаю», «моё мнение», «я не хотел, бы сейчас говорить на эту тему», «меня не интересует эта тема вообще» і т.д.
Тут ще доцільно якось яскравіше показати свою перевагу над опонентом. І доктор це робить, зауважуючи: «Я чотирнадцять років навчався в духовній семінарії, здобув дві магістерські ступені, вісім років писав докторську дисертацію під керівництвом двох професорів…», а Шевченко «людина без будь-якої богословської чи світської освіти». Вже колись він писав подібний трактат. І що ви думаєте? Там також перераховував свої наукові здобутки… Навіщо так часто про це згадувати?
А ось ще цитата: «Я намагаюсь зрозуміти християн України: які такі випробування переніс з українським народом любитель Третього Риму Москви О.Шевченко, повчаючи нас із закордону останні п'ять років коритися агресору і миритися з окупацією? Чи не саме життя вчить нас, що коли чоловік кидає свою дружину і йде до своєї нової коханки, він вже не може повчати свою колишню сім‘ю, бо вже більше не є для них моральним авторитетом. У випадку з Олександром Шевченко ми маємо дивну ситуацію, коли, покинувши Україну у найтяжчий час російської агресії і впавши в обійми до «багатої московської коханки», цей проповідник із Сакраменто, не маючи жодного морального чи богословського авторитету, не перестає повчати Україну, як їй ходити перед Богом, як їй думати, яку теологію їй сповідувати і до якого царя їй іти в полон». Навіщо докоряти Шевченка в тому, що він покинув рідну землю і не страждав з народом, якщо ти й сам з ним не страждав. Чи не з Канади ви, докторе, нині повчаєте українських єпископів як їм діяти?
Читаю далі… Ох, і знову згадка про відсутність освіти у Шевченка: «Вчитися ніде не вчився». Ще раз згадаєте – перестану читати.
Виявляється, жоден із нас не може критикувати Жана Кальвіна, Ульріха Цвінглі, Мартіна Лютера та інших реформаторів, бо «змінювати те, що було прийняте на соборах, можуть тільки собори, а не окремі люди з примітивною біблійною освітою». Нічого собі! Отже, все те, що було прийнято чи сказано ними, ми, як наслідники протестантизму, маємо безмовно переймати? Наприклад, позицію Мартіна Лютера по відношенню до євреї, до інакомислячих людей? Хм… А як же тоді з «іншими мовами» чи з пророцтвами, які практикують п’ятидесятники? Може наші реформатори таку практику не схвалювали б?
Через те, що Шевченко більш схильний до пацифізму (відмови від зброї, участі християн у війнах), він «продовжує руйнувати не тільки теологію Реформації, а й конкретні людські душі».
Ось уже вчетверте підмічена відсутність освіти у Шевченка: «тільки бідні та беззахисні українці повинні вислуховувати вчення ніким не навченої людини про неможливість опору агресору через те, що начебто сам Бог «передає» українців до рук кровожадібного царя Путіноходоносора». Ніким не навчена людина… Якщо ми навіть говоримо про самоосвіту, яка у Шевченка на досить серйозному рівні, то це означає, що вплив певних богословів на людину існує й тоді, адже вона читає їхні книги, статті. Навчатися можна й дистанційно. Зрештою, ми хочемо бачити результати праці, а не перерахунки наукових здобутків та дипломів.
І звідки взяте оце твердження, що Шевченко пропонує здатися Путіну? От, в статті йдеться про «публічні заклики О.Шевченка до українських солдатів під час війни кидати зброю і ставати дезертирами». Чи не є це відвертою брехнею, маніпуляцією? У своїй книзі, де найбільш повно описана позиція Шевченка, він наголошує: «З перших слів бажаю повідомити читачів про те, що це послання розраховано виключно на церковну аудиторію. Воно не має ніякого відношення до людей, які є чужими для церкви. Це не той випадок, коли книгу може читати як віруючий, так і невіруючий, і обидва добре розуміти прочитане. Ця праця для закритого кола людей...» [3].
Отож, усі звинувачення в тому, що Шевченко пропонує українським воїнам здатися є абсолютно безпідставними. Також він ніде не говорив про те, що християнам не потрібно боротися за справедливість, бо вона, начебто, не є цінністю. Ось дослівний зміст його слів: «Справедливість у великій ціні, але не вона є найбільшою чеснотою... Справедливість у вигляді помсти спричинює нескінченні страждання людям...
У світському розумінні перемогти – значить ліквідувати ворога. У християнському розумінні перемогти – значить завоювати його серце. Любов роззброює, а справедливість озброює. Ось чому Христос велів підставити щоку тому, хто вдарив тебе і віддати не тільки сорочку, але й в придачу верхню одежу» [4]. А щоб ці слова не були кимось сприйняті як заклик українській армії здатися Росії, віддати не тільки те, що забирають, але й більше, Шевченко знову акцентує на тому, що слова ці відносяться виключно до церкви, до віруючих. «Знову таки повторюсь: це вчення не для світу, а для церкви, яка повинна мріяти не про перемогу справедливості, а про перемогу любові» [4].
«людина, яка ніде окрім загальноосвітньої школи не вчилася», – це вже п’ятий удар в спину Шевченка від чоловіка, який «чотирнадцять років навчався в духовній семінарії, здобув дві магістерські ступені, вісім років писав докторську дисертацію під керівництвом двох професорів».
Окрім пацифізму Шевченка автор звинувачує його ще й в тому, що він навчав, начебто «у Бога більше немає Єдинородного Сина», а є вже тільки «Первородний Син». Особисто я не чув цього вчення від Олександра, не вникав у нього. Не виключаю, що звинувачення побудоване лише на одному вислові. Зловити публічну людину на слові, або невірно інтерпретувати її слова досить легко.
Невже хтось дійсно думає, що Шевченко «виконує завдання своїх московських кураторів»? Бо й в цьому Лихошерстов звинувачує Олександра. І ще додає: Шевченко мусить бути відлучений від євангельської церкви ще й за те, що він не вірно розуміє слова «Не мстіться самі…» (Рим.12:19). Де він таке вичитав?! Причому зауважте: мусить бути вилучений за невірне розуміння...
Висновок і заклик до єпископів України фантастичний: «брати-єпископи, не дайте ввести себе в оману: наше мовчання відносно нового візиту О.Шевченка призведе до того, що та антиреформація, яка взяла вверх над нашими протестантами, перетворить Україну на дику бездуховну пустелю, в окремих «оазисах» якої відокремлені від світу монахи-протестанти або нові колонії амішів будуть читати не Мартіна Лютера чи Жана Кальвіна, а Жору Бабія та Сашу Шевченко». Ще трохи фальші та заяв, які спричинюють розділення між українцями від канадського богослова: «Якби цей необізнаний служитель тихенько сповідував собі пацифізм у своєму Сакраменто серед іммігрантів, які переїхали до Америки з незареєстрованих союзів, то тут немає про що взагалі говорити. Чи мало є на світі людей, які через нестачу розуму присвятили своє життя служінню єретичним концепціям? Але коли ця людина, яка не розмовляє мовою свого народу, яка не поважає кордонів своїй матері Батьківщини, під час зовнішньої агресії почала закликати воїнів-захисників України кидати зброю та іти в полон до наших загарбників, то це стало для усіх нас дуже серйозним сигналом». Шевченко «допомагає Путіну вбивати українців морально та ідеологічно».
Доктор готовий стати на коліна перед єпископами України і благати їх про одне: не пускайте Шевченка в Україну! Не за себе благає, бідолаха, а за тих, хто «хто вже не може себе сам захистити, бо вже втратив психічне та фізичне здоров’я через війну на Донбасі та агресію Росії». Брехня диявола буде литися з церковної кафедри через уста Шевченка! «Солдат може відвоювати 2 роки на фронті і зламатися удома через одне необережне слово. І ось уявіть собі, що коли наші довірливі українки знову поїдуть переповненими автобусами слухати промосковського афериста і путінофіла Сашу Шевченка, що будуть відчувати їх чоловіки-ветерани?» – риторично запитує Лихошерстов.
Не дивуйтеся. Далі ще більше! Такого Шевченка ви ще не знали! Його «інформаційні ракети» страшніші за снаряди, «вони поцілюють у кожне українське серце», «мільйони українців будуть жити в депресії», тисячі воїнів-захисників можуть скоїти самогубства. Так і хочеться викрикнути: Шевченко, забирайся зі своїми ракетами!
«ми маємо зрозуміти, що візит О.Шевченка до України – це візит смерті, це нова ідеологічна диверсія Москви», – каже людина, яка чотирнадцять років навчалась в духовній семінарії, і вісім років писала докторську. Доктор вже перестає звертатися до єпископів, тепер його звернення до Служби безпеки України і Генеральної Прокуратури. Увага! «готується масове вбивство українців через використання новітніх гібридно-психотропних розробок, яке має на мету доведення до самогубства великої кількості психічно травмованих Російською агресією громадян України». Оце то да! Ми тут про політику, про вибори, про реванші якісь, а нам тут з Канади телеграма про те, що все це дрібниці – Шевченко осінню їде в Україну! Їде не сам, а снаряди везе.
Виявляється, що всі християни, які сповідують принцип не брати до рук зброю, «топчуть своїми ногами спадщину Реформації». Нічого, що за це сотні братів йшли до в’язниці? Існують різні погляди серед євангельських християн на згадане питання. І в одному Союзі мирно живуть та служить християни з різними переконаннями. Навіщо впадати в крайність і ображати якусь із сторін? Навіщо кликати до розділення? Тим паче, що Шевченко, на відміну від його опонентів, вкрай рідко говорить на політичні теми. В основному його проповіді про інші важливі духовні істини. Варто переглянути його сторінку у соцмережах, чи канал на YouTube. І в Україну він їде з іншою ціллю, з іншою програмою.
Тему щодо постаті Шевченка активно просуває Мохненко, надаючи їй більш емоційний відтінок. Зокрема, він записав відео і на звернення Лихошерства, створив допис у Facebook, відмітивши у ньому ще 90 служителів та активних користувачів соц.мережі. Але якоїсь надмірної активності ця тема не викликала. Та й коментарі не зовсім прихильні. Побачимо, чи буде якась реакція від єпископів (адже до них було звернення). Цілком ймовірно, що вони проігнорують звернення Олександра Лихошерстова – так як і перше. Головам Союзів потрібно зберігати мир у церквах, а не створювати приводи для інформаційних війн та розділень. І в цьому вони праві...
P.S. У статті я не раз вживав словосполучення: «богослов із Канади», «доктор, який здобув дві магістерські ступені, і вісім років писав докторську дисертацію». Насправді, походження чи проживання людини не має значення, а наявність освіти є беззаперечною перевагою. Ці епітети вжиті через те, що автор статті ними ж намагається принизити опонента, підкреслюючи свою перевагу.
2. А.Шевченко. Обращение к церкви во свете последних событий. In Youtube. Электронный ресурс. – 22-05-2018. Режим доступа: https://www.youtube.com/watch?v=os7yUwLGwb0&t=3s
3. Александр Шевченко. Церковь и гражданское общество. – «Живая жизнь», Москва. – с.10
4. Александр Шевченко. Церковь и гражданское общество. – «Живая жизнь», Москва. – с.32
5. Лихошерстов - Про Заборону лжевчителя Шевченка: [Електронний ресурс]. – Джерело доступу: http://esxatos.com/olihosherstov-zvernennya-do-vseukrayinskoyi-radi-cerkov-pro-zaboronu-u-sluzhinni
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в
Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в
Telegram!
Коментарі
Дописати коментар