Власний погляд | GENISSH

«Пророцтво про Думу: «Кричать мені із Сеїра: «Вартовий, яка пора ночі? Вартовий, скільки ще ночі?» Вартовий відповідає: «Наближається ранок, а все ж іще ніч. Якщо ви захочете знов запитати, то повертайтесь і запитуйте!» (Іс.21:11,12) Пророцтво про Думу – доволі складний текст, який важко пояснити: а що ж малося на увазі? Дуже мало нам відомо деталей. Зазвичай цей текст пояснюється алегорично, в контексті приходу Христа. Дума – ще одна назва Едому, володінь Ісавових нащадків. А перекладається це слово як «мертва тиша, мовчання». І може бути, що саме в цьому контексті це слово і вживається. Скільки ще тої мертвої тиші і мовчання? Скільки ще ночі? Скільки ще страждати? В цій частині книги Ісая пророкує про навколишні царства і країни, на які насувається темна хмара і густа ніч. «Грізне видіння показано мені: грабує грабіжник, спустошувач спустошує... Я зворушений від того, що чую, я збентежений від того, що бачу» (Іс.21:3,4). Йдеться про війни, які стосуватим

«чого жахався я, те й спіткало мене, і чого я боявся, те й прийшло на мене... Немає ні миру, ні спокою, ні відради, бо спіткало лихо мене» (Йов.3:25-26) В лютому 2022 року в нашу країну прийшли події, які ми могли представляти лише в своїй уяві. Ніхто не вірив, що така біда можлива в теперішньому світі, і на наших землях. Ми й досі продовжуємо надіятися, що нас це омине (в тій жахливій мірі). Усі ви знаєте про страждання, які випали на долю Йова. Він зітхає і стогне в муках, проклинає день свого народження (Йов.3:1). Стріли Всевишнього ввійшли в нього, і їхню отруту п’є його дух (Йов.6:4), Він ненавидить своє життя і радий, що не буде жити вічно на цій землі (Йов.7:16). Багато українців тепер можуть уявити той жах, який охопив Йова, коли в один момент він втратив десятьох дітей, втратив все своє майно (халдеї напали і все позабирали, слуг повбивали), і ще й сам зазнав тяжких тілесних ушкоджень. Сьогодні повчальні уроки з історії Йова дуже легко засвоюються

«Отже, виправдані вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого й одержали ми вірою доступ до цієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимося надією слави Божої; і не тільки цим, але хвалимося і у скорботах, знаючи, що скорбота виробляє терпіння, а терпіння — досвідченість, а досвідченість — надію, а надія не засоромлює, тому що любов Божа вилилась у серця наші Духом Святим, даним нам!» (Рим.5:1-5) Апостол Павло в попередніх розділах пояснював тему оправдання. З першого розділу послання до Римлян йдеться про виправдання грішних людей перед святим Богом. Йдеться про гнів Божий на нечестивих, праведний суд Божий, справедливість Божу, відмінність між юдеями і язичниками, і, зрештою, оправдання через віру для всіх. І тепер апостол показує плоди оправдання. «Отже, виправдані вірою...», що ми маємо? 1. «ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа» . Бог не є твоїм ворогом. Бог не є твоїм суддею. Я бачу якийсь схиб в тому, що так

«На Тебе уповали батьки наші; покладалися — і Ти визволяв їх. До Тебе кликали вони, і були спасенні, на Тебе покладали надію, і не посоромилися. Я ж черв’як, а не людина, посміховище між людьми і презирство в народі. Всі, хто бачить мене, глузують з мене, розкривають роти, хитаючи головою: «Він покладався на Господа, нехай визволить його, хай спасе його, якщо він до вподоби Йому!» Бо Ти витяг мене із лона, вклав у мене уповання на персах матері моєї. На Тебе я залишений від народження, від лона матері моєї Ти — Бог мій! Не віддаляйся від мене, бо скорбота близька, а допомоги немає» (Пс.21:5-12) Ці слова належать Давиду. Це знаменитий персонаж Біблії. В житті Давида було багато тривожних ситуацій. Що він робить в такі часи? Звертався до Господа, молився до Бога. Куди біг Давид в часи невизначеності? Загальна відповідь: до Господа. Проте Давайте згадаємо, як практично це виглядало. Адже це питання актуальне і сьогодні: куди втікати? 1. Саул здійснює замах на Д

«Я зроблю тебе мудрим, наставлю тебе на путь, якою ти підеш, скерую тебе, око Моє над тобою!» (Пс.31:8) «і буде Господь провадити тебе завжди, і під час посухи насичувати душу твою, і зміцнить кістки твої, і станеш ти, мов сад, зрошений водою, і як джерело, води якого ніколи не висихають» (Іс.58:11) В цих текстах ми бачимо, який результат Божої керованості в житті людини. Бог керує життям віруючих людей. Є таке поняття як Боже водительство (керованість). Як щаслива та людина, яку веде Господь! «Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі» (Рим.8:14). Боже ведення є обов’язковою умовою дітей Божих. Боже ведення робить мудрим («зроблю тебе мудрим»), насичує, зміцнює, зрошує. Життя такої людини як сад серед пустині! «як джерело, води якого ніколи не висихають» . Усі ми маємо бути водимі Духом Божим. Однак, багато віруючих чомусь думає, що водимі Духом Божим лише великі служителі і пророки. Ми читаємо біографії служителів, в житті яких не раз надприро

Поділюсь з вами роздумами над таким питанням: як свідчити щасливим людям? Останні десятиліття наш край переживає благополуччя. Старші люди з неприємністю згадують лихі 90-ті, коли все рушилося, грошей не було, зарплат не виплачували, товари були в дефіциті – виживали як могли. В СРСР були свої проблеми, панував тоталітарний режим. Але з настанням 2000-х рівень життя покращився. Зараз, хоч і певна нестабільність в країні, але живемо добре. Щороку кількість машин в місті зростає... Коли людина в біді чи в проблемі, ми навчилися свідчити в таких випадках. Все банально просто. Ми кажемо: «Тебе любить Ісус, Він співчуває тобі, знає твоє горе. Ісус може тобі допомогти, звільнити, зцілити». Таким людям легко показати руйнівну силу гріха (п’яниці, наркоману). Люди, які в проблемі, автоматично займають положення людей, які потребують спасіння і допомоги (будь-кого). Я не проводив дослідження, але можу припустити, що більшість людей в наших церквах, які прийшли зі світу

«Якщо ти управиш серце твоє, і руки свої до Нього простягнеш, і якщо є беззаконня в руці твоїй, а ти його видалиш, і не даси нечестю перебувати в наметах твоїх, воістину тоді піднімеш обличчя незаплямоване твоє, будеш твердий, і не будеш боятись! І тоді неодмінно забудеш горе: згадувати будеш про нього, як про воду, яка протекла. Яскравіше півдня життя твоє стане, просвітлієш, як ранок; і будеш упевнений, бо є надія, оглянешся навкруги та спочивати безпечно будеш. Будеш перебувати, і не буде того, хто страшить, і багато хто стане підлещуватися до тебе!» (Йов. 11:13-19) Ці слова були адресовані Йову. Його друзі думали, що Йов прогрішився перед Богом і за це отримав покарання. І в кожній їхній промові звучала оця нота: тобі треба каятися, то тобі за гріх. Пройшли тисячоліття, а такі люди є й досі. Тому перш, ніж кликати людей до покаяння, треба переконатися, що причина їхньої біди дійсно в гріху. Загалом, Софар дає мудрі поради. Він розуміє, які великі благосл

Яків часто потрапляв у конфлікти. Перший конфлікт виник після того, як Яків обманом забрав батькове благословіння; другий – через дружину Лілю, третій – це конфлікт з Лаваном і його синами через майно (прочитаємо про нього). Про це описано в 31 розділі книги Буття (Бут.31:1-3;22-24). В житті кожної людини є безліч конфліктних ситуацій. Є такі, що не проживуть і дня, щоб з кимось не посваритися. Та навіть, якщо ви і не конфліктна людина, конфліктні ситуації все рівно будуть траплятися. Це все звичні речі. Конфлікт Якова з Лаваном особливий тим, що в нього аж двічі втручається Бог. Перший раз Він звертається до Якова і радить йому повертатися в землю батьків; другий раз Він звертається до Лавана зі словами: «Стережися, не говори Якову ні доброго, ні злого». Що ми бачимо? Перш за все ми бачимо, що Бог не намагається зайняти якусь сторону, Він є над конфліктом. І Його погляд на ситуацію не завжди співпадає з нашим. Будучи на місці Якова, не кожен міг би прийняти

«Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там згадаєш, що брат твій має що-небудь проти тебе, залиш там дар свій перед жертовником, і піди спочатку примирись із братом твоїм, і тоді прийди, і принеси дар свій» (Мт.5:23-24) Існує принаймні три види миру: – Мир з іншими людьми. – Мир із самим собою (тобто внутрішнє благоденство, гармонія). – І головне – це мир із Богом. Мир з Богом не гарантує миру з усіма людьми (знаємо приклади, чули). Але між тими, з ким є Господь, мир є обов’язковою складовою. Мир з людьми часто стає можливим, після отримання миру з Богом. Наша здатність відчувати Боже прощення прямо пов’язана з нашою готовністю прощати і просити вибачення одне в одного. Людина, яка відчула на собі Боже прощення і свідомо не прощає інших, буде покарана. «Тоді, покликавши його, пан його говорить: “Рабе негідний, весь той борг я простив тобі, оскільки ти умовив мене. Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?” І, будуч

«Дітоньки, бережіться від ідолів» (1Ів.5:21) В широкому змісті ідол – це те, чому ми поклоняємося, що нами керує. Сьогодні величезним ідолом став успіх. Всі біжать за ним! Ми оцінюємо людей, цінуємо, поважаємо і сприймаємо залежно від рівня успіху, якого людина досягла. Деякі люди настільки маловартісні в наших очах, що ми не знаходимо для них навіть декілька хвилин власного часу. А час – це найбільша земна цінність, зараз він у всіх в дефіциті. Але якщо людина успішна, то ми хочемо мати таку в друзях, ми навіть рівняємось на таких. Коли ви гортаєте стрічки новин у фейсбуці, інстаграмі, ви всюди бачите успішних людей – красивих, багатих, шикарно відпочиваючих. Там не діляться своїми невдачами. Коли надивишся на це, стає печально – відчуваєш себе невдачником по житті. Хочеш бути таким самим, стараєшся, молишся про це. І це збиває з курсу. Бо твоє стремління і твої молитви є хибними. Твій депресивний стан також надуманий. Хтось написав у facebook: «Я у свої

«Фома ж, один із дванадцятьох, прозваний Близнюком, не був із ними, коли приходив Ісус. Говорили тоді йому інші учні: «Ми бачили Господа!» А він сказав їм: «Якщо не побачу на руках Його сліду від цвяхів, і не вкладу перста мого у рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в бік Його — не повірю!» (Iван.20:24-29) Цей апостол більше знайомив для нас, як «Фома невіруючий». Хоча, на мою думку, таке прозвисько йому дано незаслужено. Він був віруючою людиною. А при своєму житті він мав прозвисько «Близнюк». Вперше як дійова особа Фома виступає в історії про Воскресіння Лазаря. В Єв. від Івана в 11 розділі розповідається про хворобу, смерть та воскресіння Лазаря. У той критичний час Ісус йде у Віфанію з апостолами, щоби воскресити Лазаря. Він наближається до Єрусалима, до небезпеки яку описує Євангеліст Марк (Мр. 10:32-33 – «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його»). Тоді Фома сказав «Ходімо й ми з ним

«Ісус, знаючи, що все віддав Отець до рук Його, і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, встав від вечері, зняв верхній одяг і, взявши рушник, підперезав Себе; потім налив води в умивальницю і почав омивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний» (Ів.13:3-5,12-17) Поведінка Ісуса не вкладається в звичаї ані того часу, ані тим більше нашого. У світі діє такий принцип: менший і слабший завжди служить більшому і сильнішому, бідніший – багатшому. Чим більше у тебе знання, що ти хтось, великий і сильний, тим дальше ти від того, щоб служити. Ми читаємо парадоксальну річ: «Ісус, знаючи, що все віддав Отець до рук Його, і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить» починає служити. Якби якийсь раб чи слуга раптом дізнався що йому до рук дана безмежна влада, і що за ним стоїть Бог, він тут же проголосив би себе паном. Йому б прислуговували... Знання що ти велика людина і що можеш все, і що Бог на твоїй стороні, має спонукати і нас до служіння. У

«Дякую Богові моєму при всякій згадці про вас, завжди в кожній моїй молитві за всіх вас здійснюючи молитву із радістю за участь вашу в Благовісті від першого дня і донині, будучи впевнений у тому, що Той, Хто почав у вас добру справу, буде вершити її до Дня Ісуса Христа» (Фил.1:3-6) Навіть у цьому стислому привітанні апостола, ми бачимо п’ять важливих складових християнського життя , життя Церкви: 1. Вдячність ( «дякую Богові моєму» ). Вдячність – це обов’язкова складова нашого життя, і все, що є предметом нашої радості, має бути і предметом нашої вдячності. 2. Єдність ( «згадка про вас», «молитва за всіх вас» ). Легко любити того, хто любить тебе; легко молитися за того, хто молиться за тебе. Люди, які нас оточують по-різному до нас відносяться (зокрема, і в церкві). Хтось захоплюється вами, поважає, молиться за вас, уважно слухає ваші проповіді. І ми могли б сказати: ми згадуємо про таких людей, і молимося з радістю за таких. Апостол Павло дивиться на Ц