#39 Не все належить знати

«Тому, зібравшись, вони запитували Його: «Господи, чи не в цей час відновлюєш царство Ізраїля?». Він же сказав їм: Не вам належить знати часи або строки, які Отець поклав у Своїй владі» (Дії 1:6,7)

Знаходячись на Єлеонській горі, один із учнів задав Господу запитання, яке не давало спокою: То вже зараз Ти зацарюєш в Ізраїлі? Спочатку вони думали, що Христос зацарює тоді, коли зробив найбільше чуд, коли нагодував 5 тис. люду. Учні завжди про це думали. Навіть після розп’яття вони ділилися нездійсненими сподіваннями: ми надіялися, що це Той, хто має визволити Ізраїль.

Дуже довго євреї чекали цього часу. Вже пройшло дві тисячі років, як Бог дав Аврааму обітницю, що з його роду повстане Той, в кому благословляться всі племена землі. Півтори тисячі років пройшло після того, як Бог Мойсею обіцяв поставити великого Пророка в народі. І тисячу років пройшло як Бог обіцяв Давиду дати Його Сину вічний престол.

І тепер, після тріумфального воскресіння Ісуса, здалося що вже все готово для цього. Перемігши смерть, Христос показав свою могутність. Яку загрозу тепер могли Йому представити Синедріон, Ірод, імператор?

На своє запитання учні отримують відповідь: Не вам належить знати...

Бог дає нам достатньо інформації, щоб ми могли, довіряючи Йому, повноцінно жити та служити. Однак часто нам здається, що Бог дуже скупо інформує нас про Свої плани.

А тепер уявіть, як би себе почували учні, якби тоді Господь розповів їм, що на Його видиме воцаріння треба чекати ще кілька тисяч років; що Церкву очікує кілька століть гонінь; що поширення Божого Царства вимагатиме крові тисяч мучеників; що ще дві тисячі років боротьби та страждань!

Хто пережив з вас трагедії в житті? Уявіть, що вам про це було сповіщено наперед. Чи наважилися б ви на одруження, якби знали, що такі випробування треба буде перенести? Чи вирішили б ви родити дітей? Як би ви жили всі ці роки?

Бог милостивий до нас, коли не говорить нам всього. Так Він вчить нас довіряти.

У своїй книзі «Притулок» Корі Тен Боом згадує, як одного разу ще маленькою дівчинкою вона поверталася з батьком потягом з його відрядження (він був ремонтував годинники і закуповував деталі для свого бізнесу). Перед цим вона прочитала у школі вірш, у якому були слова «сексуальний гріх». Тому вирішила спитати батька, що вони означають. Трохи подумавши, батько підвівся і дістав із багажної сітки свій чемодан. «Коррі, винеси, будь ласка, його з вагона», – попросив він.

Я підвелася і почала його тягнути. Саквояж був забитий годинниками і деталями, купленими того ранку. «Він занадто важкий», – поскаржилася я.

«Так, – погодився батько. – І поганий буде той батько, який змусить маленьку дівчинку тягнути такий важкий тягар. Так, Коррі, справи і зі знаннями. Буває інформація, яка надто важка для дітей, щоб її носити у собі. Коли ти подорослішаєш і станеш сильнішою, то зможеш її нести. А зараз довір мені тягти цей вантаж замість тебе».

Бог мудрий Батько, який знає що нам дати і що сказати. Колись, коли ми духовно зростемо і зміцніємо, Він дозволить нам нести значно більший тягар знань. А зараз каже ось так:

«Усі ваші турботи покладіть на Нього, тому що Він дбає про вас» (1 Петр.5:6)

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!