Какая вообще разница «незалежности» или «залежности» к церквям?

«Як ми чекали, як ми мріяли про такий час! І ось він настав. Слава Господеві! Для багатьох, хто був зневірився, надто довго не бачачи зрушень, нинішні зміни видаються просто фантастичними.

Хочеться говорити й говорити, славлячи Бога за те, що згадав про наш знедолений край, про наші понівечені, потоптані душі й широко відкрив нам двері для благовістя.

Приходять на пам’ять 80-і роки. Яке було бажання служити Господеві! Як хотілося відкрито зібратися, зустрітися всій молоді, разом понести радісну звістку для тих, хто ще не знає Ісуса, прославити Його на повний голос, не оглядаючись, не остерігаючись на кожному кроці! І ми намагалися те робити. Але скільки разів «органи» жорстоко розправлялися з нами, розганяли ті зібрання, ті конференції. У масштабі регіону, не говорячи вже про всю Україну, вдаватися до великих організаційних заходів було неможливо. Сьогодні ж Він відкрив перед нами перспективи просто неосяжні.

Розуміючи, що надзвичайно сприятливі для праці умови напевно будуть недовго, ми повинні поспішати з розгортанням якнайширшого фронту роботи» – так у 1992-му році сприйняв вістку про незалежність України директор із праці з молоддю Союзу Християн Віри Євангельської.

А так сьогодні один християнин відреагував на допис про незалежність: «Какая вообще разница НЕЗАЛЕЖНОСТИ или ЗАЛЕЖНОСТИ к церквям? Причем тут политика к духовному миру христиан? Что вообще здесь общего? У нас, верующих, залежность должна быть только одна к Богу, и незалежность ко греху».

Відповімо таким людям голосом історії, знову ж таки, тих, кому довелося на власному досвіді жити на зламі епох і зустрічати незалежність – з її приходом для Церкви в Україні створилися нові умови існування (1992 р.):

«Розкріпачення духовного життя в Україні, що стало можливе завдяки демократичним змінам у суспільстві, – без перебільшення – створило небувало сприятливі умови для активної діяльності церкви. Нарешті! Слава Господеві! Ми бачимо, як гостинно відкриваються двері громадських установ, закладів культури і навіть високих кабінетів перед тими, хто несе радісну звістку про Христа. Спостерігаємо бурхливе кількісне зростання релігійних громад і широкий розвій їх діяльності, скерованої на зміцнення в суспільстві значення таких незмінних чинників, як милосердя, справедливість та любов.

Зміцнівши, широко розгорнули євангелізаційну роботу вітчизняні церковні громади. Істина Христова утверджується у найвіддаленіших куточках України, покотилася хвиля євангелізації на Урал, на Сибір. Чують Слово Господнє не тільки у школах та клубах, а й у місцях позбавлення волі...»

І ось графіки, на яких ви можете спостерігати бурхливий розвиток євангельських громад, особливо, в перше десятиліття незалежності.

Відлунням звучать слова 30-літньої давності: «Розуміючи, що надзвичайно сприятливі для праці умови напевно будуть недовго, ми повинні поспішати з розгортанням якнайширшого фронту роботи»

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!