Не варто виносити чужі гріхи в публічний простір

Доволі таки інтимну історію розповідає нам Біблія, описуючи життя сім’ї Ноя після потопу. Насадивши виноградники і трохи не розрахувавши з дегустацією, Ной втратив контроль над собою, в результаті чого «обнажився в середині свого намету». Побачивши наготу свого батька, Хам взявся розповідати про це двом іншим своїм братам. Однак реакція братів на це була протилежною: «Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого» (Бут.9:23). Ной, протверезівши і довідавшись про те, що сталося, прокляв молодшого сина і поблагословив двох інших.

Чи виникало у вас запитання, за що Хам отримав покарання? Адже Ной по власній вині опинився в ганебній ситуації.

Помилка Хама полягала в тому, що він приватний гріх свого батька виніс в публічний простір, запропонувавши братам помилуватися чи насміятися над цим.

Неприємна історія, яка сталася в сім’ї Ноя, залишила для наступних поколінь важливий урок: не варто виносити особисті гріхи людей (сім'ї, церкви) в публічний простір, розголошувати помилки інших людей, висміювати їх. Навіть якщо вони опиняться в ганебній ситуації по власній вині, прикрий любов’ю цю ситуацію, щоб людина вийшла з неї з мінімальними втратами.

Однак мова не йде про замовчування гріхів або заборону критики. Публічні, свідомі, постійні гріхи вимагають публічного засудження. Як радив Павло молодому служителю: «Тих, що грішать, викривай перед усіма, щоб і інші мали страх» (1Тим.5:20). І саме такий підхід, ймовірно, врятував би синів священика Ілії.

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!