Про владу світську і церковну: не завжди від Бога

«Вони ставили царів самі, але не від Мене, призначали правителів, але без Мого відома!» (Ос.8:1).

Чомусь цей текст не цитують, коли згадують про те, що «немає влади, як не від Бога» (Рим 13:1).

А я повідаю вам, що навіть в церковних організаціях та структурах зустрічаються такі випадки, коли люди обирають собі лідерів, пасторів, служителів, керуючись лише власними бажаннями чи інтересами. На землі, на жаль, часто здійснюється воля людини, а Бог лише спостерігає. Ми, віруючі, розуміючи це, щодня просимо: «нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Лк 11:2). І колись це настане...

А поки задача для роздумів:
В далекому 1956 році в одному селі (в якому саме, читайте в моїй книзі на 161 стор.) щирий проповідник Петро заснував п'ятидесятницьку церкву. Це дуже не сподобалося органам КДБ, і вони думали над тим, як їм діяти. Знайшли людину з середовища п'ятидесятників, розпитали її, підготували, присвоїли агентурне ім'я. І ось результат:
«В результаті роботи з агентом «СЕКРЕТОВИМ» в даному селі була організована і зареєстрована громада «Євангельських християн баптистів» з кількістю віруючих понад 100 осіб під його керівництвом».
Петро так і не став пресвітером. Люди, будучи опрацьовані, обрали іншого.
Отож, запитання: Хто поставив пресвітера у цій церкві - люди чи Бог?

Не ламайте голову, бо на землі не на всі питання нам дано знати відповідь. Зокрема, і те, хто з яких матеріалів будує: «з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна чи соломи» (1Кор 3:12).

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!