#8 Радість в Господі – це ваша сила (Audio_message)

«І сказав він до них: Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила!» (Неем.8:10)

Що за свято було у євреїв? Про це читаємо з перших віршів даного розділу. Зібрався весь народ у центрі, на майдані, а священик Ездра читав із Книги Закону. Коли він розгорнув цю книгу, то весь народ встав на ноги (вірш 5). Читали виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане (вірш 8). І тоді Ездра проголошує слова: Радість в Господі – це ваша сила!

Бог дає радість. «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Фил.4:4).

Ми знаємо, що радість в Господі. Але на практиці не зовсім знаємо де брати радість, звідки вона приходить. На основі прочитаної історії знайдемо причини, чому народ радів. Час тоді був не легкий, важко було фізично і морально, – про це читаємо в попередніх розділах.

Однак, були причини для радості:

1. Єднання. Перший вірш вказує на цю особливість: «І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан» (Неем.8:1). Разом зібралися, як один чоловік!
Єдність була в першоапостольскій церкві, вони перебували в єднанні і молитвах. І теж радість була в тому народі.

2. Інтерес до Писання. По ініціативі народу принесли книгу Закону: «…і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві» (Неем.8:1). Вуха всього народу були звернені до книги Закону (вірш 3), повага була до прочитаного (народ стояв), читали виразно і вияснювали. Були вчителі мудрі. Чуючи слова, плакали (вірш 9).

3. Доброчинність. Посилали подарунки одне одному (вірш 10).

В результаті прийшла радість. Ці речі важливі для церкви, для Божого народу – єднання, інтерес до Писання, доброчинність. Церква тоді буде здоровою, буде зростати, люди будуть приходити, радість буде.

«Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять. Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові» (Євр.13:15,16)

Ось характеристика першоапостольської церкви: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах» (Дiї.2:42), «А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті, вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися» (Дiї.2:44-47).

Тут і єдність, і інтерес до Писання, і доброчинність. Не забуваймо і ми про ці речі.

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!