В Сакраменто відбувся саміт: «Аналіз харизматичного руху на пострадянському просторі». Блок 5, 6
«Євангелія процвітання» на сьогоднішній день нараховує близько 10 млн. прихильників. Суть вчення полягає в тому, що Бог зацікавлений аби люди були забезпечені, багаті, мали міцне здоров’я. До цього веде людину віра. Важлива роль надається «сповіданню віри» – проголошенню неіснуючого, як існуючого («Я багатий», «Я здоровий» і т.д.). Йдеться про «життя з надлишком» (Ів.10:10), успіх у всьому (3 Ів.1:3). Питання, яке було поставлене учасникам саміту звучало так: Чи вірите ви, що Біблія містить в собі закони успіху, дотримуючись яких кожен може бути багатим? Чи бажання бути багатим підтверджується Євангелієм?
Бенні Хін 9 грудня 1990 р. сказав так: «Я втомився і мене нудить слухати про вулиці із золота на небесах. Мені не треба золото на небі, я хочу мати його зараз і тут». Чи оправдуєте ви принцип принесення десятини в церкву з ціллю, щоб Бог за це відплатив?
«Рух віри» (Движение веры) приніс новий погляд на віру, начебто все, чого тільки в молитві з вірою не попросимо, то одержимо (Мт.21:22). Це породило в 40-50-х рр. так звані «служіння зцілень». Хто чиї бажання має виконувати? Що таке віра? – запитав модератор заходу Олександр Шевченко.
Перед тим, як перейти до відповідей, учасники прослухали запис Миколи Котякова (єпископ «нереєстрованої» церкви ХВЄ Америки, пастор церкви «Смірна», м. Ванкувер, США). Суть його промови передана нижче.
Лідери «руху віри» в основу свого служіння положили два невірних принципи. Вони почали загадувати те, що вони б хотіли, і проголошувати це, як реальність. Вони думали, що віра в проголошенні і очікування без сумніву дасть результат. Також вони думали, що отримають все, чого тільки попросять в молитві з вірою. Але треба враховувати три принципи: по волі Бога, для слави Бога, в Ім’я Бога.
Для зцілення мало одного проголошення, потрібно знати доктринальні основи зцілення. В Біблії є п’ять причин, чому люди хворіють: 1) через гріх, свідоме нанесення шкоди здоров’ю, недбалість; 2) щоб була явлена слава Господня; 3) така Божа воля, щоб зберегти людину в Своїй благодаті; 4) для отримання високої нагороди на небесах; 5) ми проходимо хвороби, щоб могли співчувати і розуміти інших, які проходять цим шляхом.
Божественне зцілення для всіх відкрито в трьох напрямках: 1) використання народних методів; 2) користування послугами медицини; 3) надприродне зцілення.
Що стосується доктрини про процвітання, то потрібно пам’ятати, що всі обітниці Бога Ізраїлю були обітницями «по плоті», а обітниці для Церкви полягають в духовному, а не в тілесному. Бог має право винагороджувати за жертовність, але це не правило Бога. Багато пророків «тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних» (Євр.11:38). Чому для них не було процвітання і щасливого життя? Христос вказав на Себе, зауваживши, що така доля буде у всіх Його послідовників, «але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лук.10:20). Тому не варто перетворювати Божу благодать в нагоду особистого збагачення. «А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1Тим.6:8).
Максим Максімов (пастор церкви «Нове життя», м. Алмати, Казахстан) почав з подяки – дякував організаторам. «Ми брати, ми п’ятидесятники, не бігаймо за Лєдяєвом, не забиваймо в його спину кулі. Харизматів нема, я мрію, щоб вони були, ми п’ятидесятники, ми західні п’ятидесятники. В Радянському Союзі нас давили, і в результаті утворився новий вид п’ятидесятників – «совєтікуспятідєсятнікус». Що ми зараз робимо? – Намагаємося знайти точки дотику з ізольованими п’ятидесятниками». Приблизно такою була перша частина його промови. Видно, що це говорить експерт. Трошки нагадує шоумена. Боцяну смішно, Павловському – ні. Тоді Максімов розказав смішну історію, як він катався в дитинстві на гойдалці. Далі переходить до аналізу доктрин. «Що таке «Євангелія процвітання»? Хто видумав таку ахінею? Якщо ви проповідуєте «Євангелію ніщети», то тоді ми змушені проповідувати «Євангелію процвітання». Це наша зворотна реакція. Я вірю, що всі зціляються. Так, не всі зціляються, але нащо проповідувати, що не всі зціляються? Я бачу, що не всі зціляються, але я вірю, що всі зціляються… Я вірю навіть в Євангелію картоплі (бо з одної картоплини виростає п’ять картоплин). Плодіться і розмножайтеся і не нийте, будь ласка. Бо процес розмноження завжди приємний для всіх… Оці вчення ми змушені поширювати, щоб протистояти тому, чому нас вчили 70 років, щоб зробити баланс», – розважаючи публіку, говорив Максімов (виступ передано скорочено).
Василь Токарєв (пастор церкви «Нового Завіту»,, м. Чікопі, США) подякував всім пасторам, які діляться мудрістю Божою, особливо Максімову. Він зачитав справді досить мудру промову, в якій давав відповіді на поставлені запитання. Якщо передати в декількох словах його виступ, то можна сказати так: Біблія не закликає нас до багатства земного, вона концентрує нас на вічних, духовних речах. Багатим може стати кожен, якщо він змінить свій погляд на багатство і буде задоволений з того, що має. Багатство – це те, що додається, а не те, що шукається. Ми живемо не для себе, а для Христа. Проголошувати Божі обітниці можемо навіть і тоді, коли ми їх ще не бачимо.
Василь Боцян (пастор церкви «Місто на холмі», м. Сієтл, США) поважає спосібність Максімова всіх захопити, але має завдання критично віднестися до вищезгаданих вчень. Він вважає, що «Євангелію процвітання» не варто розглядати як єресь, хоч її прихильники значно перестаралися. Привід для виникнення цього вчення, звісно, був – святість часто розглядалася в бідності, в аскетизмі. На фоні цього маятник відскочив в іншу сторону. До процвітання відноситься нормально, як і всі, хоче бути здоровим і мати достаток. Навіщо на цьому робити акцент? Навіщо проголошувати це постійно?
Віктор Павловський (єпископ Союзу Церков ХВЄ Молдови) не бажає витрачати час на обговорення тих речей, які очевидні. Теорія має підтверджуватися практикою, – вважає він. В якості прикладу він розглянув життя Бенні Хіна. Це була людина, яка вчила про процвітання і дійсно процвітала. Так, тоді він сказав фразу, яку озвучили на початку саміту, але що він говорить зараз? У зв’язку зі смертю відомого телеєвангелиста Білі Грема, Бенні Хін заявив, що іноді він досить далеко заходив, звіщаючи це помилкове Єванегліє. Це приклад для інших проповідників, які ще й досі проповідують це вчення.
Опісля на сцену вийшов Шевченко. Він розповів таку історію (автор історії Джордж Давидюк). Одна церква в Америці довгий час хотіла придбати приміщення для служінь. Якось пастор заявив, що отримав відкриття від Бога про те, що через певний час бажане приміщення буде їхнім. Почали проголошувати це, почали оформляти документи, збирати першу частину коштів. Але виявилося, приміщення отримали інші. Після цього члени церкви оточили пастора і запитують: «Що це було? Як це розуміти? З вами ж Бог говорив…». На що пастор відповів: «Чесно кажучи, я й сам в шоці, як Бог може так «кидати».
«Пастор Максим, то кидає Бог чи ні?», – з іронією запитує Шевченко Максімова.
Продовжували говорити про зцілення. Каменем спотикання було місце із Біблії: «Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс.53:5). Начебто всі погодилися, що зціляються не всі, але Христос продовжує зціляти.
Було задане питання, як оцінювати практику, коли проповідник з кафедри починає говорити приблизно таке: «Я бачу, що в залі є людина, у якої хвора печінка» або «Зараз в залі зціляється людина, яка хвора на рак, у якої хворе серце і т.д.». Шевченко і Павловський переконані, що це допустимо робити тільки тоді, коли проповідник дійсно має відкриття від Бога, має «рему». В Павловського є претензії до тих проповідників, які змушували людей повторювати «ранами Його я оздоровлений», а люди так і не зцілялися. Навіщо ці шоу? Те ж саме і з десятиною, із процвітанням. Хто за це відповідатиме? Максімов вважає нормальним у будь-якому випадку проголошувати слова на зразок «я вірю», «ранами Христа зцілений», адже люди в такому випадку цитують Писання.
«Віра, яка основана тільки на позитивному результаті дуже хитка, – каже Віктор Павловський. – В 11 розділі послання до Євреїв бачимо перелік людей, які як отримали по вірі, так і тих, які не отримали. Не заганяймо сьогодні простих людей в глухий кут» .
Я буду просити, я буду поститися, «А якщо я загину, то загину...» (Ест.4:16) – гідний приклад показала цариця Естер. Вона залишила останнє право за царем. Що б не хотіли люди, що б не говорили, що б не проголошували, останнє слово завжди каже Бог.
Блок 6. Духовна практика і надприродні прояви
В цій частині говорили про надприродне. Шевченко відразу висловився про необхідність бути обережним у своїх міркуваннях. Учасникам дискусії потрібно було висловити своє ставлення до таких явищ, як «ангельські пір’я», «злотий пил», «єлей на долонях», «поява алмазів». В чому феномен «святого сміху»? Як можна пояснити з духовного і психологічного погляду падіння людей під час зібрання (т. зв. «падіння в дусі»)? Чи є біблійно обґрунтованою практика вигнання демонів, «інка унтери»? Чи має місце імітація божественних проявів?
Іван Лещук (автор кількох книг та десятків наукових робіт, США) каже, що є надприродні прояви від Бога, є демонського характеру, а є ілюзія сприйняття. Для відрізнення одного від іншого є дари Святого Духа та тверезий погляд. Отож, всюди, де практикуються названі вище духовні явища, церква перебуває у нездоровому стані. Ці явища служать спокусою для невіруючих.
Артур Симонян (єпископ, пастор церкви «Слово Життя» м. Єреван, Арменія) повернувся до питання віри. Яка користь, коли ми говоримо, що віримо, але нічого не відбувається? Чому ті люди, які проводять служіння зцілень не йдуть в лікарні? До названих явищ відносився скептично, поки не пережив щось подібне в своїй церкві (чув надприродний спів). Не заперечує можливість прояву таких чудес, визнає, що в навколо цих питань багато імітації.
Максим Максімов вірить в чудеса, до золотих пір’їв чи діамантів відноситься скептично. В своєму житті бачив декілька разів сіяння. «Святий сміх» вважає психологічним відхиленням. Про все говорить з гумором, вміщає всіх.
Які б прояви ви не зустрічали – завжди радійте, – радить Алєксей Лєдяєв (засновник церков «Нове покоління», пастор церкви в м. Рига, Латвія). Реальні чудеса існують, їх творить «віра, що чинна любов’ю». Треба бут чесними по відношенню до Бога і до людей. Далі Лєдяєв щиро, здається, розповів свідчення із свого служіння. Каже, що Бог явив чудо...
В подальшій розмові міркували про цілі чудес, про необхідність їх у наш час. Розмова переходила в розряд гумористичної бесіди. «Я хочу нас направити в потрібне русло, а то ми ходимо навколо, а себе аналізувати боїмося», – раптом заявив Іван Лещук. Що далі він говорив не знаю, бо запис в цьому місці раптово обірвався. Шевченко задав наступне запитання. Всі погодилися з тим, що чудеса не є головним, вони лише привертають увагу до послання, яке в Євангелії.
Дивує, як Максімов виступає ревнителем п’ятидесятництва. Він багато разів наголошував на тому, що він є п’ятидесятником, навіть висловлював побоювання, щоб ми не стали «баптізоп’ятидесятникам» (тобто, не перестали практикувати інші мови, дари Духа, чудеса). Та який же Максімов п’ятидесятник? А ще він кілька разів наголосив, що страждає за віру, що на нього заведена кримінальна справа, він переховується. Критикують оці всі «надприродні» явища досить сильно, всі від них відхрещуються. Лєдяєва святий сміх дратує, він ніколи не переживав нічого подібного.
Як Шевченко не намагався задати серйозний тон розмови, часто все зводилось до жартів, влучних висловів, які викликають посмішку, піднімають настрій. Артур Симонян в цій частині говорив менше, Іван Лещук взагалі мовчав, лише вкінці сказав декілька думок. Усі говорили грамотно. На запитання Шевченка, хто хоч раз падав, ствердно відповів Артур та Алєксей. В залі ж руки підняла значна частина людей.
Падають люди, сміються люди, ангельські голоси чують...
А на кінець блоку слово взяв Леонід Пісарчук (пастор церкви м. Лонгв'ю). Гарний вірш розказав! Авторський! Наведемо його повністю. Хороший підсумок дискусії!
Лукоморье
Стих А.С. Пушкина в обработке Л. Л. Писарчука
(Написан в связи с последними событиями, озаботившими некоторых христиан.)
У лукоморья все иначе,
чем было в прошлые года:
в темнице девушка не плачет,
от дуба нету и следа.
Кота закрыли в заповедник,
за слабый словооборот,
теперь по сцене проповедник
шагает чинно, взад-вперед.
Идет направо — шепчет нежно,
налево — громко говорит,
там чудеса покруче прежних:
златая пыль столбом стоит!
Там неуместны суеверья,
там с потолка слетают перья
на люд наивный и простой,
а тридцать витязей прекрасных,
при помощи лампадок ясных,
алмазы ищут под скамьей.
Там кто-то гавкнет, кто-то ахнет:
там лживый дух, там ложью пахнет!
Да только пастве невдомек
вопрос: зачем сгущают краски?
И правдой называют сказки,
с надеждой пялясь в потолок?
Пусть будет все, как было прежде,
пусть волны бьют в песок прибрежный,
пусть королевич мимоходом
пленяет грозного царя,
а в облаках перед народом
через леса через моря
колдун несет боготыря.
Пусть сказка сказкой остается
а божий люд от сна очнется
а значит я писал не зря.
Попередні чотири блоки доступні за посиланнями: Блок 1, Блок 2, Блок 3 і Блок 4
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар