В Сакраменто відбувся саміт: «Аналіз харизматичного руху на пострадянському просторі». Блок 3

Сьогодні поняття «духовності» розмите. Все менше людей під цим терміном розуміють якість, характер. Чи можна Церкву в Коринті вважати духовною, адже хоч вона «не мала нестачі в жодному дарі», у ній були поширені гріхи? Як бути з людьми, в служінні яких звершувались явні чудеса, але вони проповідували очевидну єресь, перебували в гріху? Що варто розуміти під поняттям «духовна церква» або «духовний рух»? Який біблійний критерій духовної церкви чи руху? Якщо сприймати харизматичний рух як чергову сходинку в духовному розвитку Церкви, чи можна стверджувати, що харизматичне середовище сприяло духовному росту людей більше, ніж п’ятидесятницьке чи баптистське? Як пояснити духовність людини, яка робить на тілі татуювання, вживає спиртне, дозволяє грубі слова, непристойній жарти, любить розкоші (причому у такого «духовного» пастора чи «апостола» мають місце в служінні «духовні» прояви: падають люди від сили, звершуються чудеса)?

Сергій Головій (пасто церкви «Християнська віра», м. Сакраменто, США) розпочав з того, що вже пройшло 28 років, як він покинув батьківщину, а тому йому важко аналізувати процеси, які відбувалися там після його від’їзду. Духовні повинні пильнувати за собою (Гал.6:1), це самий високий критерій духовності – пильнувати над собою. «Пильнуйте себе та всієї отари» (Дiї.20:28).

Питання про те, чи можна стверджувати, що харизматичне середовище сприяло духовному росту людей більше, ніж п’ятидесятницьке чи баптистське Сергій Головій вважає неправильно поставленим. Справа в тому, що справжнє п’ятидесятництво немислиме без харизматів, і харизматія немислима без фундаментальних основ протестантизму. Та все ж таки, поява харизматів не була черговою сходинкою розвитку церкви. Це була спроба Бога (третьої особи Божества) взяти слов’янське п’ятидесятництво і інтегрувати його у світовий рух (який на даний час нараховує біля 800 млн. людей). Чи була ця спроба успішною – це інше питання. Він каже, що Церква тоді в нашій місцевості (СРСР) була «глупою, нерозумною, невихованою, ізольованою», і їй конче треба було приєднатися до світового п’ятидесятництва.

Зухвалий погляд. Я запропоную інший (детальніше про це читайте в книзі, яка вийде цієї осені: «В стовпі вогню та хмарі диму: з історії п’ятидесятницької церкви»). Хоч дещо скажу і зараз. Розмиття класичного п’ятидесятництва харизматичним нашаруванням в Західних країнах розпочалось ще з 1960-х рр., в той час як в Україну ці процеси прийшли на декілька десятиліть пізніше. Паралельно з цим відбувався процес секуляризації євангельських церков. Таким церквам, переважно, характерні: пошук здоров’я; пошук багатства (споживацтво); пошук задоволення (музика та танці); втрата інтересу до «потойбічних» доктрин (надання переваги земним, тимчасовим речам). Церкви охопили світські цінності, хоч вони виражали їх релігійною мовою. З цим світове п’ятидесятництво зіткнулося ще в 1960-х рр. Вже тоді деякі проповідники почали бити тривогу. Цю проблему, наприклад, тоді помітив А.В. Тозер. Зокрема, в своїй книзі, опублікованій в 1966 р., він писав:

«Без всякого оголошення, непомітно для більшості, увійшов в сучасні християнські маси новий хрест. Він подібний на старий, але в той же час відрізняється від нього; подібність між ними поверхнева, різниця ж – фундаментальна. З цього нового хреста випливає і нова філософія християнського життя, а з нової філософії виходить нова євангельська практика – нові види зібрань і нові способи проповіді. Цей новий євангелизм використовує ті ж самі слова, що й старий, але зміст і акценти у нього зовсім інші».

Такий хрест тоді ввійшов в деякі християнські маси, зокрема, і в п’ятидесятницькі. Церква в СРСР ще не була цим вражена (правда у неї були проблеми іншого характеру). І коли в цих краях наступило потепління, а згодом повна свобода для проповіді Євангелії, то з Заходу разом з благословіннями, прийшли для п’ятидесятницького руху великі випробування. Тому утворення харизматії на пострадянському просторі це не була Божа спроба інтегрувати «відстале» слов’янське п’ятидесятництво у світовий рух. Хоч Головій вважає саме так…

Я погоджуюсь з думкою Сергія Головія, що слов’янське п’ятидесятництво не можна розглядати ізольовано від світового п’ятидесятництва. Не варто ставити когось вище над іншими. Він в цифрах порівнював кількість п’ятидесятників у пострадянських країнах і світі: перші складають лише маленьку частинку від усіх – 1 млн. в порівнянні з 800 млн.

Василь Токарєв (пастор церкви «Нового Завіту», м. Чікопі, США) розпочав виступ з того, що дав визначення духовному руху – це коли Бога дає відкриття на певну конкретну істину. Завжди Божий рух супроводжувався єресями і крайностями, диявол завжди сіяв кукіль серед пшениці, щоб дискредитувати те, що робив Бог. Отже, на його думку, харизматичний рух – це одне із відкриттів, яке Бог дав для Церкви.

Ой, і знову посипався негатив в сторону слов’янського п’ятидесятництва. До того, як не з’явились харизмати зі своїми відкриттями, п’ятидесятники (тільки в СРСР, а Америці – ні), виявляється, не знали істин про поклоніння, прославлення, благодать, дари, спасіння по вірі. П’ятидесятники до того спасались по ділах, а не по вірі, – зауважує пастор слов’янської церкви в Америці.

Опісля він дає обґрунтоване поняття духовності, з яким неможливо не погодитися. Під кінець висловлює думку, яку полюбляють повторювати в харизматичних колах: Ми всі духовно багаті, просто не знаємо як цим користуватися… Всі, да не всі. Буває серед християн, та навіть всієї церкви, і таке: «Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!»(Об.3:17).

Я не розумію, чого я сюди потрапив, – каже Іван Лещук (автор кількох книг та десятків наукових робіт, США). Він – ДВРовець (дитина віруючих батьків). Будучи підлітком, він переживав, бо чув, як п’ятидесятники заявляли, що баптисти не спасуться, бо «не мають Духа Христового» («хто Духа Христового не має, той не Його»), а баптисти заявляли, що п’ятидесятники не спасуться, бо мають «не Дух Христів».

«Він сила Божа, що зветься велика!» (Дiї.8:10), – кажуть люди, дивлячись на багатьох «помазаних» служителів, їх слухають всі «від найменшого аж до найбільшого». Причина проста: не знають походження цього духа. Їх ваблять тільки надприродні прояви. Натомість про Христа казали, що «Виганяє Він демонів силою князя демонів» (Матв.9:34). Це велика небезпека ставити діагноз духовності окремій людині, а тим паче конфесії, – каже Іван Лещук. «Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили», – говорив Христос (Матв.22:29). Отож, оцінюючи духовність, ми повинні добре знати дві речі: Писання і силу Божу.

Серед харизматів і деяких п’ятидесятників можна зустріти одну проблему: вони приписують Богу те, за що Він не відповідає. Богу неприємно, коли ми приписуємо якісь речі Святому Духу (наприклад, «святий сміх» і інші істеричні прояви, які аж ніяк не вписуються в Божу програму). Християнська духовність для Лещука – це христоподібність. Харизматичний рух виник внаслідок застою і кризи п’ятидесятництва. Харизматичний рух боровся з заблудженнями, які мали місце в п’ятидесятництві (субкультура, обмеження), але не уникнув головної помилки п’ятидесятників – духовної гордості (коли старший єпископ думає, що йому відкрита вся істина, коли люди старшого віку домінували над молодшими і диктували їм свої правила). Ну, ок. Я таки погоджусь з Лещуком. Бувало всяке.

Василь Боцян (пастор церкви «Місто на холмі», м. Сієтл, США) продовжував міркувати над визначенням духовності. Якщо коротко, то він розмежовує дію дарів, практику інших мов від духовності людини. І правильно робить! Найкращий стан – це тоді, коли людина є духовно зрілою і практикує дари (три стани можливі: «не те, і не те», «або одне, або інше» і «одне і інше» – останній варіант найкращий).

Модератор заходу Олександр Шевченко підняв питання про дію дарів Божих через людину, яка живе грішним життям. Якийсь період благодать може діяти через людину, яка відступила від Бога, – вважає Василь Токарєв. Іван Лещик висловив думку, що благодать може і через осла діяти.

А як же вчення про те, що Бог використовує людину в міру її смиренності, чистості серця? Наближався висновок, що отримавши дар, ти можеш вести не зовсім зріле духовне життя, а дар всеодно діятиме. Шевченко зауважив цю думку.

Сергій Головій вважає, що можна знехтувати благодаттю, яка дана для особистого зростання, і в той же час процвітати в благодаті (до якогось часу), яка дана на якесь служіння, наприклад, пресвітера. Він розрізняє благодать дану для особистого зросту і для служіння народу, а також відокремлює дари Духа.

В розмову вступає Іван Лещук: «До чого ми докотилися, що намагаємося оправдати людей, в яких явні зрушення в голові?...». Він досить критично висловився про так звані «інкаунтери» (служіння звільнень, зустрічей з Богом). «Нам треба зайнятися тим, чим займались дійсно духовні рухи, такі як «рух святості», рух за чистоту, – переконував Лещук. – Треба розрізняти походження духа, щоб не було так як із служанкою з віщунським духом» (Дії 16:16).

А от Сергій Головій незгідний з такою позицією. Він каже, що не варто боятися, бо «ми маємо помазання від Святого». Бог все контролює, Він стоїть на захисті Церкви! В залі оплески. На сцені зростає градус напруги. Іван Лущук говорить прямо і відверто, щиро. Шевченко натякає на те, що треба бути обережнішим у висловлюваннях, Головій просить не переходити на особистості, «бо саміт не для цього».

На кінець говорили про лжепророцтва. З гумором, і з серйозністю. Але чому звинувачували тільки п’ятидесятників? Чому той же Головій перейшов на особистості? Досить поверхнево і обережно висловлювалися в адрес харизматів. Чому? Бо вони були там на саміті. Були і п’ятидесятники, але їх було мало, були переважно із так званого «вільного» крила. Вже помаленьку формувався висновок: харизматичний рух від Бога, він приніс багато відкриттів Божих. Але, як і будь-який рух, мав крайності…

А я не згідний! Але ще послухаємо саміт до кінця. Бо це тільки третя частина. Далі буде. Підписуйтеся, щоб нічого не пропустити!

Попередні два блоки доступні за посиланнями: Блок 1 і Блок 2

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!