В Сакраменто відбувся саміт: «Аналіз харизматичного руху на пострадянському просторі». Блок 2

З часом все приходить до рівноваги. Будь-які пробудження стихають, усякі крайнощі набувають більш поміркованого характеру. Такий закон життя.

Ведучий саміту Олександр Шевченко запитував, чи варто було лідерам харизматичного руху діяти так радикально? Чи не привело це до того, що консервативне крило церкви так щільно закрило свої двері? Як пояснити те, що багато церков перейняли практику харизматичного служіння? Адже сьогодні важко провести між ними різницю...

Першим на ці питання відповідав Микола Котяков (єпископ «нереєстрованої» церкви ХВЄ Америки, пастор церкви «Смірна», м. Ванкувер, США). За декілька днів до початку саміту він відійшов у Вічність, тому присутнім запропонували послухати аудіозапис розмови, яку він встиг залишити, відповідаючи на ці запитання.

Винні усі, – заявляє єпископ. Першою помилкою консервативних церков він називає боротьбу за традиції і передання (таким чином церква закрилась від реформ і викликала ненависть до себе). Інша помилка стосується лідерів харизматичного руху, а саме їхній радикалізм у здійсненні цих реформ (вони насміхалися із традиційних церков, передбачали повний їхній крах). Котяков наголошував на важливості аналізу, на необхідності співпраці, пошуку точок дотику і т.п. Спостерігаючи за харизматичним рухом, він помітив там багато Божого відкриття: про хвалу, поклоніння. Правда, разом з тим було в поклоніння введено окультні дії, перейняті з африканських народів. До того ж була помітна надмірна емоціональність тіла. Єпископ «нереєстрованого» братсва запозичив у харизматів все хороше, і втілив його в свої церкві, – за що й отримував часту критику. Далі він робить сміливу заяву: «Доктринальні основи у нас однакові… Церкви нової практики служінь і церкви традиційні – це єдина Церква Ісуса Христа. Нехай допоможе нам Господь зруйнувати стіни протистояння». Оце так заява! Від єпископа, який представляє «нереєстроване» крило п’ятидесятництва.

Артур Симонян (єпископ, пастор церкви «Слово Життя» м. Єреван, Арменія) зачитав свою доповідь, у якій перераховував крайності обох сторін. Він вбачає у одних і інших спільні доктрини. «П’ятидесятники – це провісники харизматів. П’ятидесятники в 90-х рр. перейшли в харизматів» , – каже Симонян. Ну, правда, він в це слово тут вкладає його початкове значення (дар, благодать). Починає критикувати консервативне крило п’ятидесятництва, мовляв, ці люди настільки закрились, що не помічали дій Божих; у них не було Біблійного розуміння гріха, а тому почали придумувати самі гріхи: косметика, хустинки, плескання в долоні, танці. Лєдяв лукаво посміхається і ствердно киває головою. Так зване «вільне» крило у п’ятидесятництві стали називати харизматами, таких людей ставити на замітку. А саме в цьому крилі, на думку Артура, якраз проходило сильне пробудження. Тільки їм не вистачало фундаментальної основи і досвіду старшого покоління, тому й зайшли вони трохи далі: благословіння звели тільки до матеріальної площини, розвелось багато «пустих мотиваторів». «Кругом є Бог і люди каються… стіни треба руйнувати», – на закінчення промови додав Артур Симонян.

Алексею Лєдяєву дуже сподобалася остання ілюстрація Артура про газ і тормоз (певно, він в своїй уяві харизматів асоціював з газом, а п’ятидесятників з тормозом). Конфлікти виникають тоді, коли церква втрачає бачення. Підхід пастора «Нового покоління» простий, очевидно взятий із світу бізнесу: треба створювати такий продукт, який приваблював би споживача, тоді й люди будуть йти в церкву. Не хочете, щоб люди йшли до нас – запропонуйте їм щось привабливіше. Він продовжував далі. Господь говорить з лідерами церков, дає їм Свої відкриття. А ці відкриття змінюються в залежності від обставин, через які проходить народ Божий. Тому Церква повинна час від часу оновлюватися, реформуватися. Церква повинна впливати на історичний хід подій, проповідувати «Євангелію Царства». Вона повинна понести відповідальність за долю Америки. Отакими цілями треба перейматися Церкві, а не сваритися. Так вважає Лєдяєв. Він дякує Богу за Трампа, який привів до влади священників, і закликає інших йти туди ж. Лєдяєв у своєму стилі. Він і далі продовжує йти в тому напрямку, який обрав на початку свого служіння.

Віктор Судаков (пастор церкви «Нове життя», м. Єкатеринбург, Росія) схвалює радикалізм у вчинках, бо саме такі люди, на його думку, змогли пробиватися крізь перешкоди і досягати поставлених цілей. «Якщо говорити про харизматичний рух, то крайності на початку його виникнення є цілком природними. Кожен із вас зараз знаходиться в тій чи іншій крайності», – переконував Судаков присутніх. – Це просто необхідно, щоб Церква рухалася вперед». Це просто абсурдно, – додам я і перейду далі. Там, правда, ще щось казав він про необхідність конкуренції між служителями, здорової конкуренції… Багато слів, мало змісту.

Василь Боцян (пастор церкви «Місто на холмі», м. Сієтл, США) теж виходець із п’ятидесятницької церкви. Він розповідає, що тоді головною ціллю цієї церкви було самозбереження. Відповідно, вона виступала проти всього нового. А в цей час молоде покоління стало шукати нових шляхів для розвитку. Старше покоління стояло на позиції самозбереження, молоде – розвитку (хотіли вийти за межі церковних стін). От і виник конфлікт. П’ятидесятники не проявили батьківства по відношенню до молодого харизматичного покоління. На останок він додав, що в глибокій Росії консервативні п’ятидесятницькі церкви не витримали критики і повимирали, в той час як харизмати відкрили «тисячі, тисячі, тисячі» нових церков на всій території Російської федерації (?!). Очевидно, що ця враза не витримує жодної критики.

Шевченку виступи сподобалися, адже були «досить об’єктивними». Задав він Лєдяєву ряд незручних запитань про критику з кафедри «консервативних», про спустілі нині ряди в його русі, про заборону на в’їзд в ряд країн. Останній відповів, що це все є нормальним процесом. Щоб оправдати себе, він підібрав подібні місця із Біблії про критику, про радикалізм Ісуса у вчинках і заявах, про відвернення від Нього частини учнів. Господь благий!, – каже Лєдяєв, тому все добре.

«Чи було у ваших церквах нав’язування харизматичного стилю поклоніння, що «хто не скаче, той не харизмат?» – запитував Шевченко Лєдяєва. Відповідь була такою, що краще говорити не про нав’язування, а про навчання. Тут Василь Боцян підключився. Згадав Західну Україну, а саме Рівненщину і Волинь (бо тут, бач, традиційні церкви найкраще збереглися від впливу лжехаризматії). «А все тому, що ці райони в основному сільськогосподарські, – каже Боцян, – люди живуть по-старому, у них старий образ мислення». А от на Сході була індустріалізація, там люди не працювали на полі, а ходили в театри, кіно. Все нове там було в тренді. Тому там і харизмати з’явились… Ще такої версії я не чув! А може тому така версія у нього з’явилась, що він не був в Україні?

Під кінець другого блоку кожен висловив певні думки, що для нього означає пробудження. Звучали загальні фрази.

Далі буде, бо саміт мав ще декілька блоків. Підписуйтесь, щоб не пропустити.

Вивчаймо все, але тримаймося істини. «Для мене немає більшої радості, як чути, що діти мої ходять в істині», – писав один із старших служителів Божих нашому поколінню...

Перший блок доступний за посиланням: Блок 1

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!