В Сакраменто відбувся саміт: «Аналіз харизматичного руху на пострадянському просторі». Блок 4
По декілька хвилин виступу мали ті учасники, які були зареєстровані на саміті і виявили бажання висловити свої думки.
Бондаренко Богдан (пастор церкви «Церква Живий Потік» в м. Джексонвіл) розповів про свого батька Віталія Бондаренка. Виріс він (батько) в досить консервативній п'ятидесятницькій сім'ї, але в майбутньому ті ж консервативні п'ятидесятники стали називати його харизматом. Був відкритий до нових перемін, об'єднав навколо себе людей різних вікових категорій, закохав в себе молодь. (Правильніше певно було б сказати, що об'єднав навколо Христа людей, і закохав їх в нього. Можливо, це й мав на увазі його син, розповідаючи про свого батька...). Віталій Бондаренко, за словами Богдана, володів трьома позитивними якостями: вмів визнавати свої помилки, був спосібний вміщати людей з різними поглядами, вмів будувати відносини. Сам Богдан харизматів вважає прогресивними, а п'ятидесятників консервативними християнами. Головне, на його думку, дружити і з одними, і з іншими.
Горбань Анатолій (пресвітер баптистської церкви «Наріжний камінь» в м. Сакраменто) розказав історію, як в 70-х рр. декілька осіб приїхали з Таліна і проводили у Львові служіння. Вони зробили гучну рекламу, що зараз буде могутньо діяти Господь, а в результаті нічого не відбулося. В 1992 р. він побачив, що деякі харизматичні церкви потерпіли крах. В результаті люди розчарувались. Баптист Анатолій задає питання: Чи від Бога це? Для нього передусім найважливіше – моральна чистота служителя (а не дари, і дії Духа).
Леоніду Пісарчуку (пастор церкви м. Лонгв'ю) показалось, що на саміті харизматичний рух був представлений не повністю, а тільки радикальна його частина, що говорили багато про його помилки. Натомість консервативні п'ятидесятники не були представлені зовсім, бо вони «просто не з'явилися». За галстуки згадав (зрозуміло, що п'ятидесятників мав на увазі). Сам не знає до якого крила себе віднести. Закінчив тим, що треба об'єднуватися – п'ятидесятникам треба харизмати, а харизматам – п'ятидесятники, бо «всі ми одне Тіло». Зауважу, що ця думка звучала так багато разів, що я вже сам починаю в це вірити...
Олександр Шевченко закликав не бути упередженим до того чи іншого руху. Перше чим зробити висновки, Церква повинна відділити правду Божу від людських вигадок. В інших конфесіях ми повинні бачити своїх братів і сестер. Шевченко ставить претензії тим служителям, які колись категорично засуджували харизматичний рух (вчення, стиль поклоніння), а сьогодні у своїх церквах дозволяють подібні практики (співають ті ж пісні, що і харизмати, купують ударні музичні інструменти). Вони повинні вибачитися, – каже Олександр. Ну, да, питання до таких служителів дійсно є.
Далі Шевченко каже, що в молодості захоплювався проповідями Лєдяєва. «Але потім ви почали сипати яд, – звертається він до Лєдяєва. – Ви рвали Тіло Церкви по живому. Це трагедія для Церкви». Сміливо і правдиво.
Заключну промову мав Артур Симонян. Помилки треба визнавати, це ознака духовності. Ми занадто поставили наголос на молодь, і тим самим образили старше покоління. Церкви перетворюються на шум, світло, звук. Церква повинна проповідувати Євангелію, а не курси лідерства, піарменеджмент. Приблизно такі думки висловив єпископ з Арменії.
Блок 4. Визначення єресі і єретика
Цей блок Шевченко розпочав з того, що дискусію можна буде вважати задовільною, якщо вдасться отримати відповідь на три питання:
- Чи є в наш час єресі?
- Як їх виявити в нашому середовищі (щоб випадково не вирвати разом з бур’яном пшеницю)?
- Яким повинні бути відношення до єретика?
Позиція Сергія Головія (пастор церкви «Християнська віра», м. Сакраменто, США) така, що не варто брати на себе зайвий вантаж. Христос більше нас переживає за Свою Церкву. Ми повинні реагувати на зміні тільки якихось фундаментальних основ християнства (непорочне зачаття, непогрішність Писання, оправдання по вірі). Організм сам має здібність відкидати чужі для нього елементи.
Юрій Попов (пастор церкви «Бет Шалом», Нью-Йорк, США) теж відділяє явні єресі. Але немалою проблемою є незбалансована істина, акцент у вченні тільки на чомусь одному (вчення про «гіперблагодать», успіх, любов). Лжевчення переплітаються з істиною. Чудеса і логічне обґрунтування якогось вчення ще не є критерієм істинності. Відношення до таких людей має бути різне: до одних будьте милостиві, а інших навіть не вітайте. Якщо питання стосується істини, толерантності і політкоректності бути не може.
Єресь ніколи не приходить у відкритій формі, явно, – каже Сергій Козлов (пастор церкви «Істина», м. Ванкуваре, США). Серед єретичних вчень він називає месіанство – перехід в юдаїзм. Істина в Христі Ісусі. Нехай люди називають вас єретиками, головне, щоб Христос був в центрі.
Віктор Павловський (єпископ Союзу Церков ХВЄ Молдови) дав визначення двом термінам. Єресь – це віровчення, доктрина, яка радикально розходиться із Священним Писанням. Єретик – той хто її практикує і поширює. Люди можуть вішати ярлики єретика. Ми не повинні претендувати на абсолютну правоту. Особливо в останній час з’являться єресі, і ми можемо їх бачити сьогодні. Як визначити єресь? Писання і плоди. Як єретика, згадує Сандея Аделаджу і Володимира Мунтяна. Це добре, що служителі України офіційно застерегли людей від пагубних вчень.
Павловський найбільш точно і обґрунтовано відповів на поставлені запитання. Напевно тому, що він читав заздалегідь сплановану промову. Напевно, так і має бути, якщо представляєш якусь численну групу людей, чи конфесію.
Далі модератор заходу задавав учасникам запитання про те, в якому випадку варто обмежувати доступ до кафедри. Переважно учасники відповідали, що в церкві має бути різноманіття, головне тримати напрям правильний, і не допускати, щоб церква була площадкою для експериментів. Віктор Павловський, озвучивши таку думку, отримав докір про те, що йому потрібна «декомунізація» його богослов’я.
Треба бути відкритими, спілкуватися з усіма. Але як поступати з інакодумцями? Питання все ще стосується кафедри: кому давати слово, а кому ні? Сергій Головій впевнений, що однією проповіддю, чи навіть конференцією ніхто церкву не розділить, якщо вона, звісно, в здоровому стані. Всі учасники погоджуються з тим, що сьогодні проблема в розбавленому, поверхневому християнстві, коли проповідується другорядне, а не основне. Ніби і не єресь, але і не збудовує. Наслідки ми побачимо в наступних поколіннях. Церкви вже переповнені невідродженими людьми.
І на останок для роздумів фраза Віктора Павловського: «Я не ходів би, щоб слов’янський сегмент Церкви опинився в західному руслі, де повна вседозволеність. На Заході вже й гріха немає». Не спішіть робити висновки, бо фраза скорочена і вирвана з контексту. Але думку візьміть до уваги.
Стійте на сторожі! І підписуйтесь, бо далі буде… Саміт на цьому не закінчився…
Попередні три блоки доступні за посиланнями: Блок 1, Блок 2 і Блок 3
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар