Про Реформацію простими словами

Про Реформацію простими словами - Сергій Манелюк

Автор: Олександр Геніш червня 08, 2017

Коли я став пастором церкви, а це було у 2007 році, очолюючи на той час Біблійний інститут, я вже тоді вирішив, що в нашій церкві ми обов’язково будемо відзначати цю знаменну дату. Та я навіть у самих сміливих мріях не міг уявити, що цей рік буде проголошено роком Реформації самим президентом! Тому для нас це великий привілей, але разом з тим на нас лежить велика відповідальність.

Що ж таке Реформація? Слово «Реформація» має біблійне коріння, адже коренем цього слова є слово «форма», яке в Біблії перекладено, як «образ». «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив» (Бут.1:27). Третій розділ кн. Буття говорить про те, що з образом (формою) Божою в людині щось відбулося – ввійшов гріх. Кожен із нас народжується із цією вадою. Як приклад, можна уявити надбиту чашу, яка в результаті пошкодження втратила свою початкову форму – відбулась її деформація. В людське життя пройшла проблема гріха і це була також деформація. Але на землю прийшов Ісус Христос, щоб повернути людину до початкового стану. Поверненням чогось до початкової форми ми називаємо реформацією. В розмові з Никодимом Христос про цей процес сказав так: «Вам необхідно родитись згори» (Iван.3:7). Народження згори, «від води і Духа», від Господа є особистою реформацією людини! Тому коли ми сьогодні говоримо про рік Реформації, ми повинні проповідувати про покаяння, про прощення гріхів, про спасіння в Ісусі Христі!

Крім особистої реформації є ще суспільна та церковна реформація. Справа в тому, що Церква Ісуса Христа, яка була створена Ним і про яку Він сказав: «побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Мт.16:18) це є люди. І на жаль, коли Церква почала збільшуватись, протягом століть люди, які очолювали Церкву, допустили деякі помилки, відхилилися від євангельської простоти, від Слова Божого. В Церкву почали проникати традиції та людські вчення. Такий відхід відбувався дуже непомітно і поступово. А коли християнство стало державною релігією (кінець IV ст.), коли імператор Константан зробив так, що уся армія стала християнською – у християнстві почались відбуватися негативні зміни. Адже таке навернення в християнство відбувалось не через відродження, не за Євангелієм. І вже в Середньовіччя, яке називають темним часом, від християнства залишалася тільки назва. Це не означає, що в той час Церкви не було – вона була, але була в значній меншості. Більшість же людей лише називалися християнами, Біблії не читали і не виконували того, що в ній написано. З’явилося таке поняття, як «батьківська віра», яку потрібно було ревно берегти і захищати. Хоча, якщо бути відвертим, від батьків ми успадкували гріховну природу, гріх Адама. А віра не успадковується! Це те, що набувається через Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя.

Ще за довго до Лютера звучала ця істина. Наш брат, слов’янин, чех, Ян Гус проголосив ці євангельські істини. Його спалили, спалили лише за те, що він проголосив: «тільки Біблія»! Його сучасник Джон Вікліф, який проповідував ці істини в Англії також зазнав переслідувань. В церкву проникло вчення про те, що крім пекла та раю існує ще проміжне становище, де начебто душі кандидатів в рай повинні були пройти муки чистилища. Вже навіть після смерті Вікліфа, офіційна церква, думаючи що він знаходиться в цьому чистилищі та бажаючи не допустити його в рай, вирішила розкопати могилу і спалити його останки як єретика, закрити таким чином йому дорогу до раю. Сьогодні це виглядає смішно, але тоді люди в це вірили. Ось таким було тоді християнство. Продавались індульгенції – спеціальні грамоти, купуючи які, тобі обіцяли прощення гріхів.

Одним із діячів того часу (поч. XVI ст.) був Мартін Лютер, який читаючи Слово Боже та викладаючи студентам Послання до Римлян, дійшов висновку, що праведник оправдується вірою, живучи згідно Христовою Євангелією. Він проголосив п’ять тез, п’ять основних постулатів:

1. Тільки Писання! Як наслідок, в результаті цього відбулось підняття освіти в народі, переклад Біблії на рідну мову, що в свою чергу підняло статус національних мов, почало розвиватися почуття патріотизму;
2. Тільки вірою! Людина спасається тільки через віру. Як наслідок, це допомогло подолати корупцію в Європі, адже тоді купувалися церковні посади (так звана «симонія»), навіть спасіння купувалося за гроші;
3. Тільки благодать! Спасіння не по ділах, не по заслугах, це виключно Божий дар. Таке розуміння викликало у людей почуття вдячності та любові до Бога. Цю любов вони почали проектувати (випромінювати, проявляти) і до оточуючих;
4. Тільки Христос! Коли в центрі проповіді був Христос, відбулось підняття цінності людської душі, цінності особистості, права людини. Адже за кожну душу помирав Христос, для Нього дорога і цінна кожна душа;
5. Слава тільки Богові! Тільки Бог достойний слави. Коли наш президент у 2014 році виступав в Америці, то свою промову він закінчив словами «Слава Україні» і «God bless America». Цікаво, що у європейських країнах ніколи не скажуть «Слава Німеччині», «Слава Англії». У них прийнято говорити «Слава Богу, який благословляє Німеччину (чи Англію і т.д.)». Вони розуміють, що вся слава має належати Богу!

Сьогодні Україна переживає часи занепаду, але разом з тим вона стоїть на порозі чогось нового, на порозі відродження. І якщо наш народ звернеться до цих Біблійних принципів, його також чекає успіх в різних сферах життя.