Понад 220 душ у Збужі схилили коліна

З самого ранку погода змушувала багатьох хвилюватися – йшов дощ. Проте чомусь, в розмові один з одним, люди твердо були переконані, що під час зібрання ніякого дощу не буде – вірили в силу молитви, а також згадували подібний досвід в минулому.

Наближаючись до пункту призначення спереду і позаду тягнулася нескінченна колона автомобілів різних марок та класів. Неабияке скупчення автомобілів було помітне ще з Костополя. Їхали п’ятидесятники. Їхали у Збуж…

Звичайно, дивлячись на цю картину ззовні, виникає ряд запитань. Напевно, має бути присутній якийсь дорогий гість, раз аж стільки людей долають сотні кілометрів, аби потрапити на це зібрання?! Напевно, була зроблена потужна реклама заходу?! Були витрачені шалені кошти на організацію євангелізації такого масштабу?! Та ні! Не було відомих гостей, не було жодної реклами в соц. мережах, на телебаченні, жодних розданих запрошень! За власний рахунок тисячі людей долали сотні кілометрів… Що так приваблює їх у Збужі, що уже більше 20 років, по декілька раз на рік збирається чимала кількість християн означеної конфесії?…

Збуж унікальне місце! Насмілюсь назвати його центром п’ятидесятництва в Україні за останні 20 років. Це тут можна побачити ще залишки класичного п’ятидесятницького руху, відчути ту атмосферу зібрань, за якою так часто сумує старше покоління. Це тут можна побачити ті прояви Духа, про які ми читаємо в наших віровченнях, в Євангелії. Подібне можемо спостерігати і в багатьох інших п’ятидесятницьких зібраннях, але це унікальне тим, що відбувається під відкритим небом, в присутності кількох тисяч люду.

Отож, після того, як розібралися з паркуванням машин, розпочалося зібрання, яке тривало біля п’яти годин. До слова, на таку тривалість богослужіння не кожен погодиться навіть сидячи в комфортних залах та кріслах, а тут весь цей час людям доводилося стояти.

Василь Кравчук закликав усіх «шукати Господа, доки можна знайти Його» (Іс.55:6). Гурт Авен-Єзер разом із кількатисячним натовпом заспівали пісню «Прийди Святий Дух Утішитель».
«Прийди Святий Дух Утішитель , Сердечний храм мій освяти, Завсіди будь Ти мій Учитель, Відкрий Твої Слова Святі. Навчай мене… Даруй мені дух розуміння… Любов’ю дух мій знов зігрій… О, Дух Святий прийди до нас І царство правди Сам відкрий в серцях!»

Після проповіді Кравчука, звучало слово підбадьорення через пророцтво.

Варто зазначити про особливий стиль пісень, що звучали протягом усього зібрання. Вони були наповнені глибоким змістом, та торкалися багатьох сердець своєю простотою. «Шумні води не згасять любові, ріки світу не заллють її, Я купив тебе ціною крові, В муках і стражданнях на хресті».
Спостерігаючи за натовпом під час співу, я не помітив якихось емоційних фізичних проявів. Навпаки, чомусь більшість із натовпу повторювала куплети пісень зі сльозами на очах.

Чули чимало свідчень про те, як Господь беріг тих, хто був Йому вірним. Навіть тоді, коли необхідно було зробити вибір на користь Христа, позбавляючись батьківських прав, чи йдучи до в’язниці, чимало наших братів і сестер твердо пройшли це випробування, так і не відмовившись від свого Господа. Приклад цьому – свідчення 87-літньої сестри Людмили Миколаївної із Хмельниччини.

Брат Андрій розповів свідчення про те, як Господь в дитинстві допоміг йому вийти з заблуканої місцевості, пославши на допомогу Свого Ангела. Також і в подальшому не раз спасав його від небезпек. Дивним чином перешкодив йому дістатися до місця призначення, де він планував придбати наркотик. Як виявилося згодом, саме того дня туди завезли партію отруєного наркотичного засобу, після прийняття якого загинуло 70 молодих осіб. Андрій мав бути 71-м… Але цього не сталося. І все тому, що саме в той час (як і тоді в дитинстві) за нього молилася мати. За кілька хвилин до того, які син мав отримати смертельну «дозу», мати почула голос: «Молись за сина свого, бо ноги його стали на дорогу смерті». Була гаряча молитва на інших мовах. Ця молитва зберегла життя молодій людині. Не випадково Господь забажав подарувати людству такого Заступника! «бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Рим.8:26)

Володимир Богданець звернув увагу на те, що Бог, як і колись, шукає собі богомольців, які будуть вклонятися Йому в «дусі та правді» (Ів.5:23).

У молитві Господь продовжував давати настановлення через дар «вияснення мов». Чітка німецька мова, якою говорив один, а вияснював інший – лише підтверджує факт існування цього дару сьогодні, в такому ж виді, як він практикувався в часи апостолів.

Гість з Польщі, Давид, зачитав місце із Слова Божого, де йдеться про жінку, яка, помираючи, дала своїй дитині дивне ім’я – Іхавод, адже побачила печальне становище, в якому саме тоді перебував народ Ізраїльський. «Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег» (1Сам.4:22). Чи не помічаємо ми того, що з наших храмів відходить Божа Слава, з храму камінного, з храму духовного, з храму особистого. Є багато домів молитви, але там немає молитви…

«Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Матв.16:17). Сьогодні, як ніколи потрібно навчитися розрізняти з якого джерела в наш розум приходять думки. Хто відкриває нам, як потрібно вчинити в тій чи інші ситуації – «тіло і кров» чи Небесний Отець? – запитував наступний проповідник.

До заключної молитви закликав пастор церкви м. Кременець, брат Ігор Гакало. Під час молитви лунав заклик до покаяння. Десятки молодих людей з заплаканими очима бігли наперед, аби на сирій землі прихилити свої коліна перед Господом. Їхніх сердець торкнувся Ісус! В результаті, понад 220 душ отримали нове життя – життя з Ісусом Христом.

Чудовий результат, як для такої євангелізації! Хоча жоден із учасників зібрання не мав якоїсь спеціальної богословської освіти, не володів засобами риторики чи красномовством (скоріше, навпаки, їхня мова вказувала на те, що це звичайні люди). Але чи можна залишитись байдужим, коли лунає живе Слово Боже, яке підтверджене свідченнями із власного життя та дією дарів Святого Духа? Це й мав на увазі Павло, коли звертався до Коринтської церкви: «і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!» (1Кор.14:25) Богу не так важливі наші здібності, освіта, таланти, як готовність в смиренні виконувати Його Слово та повеління. Саме про це й говорилося у наступному вірші:
Наші діди не були бакалаври, чотири класи, піт, мозолі.
Мали совість та скромність в прикрасах, мали печать, але оту – на чолі.
Читали повільно, по складах, два вірші з Євангелії
Та каялись люди в посадах, зі влади, всієї землі.
Лиш раз попав на молитовне – і не треба ні пільг, ні посад
А тонути би в ніжній любові, як в морі, на колінах, години підряд
А якщо заспівають ще духом і поруч відчуєш Христа –
Все! Більш в житті цім нічого не треба, лиш небо, його чистота!
Тепер вчать роками, в коледжах віруючі, як переспорити світ
Якби світ на оте молитовне – світ би біг у сльозах на перід!
Не полеміка, не інтелігійна мова, «де попало», та ще й «аби як»
Треба в потрібну хвилину лиш Слово, від Бога Слово
А не програма, не тема, не жарт.
Ісус на проповідь слав лиш дванадцять, та від них сьогодні мільйони спаслись
Мільйон проповідує зараз, та аби дванадцять каялось…

Освіта, звичайно, потрібна, адже вона відіграє важливу роль у розповсюдженні Царства Божого на землі. Судіть самі: ті ранньопротестантські течії, як робили особливий акцент на розвитку освіти та будівництві шкіл мали майбутнє! Не завадила б теологічна освіта і нашим братам, тим, які мають певні дарування. Тоді було б менше помітно надлишкової емоційності та людських проявів в служінні Богу.

Отаке воно, зібрання в Збужі. Вважаю, що хоча б раз там корисно було б побувати кожному молодому християнину, який сповідує п’ятидесятницьке віровчення. Шукайте Бога, дбайте про дари духовні в своїх місцевих церквах. Можливо тоді, оцей шалений ажіотаж щодо Збужу трохи зменшиться. А поки, ми будемо спостерігати, як п’ятидесятники з усіх місцевостей з’їжаються в Збуж – аби почути, побачити, пережити…

Олександр Геніш

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!