Власний погляд | GENISSH

Христос Воскрес! Чудові вітання лунають містами та селами нашого краю. Зустрічні перехожі, не задумуючись, в піднесеному настрої відповідають: Воістину Воскрес! Проте так мало хто задумується над змістом цих незвичайних слів, так мало віри в правдивість воскресіння Христа, так багато сумнівів про життя потойбічне. Що ж говорити, коли ми не відаємо що принесе для нас завтрашній день?... І хто ж знає, що там буде після смерті?... Хіба такої «віри» бажає для нас Господь? Хіба Він не сильний підтвердити Своє слово ознаками і назавжди відкинути усілякі сумніви з нашого серця? Сьогодні Він хоче подарувати тобі надію і непохитну впевненість в істинність Його слів, а також твоє воскресіння. Ісус будучи на землі був твердо переконаний в тому, що після смерті Бог Отець Його воскресить. «По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї» (Матв.26:32) Як можна говорити з такою впевненістю? Тричі Він попереджав учнів про Свою смерть і тричі Він запевняв їх, що знову повернеться до життя!...

Завантажити оригінал фото «Я – Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити» (Iс.48:17) За 24 роки свого життя я бачив багато моментів, коли Господь являв мені Свою милість, через пророче слово та Святе Письмо давав відповіді на мої запитання. Божі обітниці справджуються в житті тих, хто довіряє своє життя Богові. З самих ранніх років я знав, що Бог є і часто відчував Його ніжні дотики. Батьки вчили мене молитися, я закликав ім’я Ісуса Христа і бачив Його постійну допомогу. Йшли роки, я закінчив школу, вступив до університету. Мої справи йшли досить добре. По успішності в навчанні був першим у рейтингу з факультету. Мене поважали і до мене добре відносились викладачі, одногрупники, друзі. Тоді мені здавалося, що я багато чого досягну у цьому світі. Я став впевненим у собі, думаючи, що все це я здобуваю своїми силами і своїм розумом. Тоді ціль мого життя полягала в наступному (цитую зі щоденника, який вів на той час): «Що я ...

Великим благословінням для молодої людини є те, що вона народилася у сім'ї віруючих батьків. Благом для неї є сильне здоров'я, матеріальний достаток, успіх в служінні, сім'я, діти. Проте Єремія має дещо інші погляди: Благо людині, яка носить тягар в молодості своїй. Чи справді це так? В чому ж це благо? ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ Юнак, якого звали Єремія, в молодому віці почув поклик на служіння. Бог у Своїх задумах забажав через цього, поки що невідомого, чоловіка звершити великі справи. Адже мав щодо нього особливі плани: «Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!» (Єр.1:5) Призначення Єремії полягало не тільки в тому, щоб попереджувати мешканців Єрусалиму про зло, яке прийде з півночі, але й в тому, щоб стояти на захисті цієї землі. «Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його кн...

Дорога. Тишина. Среди своих молва: Он безнадёжен. Мертв. Погиб. Но, слышите? Кричит его душа! Едва ли говоря дрожащие слова: Я ранен. Мне трудно встать. Свои ошибки больно вспоминать! О, как желал бы я родится вновь, Чтоб избежать томительных оков! Не упрекайте, что виновен я – Знаю ведь, что здесь моя вина. Мне враг напоминает каждый день И ходит вслед за мною словно тень. Уверен, если б сочетали вы те дни, Что в раскаянии проведенные они, И слезы те, которые лились из глаз Когда "Я умереть хочу" кричал не раз, – Вы б не смотрели так на жизнь мою И, может, приняли б давно в свою семью… А ныне слышу я из многих верных уст: Вот там в конце садиться, грешник, пусть... И вот к вам обращается Отец: Дети! Не говорите "Он мертвец"! Да, он упал на дно – но это не конец, Я для него держу в руке Венец! В Писании прочтите: Я миловать хочу, К погибшим душам говорю "Люблю". Чтоб знали все – его Я подниму, Рукой Своей как сына обн...

Вопрос, который возникает в слуги Елисея, когда война касается его лично. Возможно, до этого у него было свое собственное богословие, но в такие периоды истории оно поддается испытанию. Он оказался не готов встретить такие обстоятельства, поэтому обращается к Елисею чтобы тот дал совет, как поступить в сложившиеся ситуации. Елисей ответ дал, но каким был бы ответ, если на месте Елисея стоял один из современных христианских деятелей? Ответы были бы разные, и что интересно, каждый ответ можно было бы основать каким то местом Писания. Вот несколько вариантов ответов, которые мы могли бы услышать: 1) Нужно бежать из этого государства. Что мне с любви к Родине, если грозит опасность моей жизни. «Бегите, спасайте жизнь свою» (Иер.46:6), «мы пойдем в землю Египетскую, где войны не увидим и трубного голоса не услышим, и голодать не будем, и там будем жить» (Иер.42:14); 2) Надо брать в руки меч и защищать себя, свою семью и свое государство. Ведь это моя земля! Я не позволю войску сирий...

(продовжуючи тему «Мы начинали хорошо – давайте хорошо продолжим») 1998 рік. Євангельське братерство Рівненщини б’є тривогу. Цього разу своє занепокоєння вони висловили в офіційному листі, який направили керівництву Союзу. Лист підписали 23 пресвітери, зокрема ст. пресвітер Рівненської обл. Антонюк В.Д. Серед хвилюючих питань були наступні (направлені в основному до керівництва навчальних закладів Союзу): «…Як пояснити дії студентів, які записали свої гріхи за минулий рік на бумажках і кинувши їх до коробки-труни, спалили? Це завтрашні духовні працівники, які можливо і очолять наші церкви… …З чийого «благословіння» в Київському біблійному інституті ведуть колективні перегляди світських телепередач, в яких беруть участь і самі духовні наставники? Про яке християнське духовне збагачення може йти мова?... …З чиєї згоди в КБІ введено урок прославлення? Де по принципу «не вмієш-научим», «не хочеш-заставим» нав’язується горезвісна харизматія, яка ділить, руйнує церкви, приносячи соблаз...

Прочитавши вірш "Мы начинали хорошо...", а також негативні відгуки деяких мудреців, вирішив написати свою думку. Власну, суб'єктивну, але таку, яка має право на існування... Ось власне сам вірш: Мы начинали хорошо...  Как славно, празднично живём: Конгрессы, съезды, фестивали...  Но вспомнить хочется о том, Как мы когда-то начинали... Как наши деды в кандалах За убеждения, за веру  Этапом шли в Сибирь, в ГУЛаг — На смерть, на пытки, на расстрелы. Как много дорогих нам лиц В стенах тюремных казематов,  Психиатрических больниц Свой путь окончили когда-то. Дома Молитвы — под замком, Общенья — тоже под запретом,  Но ночью шли, чтобы тайком Читать из Нового Завета. Молитвенным был каждый дом, Без кафедры и без эстрады.  В собранье тесном, дорогом — Там Бог дарил часы отрады. Как ловят листья ветра вздох — Такую чуткость все имели,  Во дни страданий и тревог Там сострадать другим умели. Прошли года, ослаб режим, Власть разреши...