Чи був почутий голос «волаючих в пустині»?
1998 рік. Євангельське братерство Рівненщини б’є тривогу. Цього разу своє занепокоєння вони висловили в офіційному листі, який направили керівництву Союзу. Лист підписали 23 пресвітери, зокрема ст. пресвітер Рівненської обл. Антонюк В.Д. Серед хвилюючих питань були наступні (направлені в основному до керівництва навчальних закладів Союзу):
«…Як пояснити дії студентів, які записали свої гріхи за минулий рік на бумажках і кинувши їх до коробки-труни, спалили? Це завтрашні духовні працівники, які можливо і очолять наші церкви…
…З чийого «благословіння» в Київському біблійному інституті ведуть колективні перегляди світських телепередач, в яких беруть участь і самі духовні наставники? Про яке християнське духовне збагачення може йти мова?...
…З чиєї згоди в КБІ введено урок прославлення? Де по принципу «не вмієш-научим», «не хочеш-заставим» нав’язується горезвісна харизматія, яка ділить, руйнує церкви, приносячи соблазн і біду. Ми часто не могли зрозуміти, що це відбувається і звідки ця біда шириться по всій Україні. Виявляється, що вона планомірно і цілеспрямовано виходить з КБІ, отруюючи молоді, часто не утверджені душі».
Лист закінчується застереженнями і попередженнями, в разі не виконанні яких, регіональне братство вдаватиметься до рішучих дій.
Здавалося б, дрібниці. Декому зі сторони це видавалося смішним. Ну, що це за «законники», що «відціджують комара»?! Що вони розуміють? Ох, і проблемні ці брати. Звернення проігноровано.
2000 рік. Одеське братство натискає тривожну кнопку. До голови Союзу М.Паночка направлене відкрите звернення:
«Перша Одеська Церква ХВЄ, яка являється першою общиною на Україні серед церков Союзу ХВЄ, відчуває глибоку тривогу за майбутній духовний напрям нашого братерства в практичному служінні Богу. Ми занепокоєні тим, що процес секуляризації Церкви, а також процеси політизації і театралізації Церкви набирають силу».
Про що вони? Що викликало таке занепокоєння в південно-східного братерства? Затамувавши подих, читаємо у тому ж листі:
«Театралізація богослужінь і світські стилі музикально-співочого виконання (диско, реп, джаз та ін.) пропонуються християнам, як сучасні методи євангелізації і прославлення Господа, направлені на підняття авторитету Церкви і посилення впливу на невіруючих. Світських зовнішній вигляд і стиль поведінки християн – як прояв благодаті і повної свободи у Христі від букви закону. Сучасна політизація Церкви – як відстоювання прав християн, хоча в сутності голоса віруючих і їх членство в політичній партії використовуються для посилення позиції тої чи іншої партії.
Християни непомітно заражаються духом «прагматизму», тобто нерозбірливим стремлінням до того, що приносить швидкий видимий успіх. В результаті, деякі віруючі потрапляють в сітки світського, меркантильного духа, в стороні від Божих моральних стандартів і принципів, в погоні за високими показниками масового навернення і кількісного росту общин. Як наслідок, в християнських кругах слабо здійснюється контроль за духовними проявами і вченнями, що дає можливість швидкому розповсюдженні лжедуховних течій завдяки хибній харизматичні літературі, відео- і аудіо-продукції. Але ж не всім відомо, що сучасний лжехаризматичний рух виник на підґрунті духовного охолодження і занепаду деяких західних церков. І, замість глибокого покаяння і смирення перед Богом, віруючі почали використовувати душевно-тілесні методи для досягнення духовності.
На наш погляд, особливо яскраво відступлення від істини проявляються в сучасних стилях і формах проведення богослужінь, що приводить Церкву до духовного зараження хибним харизматичним духом, служить спокусою і каменем спотикання як для багатьох християн, так і для невіруючих, являється причиною різнодумства і розділень між віруючими. Смиренне поклоніння Богу в дусі і істині поступово замінюється шумними, емоційно-плотськими зібраннями, які носять розважальний характер з театральними представленнями, руко плесканнями, похитуванням тіла і навіть танцями. На молитвенних служіннях спостерігається безладне покладання рук друг на друга, практикуються хаотичні молитви про хрещення Святим Духом, падіння на підлогу і т.д. Все це викликає смуток і томління духа у тих християн, які практично відчувають реальну і істинну силу та владу Святого Духа…
Як нам відомо, подібну тривогу і побоювання переживають і інші Церкви нашого братства. Особливо, християни занепокоєні тим, що керуючі брати ВСЦХВЄП затягнуті в політичну діяльність з конкретно політичною партією. На жаль, навіть деякі священнослужителі щиро вірять в нереалізовані на практиці (утопічні) ідеї побудови «християнського суспільства», забуваючи слова Христа, що Царство Його «не звідси», що Він створив Церкву, а не «християнське суспільство». Часто, віруючі не витримують спокуси ні політичною владою, ні владою вигаданого «авторитету Церкви», позбуваючись реального присутності і дії Господа. Вічну Славу Бога міняють на тілесну славу і людські нагороди. І відступає Сила і Слава Всевишнього від народу Божого, залишається лиш духовна пустота храму, яка заповнюється людськими проявами і заблудженнями».
В деякому сенсі, до сучасних християн можна застосувати слова, звернені одного разу пророком Єремією до древніх єврейських відступників –
«Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають» (Єр.2:13);
«Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає!» (Єр.2:11).
До категорії «водозборів поломаних» слід віднести такі засоби, як:
– хибні пророцтва і видіння («мрії серця»);
– «музичні молитви»;
– театралізація богослужінь;
– світські стилі музики;
– «падіння»;
– «тілесні вправи» (танці, хитання, рукоплескання);
– інші «душевні технології».
Іншими словами, ряд сучасних духовних течій і вчень всередині християнства можна класифікувати за категоріями штучної і хибної духовності (лжехаризматії), що носить поверхневий і явно деструктивний характер, який розрушає не тільки інтелектуально-чуттєву сферу людського єства, але і його дух.
В основу таких лжедуховних течій положено хибне знання, яке продукується пихатістю і корисливістю людського серця і , яке зміщає до невпізнання акценти у віровченні Біблії. Як наслідок, із цього витікає неусвідомлене відречення біблійних принципів благоговіння і благочестя, тобто підміна істинно божественної духовності, красоти і гармонії. В наглядному вигляді це проявляється в сучасних стилях проведення богослужінь з елементами лжедуховних проявів, «легкої» театральності, «музикальних молитв», бігання проповідників по сцені і домінуванням інших емоційних методів впливу.
Як висловився один сучасний богослов: «Захоплення церковних лідерів модною теорією, що ми повинні робити все можливе, щоб утримати в церкві нашу молодь, викликало цілу хвилю компромісів, що призвело до відхилення цілих трьох поколінь в церкві від серйозних шукань молитви і досконалості святості в страху Божім…»
Лаодикійська церква задовольняється забавами, сміхом, вечірками, іграми і постійним «євангельським» звеселянням. Навіть особисті свідчення і служіння церкви заразились абсолютно новим способом проповіді Євангелія, який не має ні каплі схожості з помазаною проповіддю істини» (Билл Буркетт, «Видимый христианин»).
Подібне відступлення від букви і духа Святого Писання є ознакою останнього часу, ознакою духовного охолодження християн.
Закінчується вищезгадане звернення перерахунком спроб достукатися і бути почутим, але як вони пишуть «і в цьому випадку наш виступ лишився «голосом, що кличе в пустині».
Я не звинувачую жодну общину, Союз чи місцеву церкву. Я вірю, що і в таких церквах діє Господь, люди каються, небо радіє. Тим паче, що сьогодні ми маємо великі успіхи в багатьох напрямках діяльності.
Моє бачення наступне. Спробуймо уявити будь-який живий організм. Був час, коли він зароджувався, розвивався, зміцнювався, дозрівав (причому в різних умовах – негативних і сприятливих). Але одного разу туди проникла західноокеанська бактерія. Імунітет почав бити на сполох і посилати сигнали мозку. Потрібно було негайно знищити цю інфекцію, йдучи навіть на самі крайні методи – хірургічне втручання, чи ампутації незначної частини організму. Цього зроблено не було. Йшли роки. Клімат в місцевості був найсприятливіший із усіх куточків землі. Академік В.І. Вернадський у своїй праці «Очерки геохимии» наводить приклад, що «за сприятливих умов одна бактерія за 4—5 днів може утворити 1036 особин, об'єм яких дорівнює океанові». Про це пише і ап. Павло: «Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?»(1Кор.5:6)
Паралельно із розвитком організму бактерія розмножувалася і проникала у всі сфери служіння.
Сьогодні ми спостерігаємо, як ця нечисть покрила церкви Київщини, Львівщини, Сходу та Заходу, Півночі та Півдня. І навіть проникає в найвіддаленіші куточки країни! Розчина, яку не видалили в зародиші заквашує усі тісто. І сьогодні ці явища в таких масштабах, що самотужки викорінити їх напевно вже не під силу нікому. Хіба що тісто буде поставлене в піч, або живий організм потрапить в несприятливі природні чи кліматичні умови (хто читає нехай розуміє). Знаю, що багатьом ця ідея здаватиметься зовсім безглуздою, адже впереді великі амбіції – відкрити 400 церков, на належному рівні відсвяткувати 500 річчя Реформації і т.д.
Коротко підсумовуючи, або конкретизуючи вище сказане, сформулюю деякі проблемні питання, яких потрібно остерігатися:
1. Політизація Церкви;
2. Об’єднання театру і церкви;
3. Надання особливого значення в богослужіннях «групам прославлення», які практично стали групами емоційно-тілесної підзарядки і «заведення» як слухачів, так і самих учасників богослужіння;
4. Масові рукоплескання і рухи тілом, які доходять до танців (хитання під ритмічну музику в час співу «групи прославлення» і т. д.);
5. «Музикальні молитви» (молитви під натхненням музики, а не Святого Духа) і падіння;
6. Відхилення від біблійних стандартів скромності і належності в зовнішньому вигляді;
7. Введення «християнських» нагород і знаків слави (грамоти, медалі, значки і ін.) і вручення їх не лише християнам, але і людям «нічого не значущим» в Церкві» (невіруючим).
Проте, остання нота нехай буде оптимістичною! На землі крокує Церква Христа і Христос з нею був, є і буде. І всіх проблемах допоможе, а в хороших мотивах благословить. І ми ще будемо бачити так омріяне духовне пробудження і реформацію українського суспільства!
P.S. “Безумовно, що ця остання атака сатани на Церкву Христову – найболючіша та найбільш підступна. Її не здолати з усіма попередніми, коли вірних християн оголошували «підпалювачами Риму», «ворогами нації», «єретиками», «безувірами» та іншими образливими назвами. Все це була зовнішня, фізична боротьба з народом Божим. Але не та зброя в диявола під прапором «неохаризматії» - він руйнує її із середини, облудно декоруючи свою діяльність під голос і діяння Духа Святого, він вводить в оману мільйони людей, говорячи неправду від Імені Христа.
Але всі ці підступні діяння вічного противника і опонента Христового далеко не означають його перемогу та поразку Христа і Його вірної Церкви.
Сьогодні дещо принишклому та розгубленому вірному Христовому харизма тику Спаситель ставить запитання: «Чого ти ту?» А у відповідь чує: «Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули Завіт Твій та порозбивали жертовники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, - і залишився я сам, але й мою душу шукають, щоб узяти їїї» (1Цар.19:13-14). Як і тоді була відповідь пророкові Іллі, так і сьогодні – вірній Христовій Церкві: «А в Ізраїлі Я залишив сім тисяч, - усі коліна, що не схилилися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його» (1Цар.19:18)”
Із книги Василя Боєчка «Правда про Харизму»
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар