Кого ти бачиш на престолі?

1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.
2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
3 І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!
4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!
5 Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!
6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.
7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

(Iс.6:1-7)

Рік смерті царя Озії був незвичайним для Ізраїльського народу. Народ втратив свого царя. В 16 років він почав царювати і царював 52 роки. Більше півстоліття! За цей час для багатьох людей він став національним героєм, вождем, визволителем. Він був успішним, адже повернув анексовані міста, переміг филистимлян, арабів та інших ворогів, амонітян змусив платити податок. «А ім’я його пронеслося аж туди, де йдеться до Єгипту, бо він сильно зміцнився» (2Хр.26:6). І це ще не всі його досягнення:

«І збудував Уззійя башту в Єрусалимі над брамою Пінна, і над брамою Ґай, і над Мікцоа, і позміцнював їх. І побудував він башти в пустині, і повисікував багато ям для води, бо мав великі череди і на долині, і на рівнині, рільників, і виноградарів у горах, і садки, бо він любив хліборобство. І було в Уззійї військо, що провадило війну... І наготовив для них Уззійя для всього війська щити малі й ратища, і шоломи, і панцери, і луки, і пращного каміння. І наробив він в Єрусалимі військових машин, майстерно придуманих, щоб були вони на баштах і на рогах на стріляння стрілами та великим камінням. І пронеслося ім'я його аж надто далеко, бо він дивно зробив, щоб допомогти собі, так що став сильним» (2Хр.26:9-11,14-15).

Останні роки його життя викликали ще більший ажіотаж в народі. Сенсація! Бог вразив царя проказою! До кінця своїх днів він змушений був жити одноосібно, окремо від інших. Люди певно говорили: «За що така кара?». Ми не будемо зупинятися на причині смерті, кому цікаво – почитайте, Біблія не замовчує про цей інцидент.

І так, цар Озія помирає. Питання хто буде далі на троні звучало в роздумах багатьох людей. Але в цей час Ісая бачив на троні Господа. Як важливо в усіх випадках життя, при будь-яких обставинах в країні, бачити Господа. Це дивовижна річ: смертній людині мати зв’язок з Вічним Богом!

1) Коли бачиш на престолі Господа, ти розумієш Його владу, велич і силу. Відповідно ти більше довіряєш Богу і по іншому дивишся на події в світі.

Напередодні виборів я перечитую ці слова з особливою увагою. Ми чітко бачимо, що події відбуваються в двох площинах: земній та духовній. Коли земні правителі будують плани, обговорюють політичну програму і подальші можливі сценарії розвитку країни, Господь сповіщає Ісаї точний сценарій, в основі якого лежить, передусім, духовна складова: занепад Ізраїлю і остаточне знищення його як нації: «...міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім... І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі... І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде... Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них корінь по зрубі, насіння бо святости корінь їхній!» (Iс.6:11-13). Не дивлячись на зміну царів (Йотам, Ахаз, Єзекія, Манасія, Амон, Йосія, Йоахаз, Єгояким, Єгояхін, Седекія), проголошений Господом сценарій відбудеться.

Навіть окремі політики найвищого рангу розуміли, що Господь керує процесами, які відбуваються на землі, і що без волі Його не стається жодна річ. Даниїл стверджує, що Бог «зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним» (Дан.2:21). Він розглядає царів в якості посудин, через які втілюватиме Свій план. Він здатний збуджувати їхній дух (Езд.1:1; Ог.1:14), ожорсточувати (Рим.9:18), чинити запеклим серце (Вих.7:3), давати ясність та розум (Дан.4:36). Розуміючи ці речі Мордехай та Естер обирають правильний баланс між власними діями та діями Божими: коли їхній народ опиняється під загрозою знищення, Естер негайно йде до царя з проханням (дія з людської сторони, власні дії), при цьому вона розуміє, що значно більшу роль у цьому процесі відіграватиме Господь, а тому велить усім юдеям оголосити трьохденний піст і молитву. І тоді у справу втручається Господь (Естер 6:1).

Ми ж, християни, аналізуючи події навколо, зазвичай більшу увагу приділяємо земним аспектам, ніж духовним; більш довіряємо людській складовій, ніж божественній. А від того і зміщення акцентів в житті, і відхилення від свого основного призначення. Причина доволі проста – не бачимо на престолі Господа, недооцінюємо Його владу, велич та силу...

Мойсей, чоловік великої віри, мав реальні перспективи політичної влади і слави в Єгипті. По людські він вчинив нерозумно, «коли виріс, [і] відрікся зватися сином дочки фараонової» (Євр.11:24). Володіючи владою в Єгипті, він міг з легкістю дати свободу своєму народу. Але «Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду» (Євр.11:25-27). Чому Мойсей так зробив? Тому, що вірою бачив на престолі Господа: «Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євр.11:25-27).

Перше, ніж Ілля вознісся на небо, він сказав до Єлисея: «Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе!» (2Цар.2:9). Це був момент перевірки цінностей Єлисея. І Єлисей не розгубився. Він знав, що є головне для служителя на цій землі. Він не просив влади і царства, він не просив багатства і впливу. Адже якщо міркувати поверхнево, володіючи владою можна було б навернути Ізраїль до Бога, вигнати слуг Ваалових, очистити країну. Але Він обирає інший шлях. «І сказав Єлисей: Нехай же буде на мені подвійний твій дух!» (2Цар.2:9). Чи не про це повинна молитися Церква і кожен християнин? Є набагато кращий шлях, який принесе благословіння – навчитися бачити Господа.

2) Коли бачиш на престолі Господа, ти реально оцінюєш свій стан, бачиш свою нікчемність, гріховність.

Коли Ісая побачив Господа, коли почув як Йому співають серафими: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Iс.6:3), тоді він каже: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Iс.6:5).

В цьому ж і була причина падіння царя Озії. «А як він зміцнів, запишалося його серце аж до зіпсуття, і він спроневірився Господеві, Богові своєму» (2Хр.26:16). Це сталось по тій причині, що цар перестав бачити Господа, втратив Його присутність. Був час, коли Озія знаходився поруч з Божим чоловіком Захарієм, «що розумів Божі видіння» (2Хр.26:5). Разом з ним він часто знаходився в присутності Божій, отримував через нього слово від Господа. Та настав час і Захарія не стало. Не навчившись мати особисті відносини з Богом, цар швидко втратив зв’язок з Господом. І прийшло падіння. В такі моменти ти не можеш реально оцінити свій стан, ти можеш бути або великої думки про себе, загордитися, або, навпаки, мати занадто низьку самооцінку. Тільки в світлі Божого Слова, в Божій присутності ми бачимо себе такими, якими ми є насправді.

3) Коли бачиш на престолі Господа, ти стаєш кращим, чистішим, ти освячуєшся.

Чи став Ісая кращим після цієї зустрічі? В цей момент Бог змінював Ісаю: «І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений» (Iс.6:6,7)

Чи стаємо ми кращі після перебування в Божій присутності? Так. Коли Бог торкається наших сердець, коли наповняє нас Святим Духом, серце стає м’якше, воно розплавляється, наповнюється любов’ю, думки стають чистіші. Перевірте це. Зауважте, що коли ви сповняєтесь Духом (а саме цей спосіб найчастіше дозволяє нам «побачити Господа»), то вам в той момент не захочеться думати про щось гріховне, ваші думи будуть «про те, що вгорі, а не про те, що на землі» (Кол.3:2).

Отже, незважаючи на часи і події в світі, нам треба шукати Господа. Не даремно про це так багато каже Біблія. Коли ти бачиш на престолі Господа, ти розумієш Його владу, велич і силу. Змінюється твоя реакція на події у світі, змінюються цінності і життєві пріоритети, змінюються твої дії. Коли ти бачиш на престолі Господа, тоді ти здатний реально оцінити свій стан, і стати кращим та чистішим.

Газета «За віру Євангельську», №2 (204), лютий, 2019

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!