«Щоб нація могла піднятися з колін, їй потрібно прихилити коліна перед Богом»

Ці слова належать відомому українському політику Олександру Турчинову. Про це він написав у своїй біографічній книзі:

«В середині 90-х я відкрив для себе закон розвитку і добробуту нації: «Щоб нація могла піднятися з колін, їй потрібно прихилити коліна перед Богом»».

Я точно знаю, що щасливе життя можливе тільки з Богом! Тільки у Нього є благословіння для кожної людини окремо, а також для всієї нації загалом.

Багато країн, зокрема наша, вважаються християнськими, але яке місце займає Бог на «офіційному рівні» у цих країнах? Чи має Він місце у Конституції? Чи говорять про Нього під час офіційних заходів? Чи просять у Нього допомоги та мудрості перед прийняттям важливих рішень? Давайте для прикладу візьмемо три країни. Отож, що ми знаємо про Україну, Америку та Німеччину?

Нам, українцям, легко можна довести існування Бога - за допомогою посилання на преамбулу Конституції України. Там написано, що Верховна Рада прийняла Конституцію від імені Українського народу «усвідомлюючи відповідальність перед Богом». Мені приємно чути, що в законі моєї держави визнано існування Бога. Але як багато дискусії було навколо цього слова!

Ніч 27 червня 1996 року. В залі Верховної Ради вирує життя – намагаються проголосувати за Конституцію незалежної України. Намагаються, але навіть не зрушили з місця, все ніяк не можуть прийняти навіть преамбулу. Вся причина в тому слові «Бог». Комуністи противляться з усіх сил, їм так не хочеться чути це слово. Тоді спікер Верховної Ради, Олександр Мороз, звернувся до ініціатора такої преамбули, Івана Попеску, з словами:

«Я розумію, що ви – віруюча людина, але ж ви бачите, що така поправка не проходить. Може просто зніміть її?».

 Тоді один з депутатів, Юрій Болдарєв, у своєму виступі сказав так:

«як би ми не проголосували, атеїсти залишаться атеїстами, віруючі залишаться віруючими, тому наявність або відсутність слова «Бог» в преамбулі Конституції ніяк не вплине ні на одних, ні на других. Тому давайте проголосуємо по рейтингу (анонімно)».

В результаті так і зробили, голосів було набрано достатньо. Це означає, що хтось саме із комуністів проголосував так, як йому говорила совість, всупереч ідеології своєї партії, бо без них більшості не набрали б. І як тільки за це проголосували, одразу після цього відбувся перелом, стали голосувати і за інші статті. До ранку закон прийняли. І це ясне підтвердження того, що з Богом все виходить, а без Бога ні. Ось так, ми отримали коротку фразу, в якій згадується слово Бог. До речі, поляки приймали свою Конституцію пізніше нас. Так ось вони також вставили в преамбулу слова «усвідомлюючи відповідальність перед Богом», посилаючись саме на Україну, в якої такий прецедент вже був.

Американський конгрес часів боротьби за незалежність неодноразово звертався до Бога з молитвами і подяками в процесі підготовки своїх заяв і законодавчих актів. Джордж Вашингтон, головнокомандуючий Американською армією, закликав їх молитися і часто спонукав їх до цього особистим прикладом. Їхня Декларація незалежності основана на християнських уявленнях про людину і про систему правління. Фактично вона стала першим в історії людства угодою, яка має таку основу. Декларація закінчується словами звернення представника конгресу до «Верховного Судді Світу» і визнанням «непохитної надії на захист Божественного Провидіння». Після підписання Декларації незалежності Самуїл Адама, батько Американської революції, констатував:

«В цей день ми відновили для себе Суверена, Якому – і тільки Якому – повинні покорятися всі люди. Він царює на небесах і …нехай буде царство Його від сходу до заходу сонця».

Парламенти багатьох розвинених та успішних країн починають свої засідання з молитви. Це Великобританія, Австралія, Нова Зеландія, Канада, США, Ісландія, Латвія і т.д. В Канаді цей звичай триває вже майже 150 років, у Новій Зеландії, як і в багатьох інших країнах, є багато противників такої молитви, тому в 2007 році спікер парламенту провів опитування серед депутатів і 84% були проти відміни читання молитов.

Там, де визнають Бога на державному рівні, там мир і спокій, там Божі благословіння і охорона. І, навпаки, якщо нація відрікається від Імені свого Творця, вона таким чином позбавляється Його захисту і відкриває для себе двері для дій демонічних сил, для прокляття.

Мене зацікавила історія Германії. Чому саме з цієї країни прийшло стільки горя та біди на весь світ? Чому Бог дозволив , щоб саме в цій країні запанувала фашистська ідеологія? Як же так сталось, що лише за 25 років з цієї країни розпочалося дві Світові війни? Десять мільйонів погиблих за чотири роки! Вбито шість мільйонів євреїв! Загалом за весь період по всьому світу загинуло 55 мільйонів людей! Це був справжній ад на землі. Відбувалися події, які можна віднести тільки до демонічного контролю.

Я думаю, що варто згадати одну подію, яка передувала цим нещастям. Хтось зі мною не погодиться, але все ж таки давайте подивимось. Це документ, підписаний 1909 року, який має назву «Берлінський декрет». Про це більш детально.

Слідом за всесвітньо відомим Уельсенским пробудженням 1904 році, відбулось масове злиття Святого Духа в 1908 році. Майже одночасно в англіканській церкві в Англії і на вулиці Азуза в Лос-Анджелесі (США) люди, зібравшись для молитви, раптом почали говорити на незнайомих інших мовах. Це було початком всесвітнього злиття Святого Духа, яке характеризувалось феноменом говоріння на інших мовах – точно так, як було в день П’ятидесятниці в Єрусалимі. На жаль, Германія стала основним противником цього руху. На засіданні Євангельського Альянсу Германії в Берліні євангельські церкви підписали «Берлінську декларацію», яка містить такий висновок:

«Так называемое пятидесятническое движение пришло не свыше, а с преисподней. Это дело бесов, ведомых сатаной. Ложь смешана с истиной, чтобы сбить с пути детей Божьих. Ни личная верность и посвященность некоторых братьев, ни исцеления, языки и пророчества, сопровождающее это движение не могут изменить наше убеждение, что оно пришло из преисподней. Дух в этом движении производит духовное и физическое проявление силы, но это ложный дух. Он показывает себя таковым».

Я вважаю, що цей документ відіграв важливо роль у тих подіях, що згодом відбувалися на території Германії. Д. Уембер пише:

«Оскільки одним розчерком пера Духу Святому було відмовлено, то натомість прийшов в своє ім’я інший. Замість того, щоб кричати «Хай Ісусу!» стали кричати «Хай Гітлер»».

За останні роки багато п’ятидесятницьких та харизматичних церков каялися за «Берлінську декларацію» 1909 року, особливо на «марші Ісуса» в Берліні в 1994 році. Тим не менше в 1996 році Євангельський Альянс Германії, разом з Союзом Вільних П’ятидесятницьких церков підписали спільну декларацію примирення. Західна і Східна частини Германії були об’єднані, а країна пережила небувалий економічний бум.

Як бачимо, навіть декілька слів про Бога на офіційному рівні мають свій відбиток на долі всієї нації. Колись Америка та Європа обрали правильний курс свого розвитку – помістили Бога та християнські принципи на законодавчому рівні. Сьогодні ми спостерігаємо, як ці благословенні країни повертаються в інший напрям. Так, наприклад, десять із дванадцяти країн світу, в яких узаконено одностатевий шлюб, знаходяться в Європі. В чотирнадцяти країнах Європи визнаються громадянські партнерства. Те, що колись вважалося збоченням і психічним розладом, сьогодні визнається нормальним явищем на законному рівні. Наслідки цих рішень ми побачимо через декілька років.

Мені сподобалися слова старшого єпископа Союзу ХВЄ Михайла Паночка, які він сказав, звертаючись по цьому приводу до християн Америки:

«Якщо ви будете зараз мовчати, то через деякий час ви будете звідти втікати».

Отож, нехай кожний свідомий християнин стане на захист християнських цінностей і з сміливістю та патріотизмом до своєї нації скаже слова: «Справжнє щастя для народу зможе дати тільки Христос! А щоб нація піднялася з колін, їй потрібно прихилити коліна перед Богом!».