За все дякуйте!

«Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол.5:18)

За все дякуйте… Це радить робити нам Біблія, навіть більше – цього хоче від нас Бог! Проте в житті кожної людини, без винятку, крім хвилин радості та благополуччя, є ще хвилини горя, страждання та смутку.

Один мудрий чоловік довгий час спостерігаючи за всіма подіями, що відбуваються на землі, сказав так: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час плакати і час сміятися; час журитися і час танцювати» (Екл.3:1,2,4). Я не знаю хто ви, яку частину життя ви прожили, християнин ви чи ні, але я на 100% впевнений, що в житті ви не раз плакали, не один раз були розчаровані, інколи, можливо, ви не бачили виходу із свого положення і навіть задавили запитання: де Бог?... А Бог залишався на Своєму місці і продовжував говорити: «за все дякуй, Я хочу чути від тебе слова вдячності». Чому Бог такий «жорстокий»? Яке у Нього серце? О, як багато нам незрозумілого!

В даний час, пишучи ці рядки, я переживаю хвилини смутку. Майже дві неділі я хворий. За цей час я багато над чим думав і переглядав своє життя. Там зробив неправильно, там сказав недобре. Винний перед Богом і перед людьми. І ось в цей час прочитав слова: «За все дякуйте». Як дякувати? За що дякувати? Які підібрати слова? І чи справді в такій ситуації Бог хоче чути від мене вдячність?...

Різні думки, багато запитань. Але раптом в мій розум прийшли слова. Це говорив Бог! Говори Господи, я хочу почути, що скажеш Ти? Саме в такий момент мені необхідно почути Твій голос! І ось слова:

«Так говорить Господь, Визволитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе корисному, і веде тебе тим шляхом, котрим ти маєш ходити» (Iс.48:17)

Змінився мій настрій, змінилися почуття. «Я Бог твій» - цих слів мені вже вистачило б, але Він продовжував говорити: «Який веде тебе тим шляхом, котрим ти маєш ходити. Цей шлях приведе тебе до Мене. Мені з висоти неба видніше, як тебе привести в небесну оселю. Довірся мені і за все дякуй».

Згадую історію. Один цар мав справляти велике свято – день свого народження. До цього дня він дуже довго готувався, все було чудово зроблено, тільки була погана погода, йшов сильний дощ. Цар розгнівався і наказав всім своїм воякам одночасно випустити стріли в небо. Він таким чином вирішив Богу висловити своє невдоволення. Направив стріли в небо і пустив. Але стріли безкінечно вверх летіти не можуть, вони втратили інерцію і полетіли вниз. Той хто пускав стрілу вверх, по суті пожинав її на свою голову.

Те, що виходить з наших уст, серця, те що ми посилаємо в небо визначає, що приходить в наше життя. Нарікання обмежує нас в Божих благословеннях. Посилаймо в небо хвалу, будьмо вдячними при будь-яких обставинах і тоді буде благословіння. Пускати стрілу в небо – це наносити собі ущерб.

Як дякувати, коли в мене немає того, що я хочу або того, що є у когось?... Може в нас того і нема, що ми хочемо, але у нас є те, що нам необхідне. Значна частина людей на землі не має житла, одягу, здоров’я. Кожен шостий чоловік на землі голодує, таких більше 1 млрд. Як дякувати їм?

Задумайся над цими словами: Що буде, якщо сьогодні ти проснешся і побачиш лише те, за що дякував Богу вчора?

Я дякую Тобі мій Бог за очі, Якими бачу все, що Ти створив.

Я знаю тих, для кого дні як ночі, Хто бачить сонце тільки в хвилях снів.

Я дякую тобі мій Бог за руки, Якими можу я тримати хліб,

Втирать сльозу в печальний час розлуки, І працювати можу на землі.

Я дякую Тобі за хліб насущний, Що вдосталь маємо ми на столі,

Були часи тяжкі та неминучі, Як люди помирали на землі.

Як крихту хліба золотом вважали, Шматочок той ділили багатьом,

Якби вони його тоді так мали, Як маєм ми сьогодні на столі.

Я дякую Тобі, мій Бог, за маму За мирне небо, світлі почуття,

Навчи нас Боже щирими устами Тебе хвалити все своє життя!