Я також вірю в Бога!

Що ти відчуваєш, коли потрібно відповісти що ти віруючий? Можливо, ми намагаємося всіляко уникати цієї відповіді, бо у нашій уяві сформувався певний стереотип про віруючого, як про людину "минулих віків", яка не йде в ногу з часом, і якій нічого не можна? Всюди, куди не глянь проповідують про іншого "бога" – людину! В підручниках філософії ми читаємо:

«Наукоцентризм і раціоналізм – ось основні поняття сучасної філософії. Заслугою філософів Нового часу є розроблення філософської концепції людини - її соціального статусу, свободи і шляхів розвитку».

Тепер відкриємо підручник по філософії епохи середньовіччя і, для порівняння, прочитаємо:

«У середні віки в основу світогляду був покладений теоцентризм  — філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування Бога і служіння йому, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя».

Минали роки, людство розвивалося, відкривало для себе нові горизонти, розширюючи своє пізнання все далі і далі. Їм вдалося проникнути в космос, побувати на місяці, розчепити атом. І це не все, що вдалося людству! Ми радіємо разом з наукою, бо завдяки її досягненню життя на землі стало кращим і легшим. Жаль тільки, що в цьому прогресі людство загубило Бога… Де Він тепер? Яке місце займає в серцях та розумі «сучасних, освічених» людей? Чому Він перестав бути для них «абсолютним авторитетом»? Що сталося з людською мораллю? Яка мета людського життя? А колись було по-інакшому… Ще раз процитуємо слова філософської концепції минулих століть, де Бог розглядався як джерело всього життя і будь-якого блага:

«основою моральності служить шанування Бога і служіння йому, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя»

Сьогодні не так… Акцент робиться на власний розум та на розвиток науки, а віра в Бога – це щось із минулого. Проте завжди, протягом усіх століть залишалися люди, які вірили в Бога. Це не неуки і не релігійні фанатики. Це люди, яких поправу можна назвати «елітою суспільства». Саме завдяки їм ми сьогодні можемо насолоджуватись досягненнями сучасної науки. Вони стояли у її витоках і зробили неоціненний внесок у розбудову суспільства. Хто ці люди? З гордістю можемо сказати: Це віруючі…

Отож, маємо змогу подивитися на деяких з них. Спершу наведено їхній вклад в науку, а потім представлено їхні висловлювання про найголовніше – про віру в Бога.

Галілео Галілей (1564-1642) – італійський філософ, математик, фізик, механік і астроном, що зробив винятковий вплив на науку свого часу. Першим використовував телескоп для наукових відкриттів; захисник геліоцентричної системи Коперника і засновник експериментальної науки.

«Природа, без сумніву, є другою Божою Книгою, від якої ми не повинні відмовлятися, але яку ми зобов’язані читати».

«В діях природи Господь Бог являється нам не менш достойним захоплення образом, чим в божественних віршах Писання».

Йоганн Кеплер (1571-1630) – німецький математик, астроном, механік, оптик, першовідкривач законів руху планет Сонячної системи.

Його резюме щодо особистої віри було лаконічним: «Я – християнин». Він визнавав Бога, як «доброго Творця, Який створив природу з нічого». У своїй книзі «Гармонія світів», в якій він сформував свій третій принцип планетарного руху, Кеплер писав:«Великий Бог наш Господь, велика Його сила, і нема межі Його мудрості».

«Я вірю… лише і виключно в те, що звершив Ісус Христос… Лише в Ньому наш притулок і втіха. У мене був намір стати богословом, але тепер я бачу, як Бог моїми стараннями прославлений і в астрономії, тому що "небо звершає про Божу славу"».

Блез Паскаль (1623-1662) – французький математик, механік, фізик, літератор і філософ. Один із засновників математичного аналізу, теорії імовірності та проективної геометрії, творець перших зразків лічильної техніки, автор основного закону гідростатики. На честь Паскаля названа одиниця вимірювання тиску (Паскаль), а також популярна мова програмування Pascal.

Він був глибоко віруючою людиною, про це свідчать багато його висловлювань.

«Пустота в душі заповняється Богом»

«Ісус Христос - Бог, до Якого наближаються, не відчуваючи гордині, перед Яким умаляються, не відчуваючи відчаю»

Роберт Бойль (1627-1691) – один із засновників якісного хімічного аналізу. У галузі фізики відкрив закон про залежність об'єму газу від тиску (закон Бойля – Маріотта, 1662 р.), довів неможливість життя й горіння в пустоті, досліджував теплові, електричні й акустичні явища.

Бойль не бачив суперечності між наукою і християнською вірою і писав релігійні книги. У них він описував свої прості спостереження за природою, які ілюстрували християнські істини. У нього була міцна віра в Христа як у Спасителя і Господа, часто писав про Його смерть, Його воскресіння і вознесіння.

Ісаак Ньютон (1642-1727) – англійський фізик, математик, механік і астроном, один з творців класичної фізики, заклав основи сучасного природознавства.

«Чудесне влаштування космосу і гармонія в ньому можуть бути пояснені лиш тим, що космос був створений по плану Всезнаючої і Всемогутньої Істоти. Ось – моє перше і останнє слово».

«Атеїзм безглуздий. Коли я дивлюся на Сонячну систему, я бачу Землю на тій самій відстані, яка забезпечує їй отримання відповідної кількості тепла і світла. Таке не відбувається випадково».

Коли Ньютон досліджував рух планет, він бачив у всьому руку Божу:

«Ця найпрекрасніша система Сонця, планет і комет могла виникнути тільки згідно з рішенням і суверенним правом розумної, могутньої Істоти… Ця Істота править усім… як Господь усього».

Карл Фрідріх Гаус (1777-1855) – німецький математик, астроном, фізик.

«Коли прийде наш останній час, з якою незбагненною радістю ми направимо свій погляд до Того, про присутність Якого ми могли тільки здогадуватись в цьому світі».

Майкл Фарадей (1791-1867) – англійський фізик і хімік, основоположник вчення про електромагнітне поле, член Лондонського королівського товариства (1824); відіграв визначну роль у розвитку вчення про електромагнітні явища, найкращий експериментатор в історії науки. На честь нього названо одиницю електроємності - фарад.

Він був пресвітером у своїй місцевій церкві і часто проповідував. Коли одного разу журналіст запитав його про припущення стосовно того, що буде після смерті, він відповів:

«Припущення? У мене нема ніяких припущень. Я опираюсь на безперечні факти. Я знаю, в Кого я увірував, і я переконаний, що Він сильний воскресити мене для Вічності».

Джеймс Джоуль (1818-1889) – англійський фізик, що вніс значний внесок до становлення термодинаміки; обґрунтував на дослідах закон збереження енергії, встановив закон, що визначає теплову дію електричного струму. На його честь названо одиницю енергії – джоуль.

Він твердо вірив у Бога, як Творця.

«Після пізнання і послуху волі бога подальшою метою повинно бути пізнання Його Самого і притаманних Йому рис: мудрості, сили і благодаті, про які свідчить Його творіння».

Луї Пастер (1822-1895) – французький мікробіолог і хімік, член Французької академії. Пастер, показавши мікробіологічну суть бродіння і багатьох хвороб людини, став одним з основоположників мікробіології і імунології.

Він вірив, що «наука наближує людину до Бога». Він сказав:

«Чим більше я вивчаю природу, тим більше я дивуюсь тому, що створено Творцем».

Вільям Томсон (Кельвін) (1824-1907) – британський фізик і механік. Відомий своїми роботами в області термодинаміки, механіки, електродинаміки; сформував другий закон термодинаміки.

Він не бачив протиріччя між наукою і Біблією і вважав, що «щодо походження життя наука… категорично утверджує реальність творіння».

«Приголомшено сильні докази розумного і благодатного Промислу Божого лежать навколо нас… Атеїстична ідея настільки нерозумна, коли всі п’ять органів чуттів свідчать зовсім про інше, що це неможливо висловити словами».

Джеймс Максвелл (1831-1879) – шотландський вчений, який створив теорію електромагнітного поля, розробив теорію світла, об'єднав в одне ціле раніше розрізнені галузі електрики, магнетизму і оптики. Крім цього, Максвеллу належать великі відкриття і в інших галузях фізики, зокрема молекулярної кінетичної теорії газів.

Серед його паперів знайдено молитву, в якій говориться:

«Всемогутній Бог, Який створив людину за Своїм образом і подобою, оживив душу її, щоб вона могла шукати Тебе, панувати над Твоїм творінням, навчи нас пізнавати творіння рук Твоїх, щоб ми могли обробляти землю для нашої користі, укріпляти наш розум для служіння Тобі і таким чином отримувати твоє благословенне Слово; щоб ми могли увірувати в того, Кого Ти послав, щоб дати нам пізнати спасіння і прощення наших гріхів. Все це ми просимо в Ім’я Його ж, Ісуса Христа, Господа нашого».

      Окрім того, ще є багато і інших відомих, дійсно розумних, людей, які вірили в Бога. Це Михайло Ломоносов, Андре Марі Ампер, Томас Едісон, Макс Планк,  Макс Борн та багато інших.

Це були справді розумні люди! А як назвати тих людей, які все своє життя щось досліджували, публікували, робили відкриття, але так і не відкрили для себе найголовнішого? Вони проникли у космос та ядро, але так і не помітили того, що їх всюди оточує, того що свідчить про "мудрого Конструктора", "Першопричину всього", "Вічне Буття". Яка користь людині, що відкриє увесь світ, але не подбає про свою душу? Така людина прожила своє життя даремно, така людина з позиції вічності названа нерозумною.

З вірою в Бога жити краще. На яку б частину землі не ступила твоя нога, яка б не загрожувала тобі небезпека, ти знаєш, що над тобою є Той, в Кого ти віруєш; Той, хто тебе чує, Хто тобі допомагає; Той, хто по закінченні земного життя тебе чекає! З цього є користь і для суспільства, бо знаючи, що над Тобою є Бог ти не вкрадеш, не заподієш нікому шкоди, а навпаки, житимеш чесним життям і робитимеш для інших добро, сподіваючись отримати нагороду в майбутньому. Для цього потрібна віра. Віра не в комунізм і не в атеїзм, а віра в Бога!

Після таких великих, вчених людей, я із гордістю хочу сказати: Я також вірю в Бога!

Ми не зможем прожити без віри у Бога, ми не знайдем дорогу життя.

Тільки Він є правда й дорога. Він - надія і віра твоя.

Як у саму самотню хвилину твій друг, Як у тяжкій дорозі життя притулок,

Це, як мати, що ніжно пригорне до рук, Це, як батько, що все у житті зрозуміє.

Це віра моя! Це надія моя! Це щастя моє й натхнення в дорозі!

Це – пісня моя, моя це мета! Тому, що я вірю! Я вірую в Бога!

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!