Молитва без відповіді...

«Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому» (Матв.7:7,8)

Як розуміти ці слова? Чи правда, що кожен хто попросить – одержить? Погодьтеся, напевно не кожен. Принаймні, я не один раз про щось просив, але так і залишився без відповіді… А як ви? Але ж написано «просіть і буде вам дано»?!

Можливо, ви чули такі заяви: «Бог наділив тебе владою; тобі дана сила, ти тільки назви що хочеш, проголоси це з вірою і отримаєш. Повторяй, проголошуй, говори вголос, добав ще «в Ім’я Ісуса» і буде що тобі треба, Бог дасть, Бог уздоровить». Якщо людина такого наслухалася, то рано чи пізно вона розчарується. Її віра розіб’ється. Можливо, вона подумає, що ще не така "духовна", як інші, що в неї немає віри і т.д.

Якщо вам сказати, що тепер ви маєте владу зупиняти дощ і сніг, помолитися і бак автомобіля буде заправлений, холодильник наповниться, хвороба втече одразу (бо написано «просіть і буде вам дано») то ви радітимете від таких слів, але на наступний день почнете це практикувати і побачите, що ви попросили, а вам не дано. Щось не так… Ще можна сказати: продовжуй вірити… Та зрештою це закінчиться розчаруванням.

Отож, як зрозуміти слова, які процитовано вище?

Цей уривок слід розуміти в контексті і в світлі Біблійного вчення про молитву.

1) Людина, яка просить не повинна мати несповіданого гріха.

«Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене, але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви!» (Пс.65:18,19)

2) Християнин повинен молитися з вірою.

«Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Як.1:6-8)

3) Молитва повинна бути згідно волі Божої.

«І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас» (1Iван.5:14)

«прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої [Просите, и не получаете, потому что просите не на добро, а чтобы употребить для ваших вожделений]» (Як.4:3)

Бог не бере на себе обов’язок задовольнити всі наші прохання, Він виконує тільки ті прохання, які нам на добро. У Бога є право сказати: "Ні, сину, цього я тобі не дам, воно тобі пошкодить". І тут важливо, щоб наша віра основувалась не на подарках від Бога, а на взаємовідносинах з Ним. Доказом Його любові до тебе є не відповідь на молитву, а жертва на Голгофі. Тільки так розуміючи, ми можемо пройти свій шлях з Господом до кінця. Багатьох християн садили в тюрми. Хіба вони не просили: Господи захисти? Тим не менше, багато в тюрми потрапило. Але їхня віра в Божу любов не захиталась, бо мала правильну основу.

Може бути таке, що всі ці три умови виконано (несповіданого гріха в серці нема, молишся з вірою і згідно Божої волі), а відповіді нема. Скажімо, роками молишся за спасіння рідних. Віриш, що Бог спасе, прохання угодне Богу, а відповіді нема… Для таких людей Христос залишив ще одну пораду.

4) Молитва повинна бути невідступною. (Лк.18:1-8)

Не так, що помолився, а завтра вже забув про що молився; сьогодні хочу одне, а взавтра вже інше. На дарма залишена притча про несправедливого суддю та вдовицю. Та вдова кожен день ходила і просила одне те саме: Захисти мене, оборони мене, мені загрожує небезпека. Погляньмо в якому образі зображена ця жінка – в приниженні просить, докучає, скромна. І отримала своє.

«А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?» (Лук.18:7)

5) Молитва повинна бути щирою.

«то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!» (Євр.10:22)

Як це щиро, чи можна ззовні якось побачити щирість? Думаю, що так. Хоча не завжди, але в більшості зовнішньою ознакою щирості є сльози. Один навіть брат, який молиться за хрещення Духом Святим, перед молитвою завжди каже: шукайте сльози. Так людина створена, що коли щось сильно переживає, за щось ревно молиться, вона плаче. Коли плаче, тоді її серце відкрите, вона в простоті і в щирості, як дитина, кличе до Бога. Якщо плачеш, то про гордість не думаєш, хибна набожність зникає. А є така молитва суха - набір прохань і все… Ісус молився щиро, зі слізьми, навіть з криком.

«Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою» (Євр.5:7)

Був вислуханий не тому, що були сльози, а за Свою побожність (за Свое благоговение), але зовнішньою ознакою Його щирості були сльози та голосіння.

Отож, надалі, коли будемо про щось молитися, врахуймо ці Біблійні поради. «Просіть і буде вам дано», але просіть з вірою, з чистим серцем, згідно волі Божої, невідступно і щиро. І тоді ви засвідчите, що «кожен, хто просить одержує».

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!