Власний погляд | GENISSH

За останні десятиліття Церква в Україні отримала великі можливості для служіння. За цей час було відкрито надзвичайно велику кількість церков, біблійних закладів, випущено періодичних видань, радіопередач тощо. Щоразу з’являються все нові можливості для поширення Божого Царства в нашій країні і світі. В минулі роки з зернами правди ми ввійшли на шкільну ниву, провели різного роду конференції та семінари серед освітян, щороку чи не у кожному українському місті та селі проводяться дитячі християнські табори. Останнім часом євангельські церкви об’єдналися в зусиллях задля боротьби за сімейні цінності, духовної та просвітницької діяльності серед органів вади, регулярно проводячи молитовні духовні ранки. Викликів існує чимало, роботи вистачає. Але на жаль, не всі християни активно влилися в роботу, чимало з них перебувають у якості спостерігачів. В чому, власне, причина? Можна називати багато причин духовної пасивності. Нині існує чимало речей, які зменшують активність християн. Але, на...

Одним із найяскравіших моментів в моєму житті був досвід хрещення Святим Духом. Спочатку, коли Бог хрестив мене Духом (це було на зібранні у Підгайцях), в мене було тільки два слова на іншій мові... Але я прагнув більшого. І ось, під час однієї молитви за духовне хрещення я пережив силу Святого Духа. Тоді з’явилася повнота мови, цілі речення. Цю радість, яку я тоді пережив, неможливо описати! Люблю повторювати слова євангельської пісні: «О, я щасливий, мить незбагнена! Духа Святого дав Ти для мене» . Дар Святого Духа є дуже цінним і важливим! Дуже багато було моментів, коли Господь виходив назустріч. В дитинстві, щойно народившись, я мав хворобу – сильно задихався, не міг дихати. Приблизно до двох років свого дитинства я дуже сильно хворів. Мене на декілька днів привозили додому, а потім відвозили знову в лікарню. Одного разу туди приїхала моя бабуся і порадила батькам забирати мене додому – готуватися до похорону, адже хвороба вважалася безнадійною. Мій тато з дідусем поїхали на м...

19 березня в місті Березному Рівненської області відбулось дві важливі духовні події. Перша з них проходила в приміщення Березнівської райдержадміністрації, де відбувався черговий духовний ранок, за участю голови районної адміністрації цього району, місцевих депутатів, керівників управлінь та священників різних церков. На цю подію завітав також старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко зі своїм першим заступником Анатолієм Козачком . Присутні міркували на тему блаженств, за основу було взято читання Євангелії Матвія, 5 розділ. Зустріч у форматі Духовного ранку розпочалася із вітального слова голови Березнівської райдержадміністрації Віталія Люшина, який зазначив, що аудиторія охочих поміркувати над Словом Божим розширюється. Звертаючись до присутніх, Михайло Паночко зазначив, що Національний молитовний сніданок в Україні вже проведено всьоме. Участь у ньому взяли 700 гостей з 15 країн: «Ми збираємось, щоб читати Біблію, щоб краще розуміти один одного» , – пояснив єпископ. Учасники ...

Пропонуємо вашій увазі електронний варіант лютневої газети «За віру Євангельську». У цьому випуску читайте: – На Рівненщині продовжуються молитовні, духовні ранки; – Служителі УЦХВЄ з офіційним візитом відвідали Сполучені Штати Америки; – Кого ти бачиш на престолі? (роздуми в контексті останніх подій) – Згадуючи милості Господні (свідчення Олександра Геніша); – Більше 30 тисяч українців беруть участь у створенні рукописної Біблії; – Досліджуємо Писання разом: Про що говорять криниці Ісака? (Василь Грейнерович) – Цінність випробувань; – Дитяча сторінка; – Вірші (Неля Романовська), розповіді, цікаві факти та замітки; Якщо ви бажаєте передплатити газету – повідомте нам, і впродовж року ви щомісяця будете отримувати примірник даної газети. Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram! Сподобалося - ставимо Like! Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!

Репортаж з Форуму сім’ї, який відбувся в Українському домі. За матеріалами офіційного порталу Української Церкви Християн Віри Євангельської За підсумками 2018 року в Україні чисельність населення зменшилась на 250 тис. осіб. Така кількість рівноцінна кількості населення Івано-Франківська. Щоденно в Україні народжується біля 900 дітей, але помирає більше 1600 людей. Це означає, що щоденно Україна втрачає близько 700 громадян. За роки незалежності кількість українських дітей зменшилася вдвічі (з 14 млн до 7 млн). Рівень розлучень стабільно високий і становить понад 60%, більше 4 млн дітей зростає без батька, а близько 25% дітей виховуються у проблемних сім'ях (алкоголь, наркоманія, насильство і т.д.). До цих проблем варто додати ще трудову міграцію, міграцію студенів на навчання тощо. На фоні страшної статистики смертності та розлучень, важкої економічної ситуації та зменшення народжуваності проти української сім’ї розгорнулася справжня війна! З метою продовжити розпочату р...

1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. 2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. 3 І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! 4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом! 5 Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота! 6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. 7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений. (Iс.6:1-7) Рік смерті царя Озії був незвичайним для Ізраїльського народу. Народ втратив свого царя. В 16 років він почав царювати і царював 52 роки. Більше півст...

21 лютого 2012 рік... Пройшло рівно сім років від важкої операції, яку мені довелось пережити. Тепер щороку я згадую цю дату, як другий день мого народження. Намагаюсь пригадати ті події, але тепер мені здається, що це був страшний сон, і що це було не зі мною... П’ять днів я мучився від болі вдома, п’ять днів я лікувався в інфекційному відділенні (але, як виявилось – даремно). В результаті потрапив в хірургію, звідти – в реанімацію. 17.02 консиліум лікарів приймає рішення: лапаротомія з вирішенням подальшої тактики на операційному столі. Для всіх це був, як грім серед ясного неба. Треба робити операцію, але ніхто не знає що зі мною. Потрібне негайне операційне втручання. Операція розпочалась приблизно о 17 годині і тривала декілька годин. Я не пам’ятаю самої операції, але кажуть, що тоді виникла якась надзвичайна загроза, коли питання мого життя вирішувалось в декількох хвилинах. Наступного дня, коли я прийшов до тями від наркозу, поглянувши на живіт я жахнувся: живіт розрізани...