Навчіть мене молитися вашому Богу (свідчення військовослужбовця)

Господь дозволив мені побувати на богослужіннях у місті Олександрії, що на Кіровоградщині. Про дуже цікаву подію розповів мені Саша Топінко з м. Острога Рівненської області. В 1991 році їх група проводила євангелізаційне богослужіння на центральному майдані м. Олександрії, де зібралося понад тисячу чоловік. Євангелисти проповідували про великі діла Божі, про безмежну милість Ісуса Христа, в піснях прославляли Господа. На майдані були присутні міліція та військовослужбовці. Під час богослужіння підходить до євангелистів полковник танкових військ і заявляє:

– Якщо правда все те, що ви говорите, то у мене є донька, яка хворіє вже 12 років, і в яких лікарів я тільки не був, навіть у Кашпіровського був, та нічого не допомогло, помоліться за неї, і, якщо вона стане цілком здоровою, то все буде гаразд, якщо ж ні, то, виходить, що ви говорите якісь небилиці, чого не існує, тоді ми вас заарештуємо.

Ось таке випробування випало на долю цієї групи. Але як казав ап. Павло: «Пізнавайте, чи у вірі ви?» (2 Кор.13:5).

– Ми все віддалив руки Божі, а Йому нема нічого неможливого, – говорив Саша.

А полковнику сказали, щоб став на коліна, бо в Слові Божому написано, що перед Ісусом Христом схилиться всяке коліно (Фил.2:10).

– Будь-ласка, схиліться перед Господом.

Недовго думаючи, полковник, як це належить, по-військовому, схилився на одне коліно, а євангелисти підняли свій зір до неба, і ревна молитва полилась з їхніх уст:

– Милосердний Господи, прослав Своє ім’я!

Після звершення молитви цілий натовп разом з полковником та євангелистами попрямував до будинку хворої Валі. Як тільки вони відчинили двері вітальні, назустріч їм виходить 19-ти річна Валя, бліда та пожовкла, вона зворушливо закричала:

– Папочка, полчаса тому назад огонь прошел по моему телу — я здорова и хочу кушать!

Полковник скинув мундир, фуражку і кинувся цілувати дочку. Звертаючись до присутніх, сказав:

– Навчіть мене молитися вашому Богу. Сьогодні у нас свято. Дочко, став відро чаю, будемо вгощатися.

Ф.М. Черняк,
уривок з книги «Він спас мене від смерті, очі мої від сліз, ноги мої від спотикання»

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!