Озимина

Осінній запах ловиш в свіжому повітрі, Стає все більш відчутним брак тепла, Зроста потреба в сонячному світлі, Коротшає тривалість світлового дня. Вже під ногами шелестить опале листя, Вже й встигли надоїсти затяжні дощі, Незчувся, як затихла журавлина пісня, І непомітно підійшла тривога до душі. Зажурено стоять у ряд дерева голі, Мороз безжалісно скував усе навколо, Під білим килимом гниє трава у полі, Сади, завмерши, виглядають кволо... Таке буває і життя: опале листя, забуття, Період затяжних дощів, морозів і снігів, У відчаї біжать літа, тьмяніє майбуття, Змовкає спів, звучить мелодія без слів. І ти один у полі, і виглядаєш кволо, І лютий страх паралізує розум й волю, Здається, що потрапив у огненне коло – Надмірний смуток і туга руйнує долю. Не дозволяй тяжким обставинам життя, Украсти зміст твого безцінного буття, Бо хоч під шаром снігу і гниє трава – Укрившись вірою твердою, росте озимина. Її посіяли навмисне у ту злісну пору, Незламни...