Хотів перевішати усіх п’ятидесятників, а був повішений сам

Нелегко жилося віруючим в атеїстичні часи. Як тільки їх не називали: казали, що вони є «дармоїдами, неробами, захребетниками у трудового народу»[1]. А зовсім недавно в конфлікті довкола озера, що неподалік с. Грудки, назвали їх іновірцями, мовляв «Вони не є люди Христової Церкви»[2]. Прикро, чути подібні заяви... Несправедливо!

Твою любовь подчас враждой встречали,
Но больше было у тебя друзей.
Во встречах с злом, в гоненьях и печалях
Неслись молитвы к Господу сильней.
И Бог один лишь знает, сколько горя
И слез пролито у твоих детей;
Собрать бы все в одно большое море -
От первых до последних наших дней.

Тішить те, що на стороні її завжди був Господь. Захист і помста у Нього, способів для цього – достатньо!

Якось Давид, плачучи над Кусом, сином Яміна, сказав слова, які стали афоризмом: «Хто копає яму другому, сам падає в неї. Вчинене ним зло повернеться назад до нього; його насильство впаде на його власну голову» [3] (Пс.7:16,17)
Чи доводилося вам переживати щось подібне? Те, чого ви бажали комусь, сталося з вами. Або щодо вас задумували лихе, а в результаті усе обернулося на добре? Щось подібне трапилося і в цій історії.

Для початку згадаємо історію з Мордехаєм. У полоні могутнього царства мідян та персів знаходився беззахисний єврейській народ. Такий собі князь, по імені Гаман, дуже не любив євреїв і при влучній нагоді домігся того, щоб був виданий указ на їх знищення. Закон підписали у Замку Сузи і відправили на оприлюднення у всі околиці.
Як почув це Мордехай (дядько цариці Естер), то в знак жалоби роздер свою одежу, зодягнув веретище, посипався попелом, вийшов на середину міста та й кричав криком сильним та гірким (Ест.4:1). Пішов він до своєї племінниці та й склав з нею умову, як вберегти свій народ від загибелі.
Наступного дня, за бажанням Естер, планувалася вечірка, на яку обов’язково мав бути запрошений Гаман (той самий, що задумав винищити євреїв – він вже й шибеницю приготував, щоб заодно повісити і Мордехая). Гостина в розпалі, Гаман веселиться і радіє! Юдеї, які знаходилися в Сузах, моляться, не їдять і не п’ють три дні, ніч та день. Аж ось випадає нагода цариці Естер загадати бажання, яке цар пообіцяв виконати за будь-яких умов. Звичайно, будучи єврейкою і переживаючи за свій народ, прохання цариці полягало в тому, щоб смертна кара обминула його. Цар обурився, коли дізнався, що в його царстві є такий негідник, який насмілився вигубити рідний народ його цариці! План Гамана був розкритий! Апогеєм царевого гніву було те, що Гаман задумав ще повісити й Мордехая (якого тільки вчора цар наказав звеличити, адже кілька років тому він врятував йому життя). Вирок – на тій же шибениці повісити Гамана, а єврейський народ помилувати! (Ест.7:10)
Ось так Бог обернув злі наміри, які були направлені проти Його народу.

Повертаємося до історії, яка трапилася під час Другої Світової війни, в часи діяльності УПА. У своїй книзі А.В. Райчинець описує один історичний випадок, що трапився в селі Сулимів Нестерівського району Львівської області:

«Уже в післявоєнні роки, коли повстанці, що ховалися в лісах, наводили жах на радянську владу, один із них вирішив нацькувати свою бойову групу на сулимівських п’ятидесятників і «перевішати» іновірців на вербах, в хащах що тягнулися по берегах річки. Християни віри євангельської вже готувалися прийняти мученицьку смерть, як тут вияснилось, що той повстанець, який планував вигубити п’ятидесятників, – завербований агент НКВД. Притому «стукала» у нього вся сім’я – навіть діти допомагали в цій непристойній справі, відносячи в бідонах з молоком доноси у відділення НКВД, що знаходилось в сусідньому селі Куликове. В результаті на вербі повісили самого «стукача», а його сім’ю розстріляли по законах військового часу» [4].

Ну, геть схожа історія, як з Гаманом! Так, як тоді Господь став на захист народу ізраїльського, так і тут зумів зберегти Своїх. У наш час Божим народом є Церква. За усяке зло, причинене їй, Бог відомстить (Рим.12:19), усі злі наміри проти неї оберне на її ж добро (Рим.8:28). Адже Свою Церкву, Свою Наречену Христос покохав безмежною любов’ю, її «власною кров'ю набув Він» (Дiї.20:28)

Яке б зло нам не намагалися заподіяти, які б підступні плани не складали, як би не скреготали на вас зубами (Дії 7:54) – пам’ятайте: «хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока» (Зах.2:8). Знайте, що Господь завжди за вас заступиться!

Только вера в Тебя - вот моя неизменная спутница.
Вера в то, что Ты всем управляешь Своею рукой.
И я знаю, Господь, что всегда за меня Ты заступишься,
И спасительным камнем Ты станешь пред острой косой.

Той, хто копав яму – сам впаде в неї. Вчинене ним зло повернеться на нього; його насильство впаде на його власну голову. Ти ж прославиш Господа за Його правду, і будеш оспівувати ім’я Господа Всевишнього!

...І знову пригадується усе те зло, яке було заподіяне Церкві Христовій в різні часи її існування. Приходять думки про помсту... Дивуюся її реакції...

А ты молилась Богу, умоляя,
Чтоб Он простил обидчиков твоих.
И, никому худого не желая,
Несла к Иисусу слабых и больных.

1. Районна газета «Червона Зірка» № 114 (4722) від 21 вересня 1974 р. / Про смисл життя нашого. – С.3.
2. Конфлікт довкола озера: як на Волині православні баптистам хреститися заважали. – [Джерело доступу]: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/journalistic_investigations/67489/
3. Переклад сучасною українською мовою, Діана (Джордж) Деркач, 2012
4. Райчинец А.В. Воздвигнутые Богом. – Одесса. Духовное возрождение, 2010. – с.54-56

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!