Смерть віруючих та «таємна змова» на сторінках Писання

Читаючи 11-й розділ Євангелії від Івана, відчув особливу спорідненість того часу з нашим сьогоденням. «Господи, той, кого Ти любиш, хворіє» (Ів.11:3) – каже сестра Лазаря Ісусу. «Господи, ті, кого ти полюбив вічною любов'ю і до кого простер благовоління, хворіють, – кажемо ми. – Ми думали, що коли Ти поруч, народу Твого не торкнеться ця недуга; ми цитували 90-й псалом з надією, що не наблизиться моровиця [пандемія] до наших осель». «Захворів, то видужає» (вірш 12), – будучи в повному незнанні, кажуть учні. Ще й зараз ці учні відкидають реальність загрози, заперечуючи серйозність хвороби. «Ходімо й ми, щоб і нам померти з Ним» (вірш 16), – легковажно каже Фома. Однак смерть виявилася реальною. У Віфанії чути плач, в народі – розгубленість. Немало померло тих, кого дійсно любив Ісус... А ще, в цей же час, ми стаємо свідками «таємної змови» (вірші 47-57). Еліта, зібравшись в Синедріоні, вирішує як спасти місцевість і народ. «Ви нічого не знаєте, і не розумієте, що краще...