Як в Луцьку святкували 90-ліття об’єднавчого з’їзду та заснування Союзу ХВЄ

Днями виповнилося 90 років від об’єднавчого з’їзду хрещених Святим Духом на Волині та організації Союзу християн віри євангельської тодішньої Польщі. Кажуть, що з’їзд, який проходив у Старій Човниці на Волині без перебільшення належить до ключових подій в історії українського руху християн віри євангельської. Вирішили подію відзначити! Але як? Про це ми розповімо далі...

Урочисте зібрання з нагоди ювілею розпочалось зранку 4 травня 2019 року у Домі молитви церкви «Христа Спасителя», що по вул. Вороніхіна, 14а у м. Луцьку. За підрахунками організаторів було зареєстровано 630 учасників конференції, не враховуючи хор та духовий оркестр. Здійснювалась онлайн трансляція. Її переглядало 200-300 осіб. Глядачі в коментарях просили трошки змінити ракурс зйомки, поставити камеру ближче, але з певних технічних причин зробити це виявилось неможливо. Запевнили, що через тиждень-два з’явиться якісна зйомка.

Ведучий заходу, керівник відділу освіти УЦХВЄ Віктор Вознюк озвучив девіз з’їзду: «побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Матв.16:18). Було згадано про Чарльза Пархама, завдяки якому п’ятидесятництво отримало чіткі богословські рамки та місіонерську спрямованість.

Прозвучав гімн християнства – символ віри «Вірую».

Акцентувалась увага на «благодать Божу, яка навчає» (Тита 2:11).

Єпископ, старший пресвітер церкви ХВЄ у Волинської області Михайло Близнюк повідомив, що представлене ним об’єднання нараховує понад 20 тис. членів. Натомість на Рівненщині ця кількість ще більша (понад 30 тис.). «Напевно, Бог має особливий план для нашого західного регіону, – зауважив Михайло Іванович. – Ми ввійшли до праці, над якою не працювали. На нашу землю дивляться очі Господаря жнив. Естафету служіння прийняли, але як передамо? Зараз нам треба ще більше благодаті Божої».

Було звершено молитву. Хор церкви «Христа Спасителя» виконав пісню «Дізнавсь я про Церкву живую».

Далі лунали привітання від представників церков та органів влади. Єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайло Паночко у вітальній промові говорив про міцність, надійність і славність будови Церкви Христової. Це єдиний інститут, який проіснував вже 2000 років, і який має вічну основу. «Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!» (1Петр.2:6)

Гість з Буковини звернувся до присутніх такими словами: «брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1Кор.15:58)

Заступник старшого єпископа ОЦХВЄ Сергій Поднюк згадав відомий псалом із Біблії: «Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!» (Пс.132:1).

Духовий оркестр із с. Горохів разом з хором виконав пісню «За євангельську віру».

З 12 години, згідно програми конференції, викладався урок історії, підготовлений Михайлом Мокієнком. Напевно, недоцільно зараз наводити усі ті факти, які були озвучені в доповіді. Більше інформації про історію з’їзду в Човниці і, власне, загалом про історію п’ятидесятницького руху можна прочитати у спеціально підготовленому з нагоди ювілею збірнику «Становлення Союзу ХВЄ в Західній Україні», а також в книзі з історії п’ятидесятництва (обсягом понад 400 стор.), яка побачила світ минулого місяця і вже доступна для замовлення (більше інформації – тут).

«Історія – наче дзеркало заднього вигляду автомобіля. Якщо дивитися тільки туди – буде аварія; якщо не дивитися туди взагалі – аварії теж не минути. Не можна їхати вперед, постійно озираючись назад. Але іноді потрібно обов’язково звірятися з дзеркалом минулого, аби скоригувати свій шлях у майбутнє», – вважає Мокієнко. Аналізуючи історичний досвід попередників, разом з Дмитром Ковалем (дослідником регіонального п’ятидесятництва), вони озвучили важливі уроки та цікаві факти. Наведу декілька тез з виступів:

«Місія – це основна діяльність людей, хрещених Святим Духом.

Багато праці в Союзі було звершено молодими братами, деякі з них навіть очолювали Союзи. А отже і в нас має бути довіра богобоязній та освіченій молоді. Не варто упускати з уваги наполегливість до навчання та прагнення до єдності, які даються в праці під проводом Святого Духа. Фокусуймося не на обмеженнях, а на можливостях.

На успішність раннього п’ятидесятницького руху вплинула побудова структури союзу з акцентом на низову ланку.

Велику силу в справі поширення Царства Божого має молитва. Колись одному брату Бог дав повеління за день відвідати п’ять сіл, і в кожному з них звершити молитву за пробудження. Але одне село відвідати він не встиг. Як результат – у цьому селі й досі немає церкви.

Щоб звершувати працю на ниві Господній потрібно жертвувати достатком і комфортом. На першому з’їзді ХВЄ багатьом доводилось долати десятки кілометрів пішки, бо не у всіх вистачало коштів на транспорт. Делегати з’їзду ночували в сараї.

Інший брат, якого звали Андрон, аби придбати музичний інструмент (трубу), вирішив продати корову. Розпочата ним праця в духовому оркестрі триває й до сьогодні».

До свідоцтва та молитви було запрошено єпископа Степана Веремчука. Гурт «Левит», в знак пам’яті про тих, хто віддав життя за віру виконав пісню «Не стучися в окно моя пташечка». Разом заспівали «Против Церкви воздвигнут вал, она крепость в кольце блокады. Сколько раз сатана бросал к ёё стенам все силы ада… От Пилата до наших дней штаб дьявола ставит козни, их задача – разбить скорей всех борцов за твердыню Божью. Кто сказал побеждать легко, будто всё нам дается даром?.. Сколько братьев-борцов легло, и сестёр молодых и старых…».

У другій частині, яка розпочалась після обіду, слово до молитви мав перший заступник старшого єпископа УЦХВЄ Анатолій Козачок. «Ми маємо все для того, щоб мати братерство. Христос зробив все для того, щоб ми мали життя з по достатком. І все є у нас для того, щоб зберегти віру до кінця», – такою була головна думка його промови.

Старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання ХВЄ Олександр Коток поділився словом на тему єдності. Взявши за основу текст первосвященницької молитви Ісуса за учнів (Івана 17), він показав, наскільки важливою є єдність для Божого народу, а також яким чином її потрібно досягати (перебування в Господньому Слові та Його славі, відділення від зла у світі тощо). Було чітко продемонстровано застосування цих правил в житті першоапостольської Церкви.

Сергій Поднюк говорив про різні рівні відносин з Богом. Він наголошував, що відносини з Богом мають основуватися не на страху чи потребі, а на любові. Головне для Христа почути: «Чи ти любиш мене більше інших?» (Ів.21:16).

Заключну промову мав старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко. Тему обрав досить влучну: «братство любіть» (1 Петр.2:17). Аналізуючи старозавітне братство (народ ізраїльський), він показав, як часто існувала загроза втратити єдність, чи навіть більше – ціле коліно Ізраїлю. А далі Михайло Степанович говорив про братство новозавітне, аби воно не повторило помилок з історії. Його засновником є Ісус Христос. Господь показав нам, хто є нашим братом і якими мають бути відносини між братами.

Промова єпископа викликала особливу увагу присутніх, адже були підняті досить конкретні проблеми: сімейні клани, церковний сепаратизм, жага до лідерства. Досить сміливі заяви він робив, кидаючи фрази, які запам’ятовуються назавжди. «Ми жили в радянській системі, яка, на жаль, відобразилася і на наших церквах», «Для чого Бог нам дав Святого Духа? Щоб ми галасували в зібраннях?». Або чого вартує тільки фраза: «Закохались в проекти й програми»? Коротко, а є над чим порозмірковувати. Говорив він це у присутній йому манері, так, щоб думки легко сприймалися і були почуті. Інколи використовував якісь цікаві і незвичні речі.

«Мені закидають: «Паночко стоїть з попами». Не я з ними, а вони зі мною [стоять]».

«Маємо в Союзі понад 115 тис. членів. Але то мало! Хочу, щоб нас було пару мільйонів! Хто «за»? Ставлю на голосування». Пауза. Після піднятих рук: «Проголосували! Значить буде».

Усі ці ілюстрації лише загострювали інтерес до піднятої теми, головна ж думка залишалася бути головною: «братство любіть». «З часів утворення Церкви існує багато недоліків, але над ними працює Христос. Тому, щоб уникнути багатьох проблем, нам варто стояти під авторитетом Божого Слова і любити один одного», – підсумував Паночко.

Далі була молитва, пісня одна, пісня інша, об’яви, знову молитва, знову пісня…

Відлунням з тієї пісні лунають слова: «Блаженні праведники всі. Вінець їх жде у небесах. Мій друже, стан свій перевір. Бо вже близький прихід Христа».

З’їзд закінчився. Гості роз’їхалися. Життя Церкви триває, історія продовжується… Через кілька десятків років щось напишуть і про теперішній з’їзд, будуть аналізувати та вивчати життя сучасних служителів. Кимось будуть пишатися, когось ставитимуть в приклад, когось, навпаки, волітимуть не згадувати зовсім. Будуть порівнювати, будуть робити якісь висновки. А що залишиш ти, мій друже, для майбутніх поколінь? Перш ніж спочити, чи послужиш волі Божій?.. Які відчуття наповнятимуть, «коли на суд явлюся я цілком пустим… і слугою злим»?..

Сонце вже сідає низько, скоро ніч прийде. День Господній зовсім близько… Що ж мене там жде?..

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!