Коли за справу беруться «професіонали»

Сучасний російський філософ і богослов Віктор Тростніков вирішив порозмірковувати над «найтоншими проблемами теоретичного богослов’я» – Об’явленням святого Івана Богослова. За його словами Апокаліпсис тлумачили не дуже багато, рідко хто із Святих Отців наважувався вияснювати цей текст. Навіть деякі світські філософи брались тлумачити цю книгу... але не було належних результатів – не було «попадання в десятку».
Аж ось, 26 березня 1986 р. увесь світ побачив те, що було сказано ще 2 тис. років тому – аварію на атомному реакторі в Чорнобилі. Ось пророцтво:
«І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...» (Об.8:10,11)
Розуміючи під зірками атомні реактори, Віктор Миколайович зумів побачити в цьому пророцтві Чорнобильську аварію.
Отож, натякнувши на те, що в Апокаліпсисі мова йде про наші дні, він продовжує свої міркування. І попадає в десятку! Тепер його роздуми над іншим пророцтвом цієї книги, а саме:
«І зробить вона [звірина], щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...» (Об.13:16,17).
Чоло – це орган мислення людини, тому це означає мислити так, як цього потребує звір. Звір – це бездуховність, матеріалізм. Тобто прийняти образ на чоло – означає думати так, як нам диктує Захід. Рука – це образ дій, тому це означає діяти так, як нас змушують. Тим, хто не прийме образу звіра буде заборонено купляти і продавати. І тут Віктор Тростніков відкриває загадку! Це санкції, панове! Санкції, які Америка застосувала щодо Росії. Оскільки росіяни відмовились мислити так, як їм нав’язує Вавилон (Америка), оскільки росіяни не прийняли образ звіра на руку чи чоло, то їм було заборонено купляти і продавати.
Своїми відкриттями доктор філософії продовжує ділитися далі. Цитує місце про знищення Вавилонської блудниці, таким чином звіщаючи про скору погибель Америки. Ну, що ж, росіяни? Тримайтеся, «терпінням спасайте душі», адже «претерпевший до конца спасется».

Гаразд, – скажете, ви, – що можуть доброго сказати росіяни? Адже усім відома ідеологія Російської Православної Церкви. Ок’ей. Перейдемо до України, адже і тут в галузі релігії є подібні спеціалісти.
Нещодавно, до Дня Конституції, Президент України нагородив такого собі академіка Андрія Івановича Авдієнка почесним званням «заслуженого працівника культури України». Таке звання, до слова, отримують за високі трудові досягнення та професійну майстерність. Що ж він такого зробив? Кажуть, що займається якимись дослідженнями давньої історії, відкриває нові, невідомі до цього нікому Запорізькі січі і т.д. Нехай! Та ось цей фахівець береться вирішувати релігійні питання.
22 січня цього року під час прес-конференції в «Укрінформі» (присвяченій темі заборони МП в Україні, про створення єдиної помісної православної церкви і т.п.) Андрій Іванович виголошує шедевреальну промову, пропонує чудове вирішення релігійного питання в Україні:
«Коли ми наситимо Київський патріархат національним колоритом, коли оцей національний колорит стане в основі і головним, тоді ми, мабуть, не будемо мати таких проблем, які сьогодні є в релігії...».
Що ж то за колорит такий, що спосібний вирішити всі проблеми в релігії? Чим наситити Київський патріархат?
«Та наситити його національним колоритом, – продовжує він, – його дуже багато! Це колядки, це щедрівки, це Івана Купала... Це все нас об’єднує, і це все об’єднуюче повинно бути головним в тій релігії, яка нам потрібна. Не нада соромитися, не нада видумувати нічого, є світова практика: лютерани, протестанти... Ми маємо право на своє християнство, не схоже ні на яке православ’я».
Простими словами, Авдієнко пропонує православ’я наситити язичницькими обрядами. Створити свою національну релігію. Хм... Ще й протестантів і лютеранів згадує... І до чого вони тут?.. Дійсно академік, дійсно гідний звання заслуженого працівника культури України! Тільки бережи нас, Боже, від такої релігії. Але в першу чергу, на його думку, «нам потрібно цю московську єпархію (УПЦ, – авт.) визнати політичною партією, і закрити її в Україні назавжди».

Жарти – жартами, аби все не було так сумно. Останніми тижнями спостерігаю за подіями в країні, зокрема, про те, як їх висвітлюють різні ЗМІ. Багато обману, багато фейків, багато провокацій. Але що дивує, так це те, що людям таке подобається, вони це сприймають, радіють, коментують, поширюють у своїх стрічках новин.
Була хода в центрі Києва Московського Патріархату. 26 липня у ФБ в групі «Мова» з цього приводу було розміщено відео інтерв’ю з якимсь монахом із Почаївської лаври, в якому він досить образливо висловлювався в адрес України, її жителів, мови, території. Окремі його вислови бачимо в заголовку публікації.
«За Украіну воєвать – грєх!», «Украінскій язык – безблагодатный! Это всьо калєчноє…», «ДНР» Бог помагаєт, оні часто к нам пріходят...».

Майже 100 тис. переглядів, більше 1,5 тис. репостів. Обуренню українців немає меж.
Цю ж інформацію поширили такі засоби мас-медіа, як «Главное», «Знай.UA», «Обозреватель», «Антикор», «Політека», «Час Пик», «Патріоти України» та ін.
Але, як виявилось згодом, українців обманули. Це був фейк. Монах із Почаївської лаври зовсім не був монахом. Він був один із тих, хто кілька днів тому облив зеленкою голову антикорупційного бюро Шабуніна. На фото, розміщеному в Українській правді, впізнаємо цю особу, але одягнену у військову форму.

Для для чого був влаштований цей цирк? І головне, ким? Навіщо розпалювати ворожнечу на релігійному підґрунті? Навіщо натравлять українців проти тих, хто належить до МП? Може не варто будувати єдину помісну церкву таким чином?..

Спостерігаючи за всіма подіями, які відбуваються навколо помічаю дедалі більше неправди і лукавства, як з боку політиків, так і з боку мас-медіа. Вибори ж скоро! Ще не таку неправду почуємо, ще не такі фейкі будемо бачити, ще не з таким лукавством і підступністю зустрінемося. Лиш би розрізнити, лиш би не проковтнути...

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!