Другий день з’їзду: відверті розмови, актуальні питання, викриття проблем, шляхи їх вирішення
Ранкове служіння розпочалось о 10:00. Перший заступник ст. пресвітера УЦХВЄ у Рівненській області Анатолій Яковець закликав молодь розширяти свої намети, працювати там, де хоче бачити їх Господь. Зачитавши місце із Священного Писання (Лк. 9:28-35), він пригадав події, які згадуються в цей день християнами – Преображення Господнє. Сила преображення повинна діяти і в нашому житті, адже вона змінює наші думки, характер, зовнішній вигляд тощо. Не варто забувати і про таланти, якими Господь наділив кожного із нас. На кожному лежить відповідальність за їх використання. Зауважмо, що навіть, володіючи одним талантом, можна привести до Бога людину, яка матиме п’ять талантів. Ми не знаємо, яку користь для Божого Царства може принести один невеликий талант!
Цього дня в Олександрії було ще одне свято – 500-річчя села. Тому до присутніх з привітальним словом звернувся голова об’єднаної територіальної громади.
Віктор Крюге з Німеччини знову нагадав думку, яка звучала вчора, про необхідність зречення самого себе (Лк.9:23-25). Це боротьба самим з собою. Як часто ми відчували на собі гніт гріха не згрішивши? Йосип переживав цей гніт, але витримав, не втратив вірності!
Опісля словом ділився адміністратор відділу освіти УЦХВЄ Василь Попудник. За основу його проповіді були взяті слова, які Христос сказав Петру: «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Матв.16:18). Розмова була досить відвертою, піднімались питання, які дійсно актуальні в євангельському середовищі в наш час, зокрема, на Рівненщині. Найважливіше, щоб ми були частиною Вселенської Церкви, адже може бути й таке, що ми, будучи членам Української Церкви Християн Віри Євангельської, не є членами у Вселенській?! Хоча служителі намагаються не допустити до членства в помісній церкві тих, які ще особисто не зустрілись з Ісусом Христом.
Яке ж призначення Церкви? «щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися» (Дiї.2:47). Будьмо відверті, чи додає Господь щодня спасенних до нашої помісної церкви? Можливо щотижня? Чи щомісяця? Можливо щороку? Даймо відповідь на це запитання і ми побачимо, як далеко ми відійшли від апостольського зразка церкви.
Для того, щоб стати членом наших церков, необхідно виконати три умови:
- Охреститися;
- Ходити на зібрання (хоча б раз в місяць);
- Не робити великих гріхів (мається на увазі вбивство, п’янство, наркотики, блуд і т.п., адже за такі гріхи, як сварка, заздрість, гнів у нас не вилучають).
Той, хто виконує ці три умови вважається ідеальним членом церкви. Але хіба цих умов достатньо? Можливо, варто внести сюди деякі доповнення? Наприклад, обов’язково бути задіяним в служінні, ввести ще одну умову членства: спасенні люди продовжують спасати.
На закінчення, брат Василь побажав кожному бути в помісній церкві членом Тіла Христового, працювати на її благо.
Керівник відділу освіти УЦХВЄ Віктор Вознюк розпочав промову з дивного запитання. Ми – Церква. Церква – це тіло Христа. Тіло не грішить, ми ж грішимо. Чому так відбувається?
«Преображення у благовісті», – саме такою була тема його проповіді. Можливо деякі речі, про які говорив брат Віктор, для багатьох були несподіваними, але, безсумнівно, вони були актуальними. Наведемо декілька думок.
Перше, аніж вийти до людей служитель повинний:
- Бути підготовлений (проповідник не експериментує на людях);
- В одній руці тримати Біблію (добре знати Священне Писання);
- В другій ручі тримати газету (орієнтуватися в потребах людей, розуміти їхні обставини, проблеми). Для того, щоб втілити Євангелію в життя людей, потрібно бути проінформованим, цитувати біблійні тексти із свого життя та досвіду.
А тепер про кризу в благовісті. Нині євангельські церкви переживають кризу в цій сфері (детальніше про це ми писали в двох попередніх статтях). Яка ж причина цієї кризи?
- Інертність до теми благовістя в церквах, родинах, в житті кожної особи;
- Не виділяється на це час, навчання, кошти;
- Не проводиться моніторинг стосовно методів євангелизму (який з них є ефективним, а який ні);
Чомусь поза увагою залишається ще одна проблема – корупція. Чому церква мовчить? Віктор Вознюк нагадав сім місць із Писання, в яких йшлося про корупцію. Наведемо два з них.
- Священик Ілій поставив на служіння своїх негідних дітей (1 Сам.8:1-3) – чи не наявна подібного роду корупція в наших церквах (кумівство у священстві)? Якщо корупція не буде виявлена серед нас, то ми не матимемо морального права докоряти про це інших.
- «Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить...» (Iс.1:23). Як так сталось, що судді перестали судити народ, що до них не доходила справа? А як з нашими служителями? Чи може до них доступитися проста людина? Зауважте, що Соломон був відкритий до людей, до нього змогли пробратися дві прості жінки.
Піднімались і інші проблеми, наприклад, благовістя світові із світом в середині, або ж проблема діалогу з молодим поколінням.
Після обідньої перерви розпочались секційні заняття. Василь Попудник проводив семінар на тему: «Покликання, як членство у Тілі»; Віктор Вознюк – «Служіння через професію»; Микола Довгуненко – «Благовістя як спосіб життя». Окремий блок був і для сестер, які виявили бажання поговорити на відверті теми. Під час секційних занять зі словом привітання до молоді звернувся перший заступник старшого єпископа УЦХВЄ Анатолій Козачок.
О 17 год розпочалось заключне вечірнє служіння. Зі словом настанови до присутніх звернувся єпископ Віктор Боришкевич, наголосивши на тому, що Бог має потребу в кожному із нас, Його заклик звучить: «Кого послати? Хто піде для Нас?» (Іс.6:8).
Микола Довгуненко проповідував на тему «Боже призначення». Він запевнив, що у Бога для кожного є індивідуальне призначення, але гріх може його зіпсувати. Ця думка детально була підтверджена аналізом життя і служіння Самсона (Числ. 6:1-8; Повт.7:1-4; Суд.13:1).
Зібрання закінчилося молитвою покаяння, духовного оновлення, сповіді та хрещення Святим Духом.
Спілкуючись з молоддю, яка приїхала на цей з’їзд, переконуєшся у неоціненній користі від таких служінь. Майже 80% людей, будучи присутніми в перший день з’їзду, вважали за необхідне відвідати його ще й другого дня. Море позитивних відгуків. Покаялись дехто з моїх хороших друзів, знайомих; дехто з них отримав хрещення Святим Духом, звільнення від гріха. Ще одна користь саме від таких денних з’їздів, на відміну від звичайних зібрань, полягає в тому, що під час обіду, чи між зібраннями, секціями, чи, власне, після служінь є час для спілкування, для нових знайомств. Особисто я за ці два дні познайомився з багатьма віртуальними друзями, які є у мене в соц. мережах. Де б, як не тут ми зустрілися б? Віртуальне спілкування – це добре, але найкраще знати людину особисто!
Конкретні теми, актуальні питання, відверті розмови не пройдуть безслідно в житті молодого покоління. Тільки робити це потрібно часто і на постійній основі. Під час з’їзду піднімались питання, з якими сьогодні стикаються сучасні церкви, обговорювались проблеми, вказувались недоліки та шляхи їх вирішення. Це спонукає молодих людей до критичного мислення, до реформації, до змін в кращу сторону.
Чому сьогодні 80% членів не задіяні в церквах в жодному служінні? Можливо тому, що впродовж тривалого часу ворог усілякими шляхами намагався сформувати в них таке мислення, намагався обмежити діяльність християн лише межами культової споруди. Сформувалось ціле покоління людей з специфічним менталітетом. Нині підростає нове покоління. І якщо їм вкладати в розум здорову науку про благовістя, про євангелізацію, про членство в Тілі, про служіння через професію, про служіння як спосіб життя, і не лише навчати, але й показати як це має бути, то в євангельське середовище прийдуть позитивні зміни. Відсоток активних християн в церквах зросте, зміниться підхід до служіння. І будуть служити! І підуть благовістити! Бо інакше не зможуть! Бо покликані на це – покликані звіщати!
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар