Свобода слова для віруючих. Як в Україні віруючі зазнають дискримінації

Розпочнемо з того, що Україна, за даними світових спостережень, в питанні свободи слова відноситься до «частково вільних». Відомі українські журналісти стверджують, що свобода в Україні є, але в обмеженій кількості. Найбільше її в Інтернеті, в деяких ділових виданнях, найменше – у друкованих ЗМІ. Чим ближче до телебачення, тим її менше. В регіональних ЗМІ ситуація виглядає ще гіршою. Але в кожному разі, майже в кожному виданні або телеканалі є своя редакційна політика і є свої заборонені зони.

Тепер перейдемо, власне, до теми і звернемо увагу на одну із "заборонених зон" – релігію. Раніше ми писали про те, що радіо програми християнського спрямування переміщують у нічний ефір, а на телебаченні звільняють тих, хто не погоджується з ЛГБТ ідеологією. Писали також про те, як на провідних телеканалах не висвітлюються (об’єктивно, або ж взагалі) такі масштабні заходи, як День подяки в Києві 2017 (читайте тут) , хода за сімейні цінності, яка відбулась 4 квітня 2018 року (читайте тут) та інші заходи, організовані християнською спільнотою, або ж які мають якийсь Біблійний контекст. Натомість пропагується тема трансгендерства і гомосексуалізму (читайте тут).

Такий вчинок з збоку Національної громадської телерадіокомпанії України (НСТУ) публічно демонструє їхню антибіблійну ідеологічну направленість, яка суперечить християнським цінностям. Це світські ЗМІ, чому вони мають бути християнськими? – запитаєте ви. Та справа не у релігійній приналежності, а в забезпеченні об’єктивної подачі інформації, враховуючи різні погляди глядачів, в тому числі і релігійні.

Нагадаємо, що в 2014-2017 році була проведено ряд реформ, в результаті чого було створено суспільне мовлення. Згідно пункту уставу ПАО «НСТУ» п.10.2: Діяльність Національної суспільної телерадіокомпанії України провадиться на принципах:
- всебічного, об'єктивного і збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
- дотримання норм суспільної моралі, традицій і культури Українського народу, поширення сімейних цінностей та зміцнення ролі традиційної сім'ї у розбудові українського суспільства;
- пріоритету суспільних інтересів над комерційними та політичними.

Суспільне мовлення повинне характеризуватись універсальним спрямуванням програм, тобто для всіх громадян в однаковій мірі, незалежно від розміру їхніх доходів або приналежності до якоїсь групи (верстви) суспільства. Також воно включає різноманітність і виваженість змісту, жанрів, груп глядачів та слухачів.

Але, на жаль, в Україні такого суспільного мовлення фактично поки що немає.

2 червня цього року знову відбулась Всеукраїнська Хода на захист прав дітей і сімей. Біля 10 тисяч людей пройшлися центральними вулицями столиці, щоб заявити про необхідність системної реформи державної сімейної політики. Це вже третя подібна акція, організована за ініціативи Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.
За різними оцінками до Ходи долучилося від 7 до 12 тисяч людей. Цього року Хода відбувалася під гаслом: «Щаслива родина – здорова Україна!» та мала на меті звернути увагу суспільства та влади на моральні і духовні основи сім’ї та шлюбу як союзу чоловіка і жінки, необхідні для гармонійного виховання та здорового розвитку дітей.
У Ході взяли участь глави та повноважні представники Римсько-Католицької Церкви, УПЦ Київського Патріархату, Української греко-католицької церкви, Української Православної Церкви, Української автокефальної православної церкви, Всеукраїнського Союзу Церков ЄХБ, Української Церкви християн віри євангельської, Української Християнської Євангельської Церкви, Вірменської Апостольської Церкви, Української Вільної Церкви християн євангельської віри, Духовного управління мусульман України, Німецької євангелічно-лютеранської церкви України, а також глави і представники інших церков, у тому числі з інших областей України.

9-10 червня на Київській Поштовій площі було проведено фестиваль сім’ї під гаслом «Всі разом – за сім’ю!», який, до речі, проводиться у Києві щорічно, починаючи з 2010 року.

І знову ці події замовчувались на «суспільному» мовленні. Як наслідок, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій 5 червня оприлюднила відкритий лист з критикою суспільного мовлення за підписом головуючого в ВРЦіРО єпископа Олександра Зан-Фабіана.

У ньому зазначається, що в Україні відсутній безпечний інформаційний простір для формування цінностей сім’ї, добра, патріотизму, служіння одне одному, для розбудови сильної та здорової держави. Вказується на те, що віруючі України обділені гідними телеефірами.

Зокрема, у листі зазначається:

«Ми з прикрістю спостерігаємо, що в українському інформаційному просторі сьогодні є обділеною найбільша соціальна група України – віруючі люди. Вважаємо, що суспільне телерадіомовлення зобов’язане забезпечувати інформаційні потреби цієї багатомільйонної аудиторії. У соціологічному вимірі Україна є країною з найбільшою кількістю релігійних організацій на пострадянському просторі та у Європі. І ці громадяни є справними платниками податків до державного бюджету з якого фінансується суспільне мовлення. Що ж ми маємо – одну годину телеефіру на близько-релігійну тематику?».

Релігійні діячі піддали жорсткій критиці той факт, що жодної згадки в телеефірі та на інших інформаційних ресурсах Суспільного мовлення не було про непересічну подію - Всеукраїнську ходу на захист прав дітей та сімей, яка відбулася .2 червня 2018 року і зібрала біля 10 тисяч киян та гостей міста. Ця подія, наголошують релігійні лідери, була чи не найбільшою маніфестацією останніх років, метою якої було привернути увагу суспільства та медіа до проблематики державної сімейної політики.

«Таке свідоме замовчування не можна пробачити Суспільному мовнику, який закриває очі на такі суспільні акції на догоду чи-то тимчасовій кон’юнктурі, чи-то диктатові нетрадиційної меншості... Ми ще плекаємо надію, що Ви звернете на це увагу і докладете достатньо зусиль, щоб виправити цю ситуацію, задля реалізації інтересів багатомільйонної аудиторії віруючих різних Церков і релігійних організацій, і нам не прийдеться вдаватись до більш рішучих заходів захисту наших громадянських прав, зокрема на свободу вираження поглядів без жодної дискримінації, як це гарантується Конституцією України та ч. 7 статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Як не дивно, сьогодні пропагується думка, що обмежень зазнають певні сексуальні меншини, або ж деякі політичні організації, але аж ніяк не віруючі – вони, навпаки, своїми мітингами і створеними петиціями «лізуть не у свої справи», «намагаються нав’язати свої погляди» і т.д. Насправді, християнська спільнота України намагається в повному обсязі використовувати ті права, які їй гарантуються Конституцією. І не лише право вільно збиратися для проведення своїх релігійних обрядів в храмах чи Будинках молитви, але й інші права, якими користуються усі громадяни країни. Бо вони є такими ж платниками податків як і інші. Бо вони є також частиною українського суспільства. І при чому значною його частиною...

Ось тому-то постійно і заявляють про свої позиції в тих чи інших питаннях, підписують петиції, звернення, організовують мирні акції – намагаються разом з іншими будувати демократичну, щасливу країну. І сподіваються на об’єктивну оцінку своєї діяльності з боку суспільного мовлення, на взаємоповагу і співпрацю з іншими соціальними групами суспільства.

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!