Про що звіщав Дух Святий у Збужі?
Ось уже декілька десятків літ поспіль в мальовниче село Збуж, що на Рівненщині, щорічно з’їжджаються тисячі п’ятидесятників з усієї України. Термін «Збуж» вже давно перестав означати лише населений пункт – для багатьох п’ятидесятників України, Росії, Канади та Сполучених Штатів за останні роки він набув нового значення та змісту, викликавши неабиякий інтерес та дискусію. На рівень зацікавленості цією темою не впливає ані політичний режим в країні, ані політична криза, ані військові події. Проаналізувавши статистику запитів найпоширенішої пошукової системи «Google» приходимо до висновку, що «Збуж» шукають частіше, аніж такі загально-християнські слова, як «зібрання», «пророцтво», «свідчення». Інтерес до цього слова також в рази перевищує пошукові запити з ключовими словами «Реформація», «Філарет» та «Папа Римський». Кількість переглядів окремих записів зібрань у Збужі перевищує 50 тис. (зауважмо, що ці зібрання ніде не рекламуються).
І справді, Збуж – унікальне місце! Зібрання, які тут проходять, чинять певний вплив (переважно позитивний) на розвиток всього вітчизняного п'ятидесятницького руху. Це тут можна побачити ті прояви Духа, про які ми читаємо в наших віровченнях та в Євангелії. Подібне можемо спостерігати і в багатьох інших п’ятидесятницьких зібраннях, але це унікальне тим, що відбувається під відкритим небом, в присутності кількох тисяч люду.
Сюди приїжджають п’ятидесятники не лише з Рівненщини і Волині, але й інших областей України, а також з Білорусії та Польщі. Наближаючись до пункту призначення впадала в очі велика колона автотранспорту, яка ближче до десятої години тягнулася вздовж кількох кілометрів. Неабияке скупчення автомобілів було помітне ще з Костополя.
Цього разу переважно всі псалми були пасхальної тематики.
Пригадалась така історія. Один брат, будучи колись віруючим, відійшов від Бога. І одного разу він прийшов на зібрання, де діяв Святий Дух. Цей чоловік думав, що зараз Бог викриє його злі вчинки, почне осуджувати його. Але до нього підійшов пророк і Господь промовив: «Сину мій, я так заскучав за тобою!». Після цих слів чоловік почав гірко плакати, адже не очікував такої любові по відношенню до себе.
Нагадавши ще деякі свідчення із життів знайомих, проповідник закликав до молитви.
Після проповіді Кравчука, звучало слово підбадьорення через пророцтво. Звернемо увагу і на деяке застереження, яке прозвучало у ньому (до цієї думки ми ще повернемося): «Особливо потрібна молитва народу за молоде покоління. Сатана протягнув свою руку та зазіхає на молодий виноградник. Як потрібно, щоб народ став «в проломі» молитвами, щоб в духовному світі зруйнувати твердині диявола».
Наступний проповідник (звали його Ахмат) зачитав текст: «Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його!» (Єр.17:7).
Під час молитви знову було пророче слово. Говорилося, що одні приїхали на зібрання, аби отримати оновлення, а інші – щоб подивитися; що багато людей є залежними, а тому потрібно, щоб кожний батько та мати підняли голос в молитві за своїх дітей, за молоде покоління. І тоді прийде пробудження в їхні серця, прийде покаяння. Адже Господь готує шлях для кожного з них, хоч в переді чекають багатьох бурі та війни, переживання та поле битви. Потрібна сила для кожної душі!
Були прочитані ось ці два місця із Старого Завіту: «А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснуванні його, того храму, своїми очима, плакали ревним голосом, а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості...» (Езд.3:10-13) і «Хто серед вас позостався, що бачив цей дім у першій його славі? А яким ви бачите його тепер? Чи ж не є він супроти того, як ніщо в ваших очах?» (Ог.2:3)
Проповідник не брався порівнювати історичний храм Ізраїлю до полону і після, не порівнював він також і стан церкви в минулі часи з теперішніми (як це роблять зазвичай). Кожному слухачу пропонувалося порівняти свій духовний храм – яким він був колись і яким є зараз. Запитання проповідника звучало так: Як давно ти молився не за обрядом? Як давно ти сповнявся Божою силою? Коли в останнє ти мав спілкування із Святим Духом? Чи пам’ятаєш ти свій «храм» у «першій його славі»? А яким бачиш його тепер? На жаль, люди цим не переймаються… Замість того, щоб дивитися на свій духовний стан, вони дивляться закордон, біжать за земним, втрачаючи небесне, багатіють матеріально, але бідніють духовно.
І знову було пророче слово: «Ангел Господній зійшов на це місце і шукає тих, хто відгукнеться на справу служіння. Шукає тих, хто не рахуватимуться ані з своїм положенням, ані з самими собою, але скаже: «Господи, я посудина твоя – використовуй її як угодно Твоїй волі… Наближається день зустрічі! Наближається день жнив! Що скажеш тоді? Час добігає кінця! А він був визначений для того, щоб відбувся посів, щоб зібрати плоди з радістю…».
Бог закликав народ переглянути своє життя, виправити кривизни. І навіть конкретний гріх був виділений з-поміж інших – недобре поводження з дружинами, зверхність та жорстокість у ставленні до них. Казав Бог, що чує їхній плач. І ці стогони заважають Йому відповідати на молитви мужів, тому і мовчить небо…
Люди намагаються вирішити свої проблеми, їдучи в далекі дороги. «Я там Господь, де ти живеш! Я там з тобою і стою поряд! Я чекаю твого навернення, повного покаяння… Доки будеш кульгати на обидва коліна?..». Коли народ перебуває в стані безпечності, замулюються колодязі, втрачається молитва у станах народу, він у пригніченому стані, в розчаруванні… Деякі навіть не знають присутності Божої…
Відходять праведники з землі… Багато очікують якихось чудес, якихось прекрасних моментів в житті. Натомість Дух Святий очікує готовності прийняти Його настанови та рішучості у слідуванні за Господом.
Олександр Мельник зачитав текст: «Яка сила моя, що надію я матиму?» (Йов.6:11). Надважке положення, в якому перебував Йов, не відібрало у нього надію на Господа. Інколи стаються такі моменти і в нашому житті. Тоді кажеш: «Далі я йти вже не можу», тоді друзі не розуміють, а рідні залишають. Де взяти силу, щоб не втратити надію на Господа? Сила є в молитві! Служитель з Волині навів ряд свідчень, коли після щирої і гарячої молитви з’являлася знову надія на Бога. Було запропоновано звершити таку молитву за тих, хто ослаб в дорозі і втратив будь-яку надію на порятунок.
Благословіння, розраду і підтримку приніс для багатьох псалом «Я все зможу в Тім, Хто мене підкріпляє», де автор говорить такі слова:
Та в душі ще надія жевріє, І приходять слова із Писання мені:
Я все зможу в Тім, Хто мене підкріпляє, Я все зможу в Тім, Хто мене утішає,
Я все зможу в Тім, Хто мене піднімає, Я все зможу в Христі однім.
Я дійду до мети та отримаю Вічність, І зустрінусь із Тим, Хто мене підкріпляв.
Не дам місця журбі і тривожним злим вістям, Бо мій Бог у біді мене не залишав».
Петро Цинко зачитав історію про те, як Марія шукала Ісуса біля гробу (Ів.20:11-16). Не уподібнюйтеся до Марії, яка не впізнала воскреслого Ісуса, хоч Він був поряд з нею і навіть говорив до неї. Розповів служитель із Гощі декілька свідчень із свого життя, які відбувались в різні роки напередодні пасхальних свят. Кожного разу Ісус виходив назустріч. Життя цього брата – яскраве свідчення того, що Господь є найкращим лікарем(Вих.15:26), Він – твердиня та Спаситель (Пс.19:15).
Через пророче слово було звіщено, що серед присутніх християн є багато залежних людей, які томляться в рабстві гріха. Чимало молоді є зв’язаними Інтернетом. Господь пропонує звільнення і правильний погляд на ці речі. На запитання проповідника, хто відчуває, що втратив свободу, підняло руки кілька десятків (а можливо і сотні) осіб. Була звершена за них молитва.
Віктор Боришкевич висловив свою радість з приводу таких благословенних, дарованих Богом зібрань і нагадав про те, що потрібно бути не лише слухачами того, що говорить Святий Дух, але й виконавцями слова. Після зібрання у Збужі в багатьох людей зміниться напрям життя, – сподівається Віктор Дем’янович. Він нагадав досить короткий, але фундаментальний для християнської віри текст, що Христос «був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого» (Рим.4:25). Подальша його промова була спрямована на те, як набуті теоретичні знання застосувати на практиці. Наведені ним приклади з життя (із звичною для нього прямотою та простотою) чудово ілюстрували глибокі істини Божого слова та надовго запам’яталися в розумі слухачів.
Опісля була молитва, звучало пророче слово. Господь працює серед Свого народу, оглядає його та піклується про його благополуччя. «Сповідуйте свої гріх – і Я прощу та явлю милість!» – говорив Господь.
Далі лунав псалом: «Нависли скалы слева, Зияет пропасть справа, Тропа узка и страшны крутизны... Но слышу через бурю Такой знакомый голос: «Дрожащие колени распрями! Ещё немного будет И тяжело и больно, Но вечность стоит этого пути... Моя рука с тобою, Держись, иди быстрее. Там на вечере Агнца ждут тебя!»
Володимир Богданець зачитав слова Ісуса Христа, які він промовив до Єрусалиму: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...» (Лук.19:42-44). Проповідник запропонував уявити, що Єрусалим – це душа людини. В ній не може проживати два пани, так як не може в одному автомобілі їхати два водія. Потрібно визначитись, кому ти будеш служити!
Христос наближався до Єрусалиму… Колись він з радістю відгукувався про це місто, Він говорив: «Я ніколи тебе не забуду» (Iс.49:16), «твої мури Я вирізьбив на Своїх долонях» (Iс.49:16), «так як пташка піклується про своїх пташенят, так Я буду піклуватися про тебе» (Лк.13:34). Та тепер, дивлячись на Єрусалим, у Христа з очей потекли сльози… Стан Єрусалиму влучно переданий через пророка Єремію: Народ Мій став як «хижий птах різнобарвний», «хижі птахи позлітались круг нього» (Єр.12:9). Дійсно, Бог попіклувався про благополуччя Свого народу і одягнув його в гарні одежі, в домах маємо майже все, гарну роботу та повагу навколо. У що сьогодні перетворилося християнство в Україні? Невже Божий народ став як «хижий птах різнобарвний»? Невже в його середовище проникли «хижі пташки», які своїми діями та вченням ведуть народ до прірви? Звершуються пишні богослужіння в храмі, хтось несе туди голубів, хтось веде до храму овець – а на горі стоїть Христос і оплакує Єрусалим. Священики роблять усе по Закону, дотримуючись усіх форм і традицій, а люди такими як приходять до храму – такими і виходять із нього, а хмара слави не наповняє храм… «чи змалів Дух Господній? Чи ці чини Його?» (Мих.2:7). Єрусалиме! Проти твого міста отаборяються вороги, вони «облягають тебе, і тиснуть тебе звідусюди», приймаються закони, щоб зруйнувати твою сім’ю, щоб повбивати дітей твоїх в тобі, щоб знищити тата і маму. Єрусалиме, підніми обличчя своє до неба! Священики, ввійдіть до святилища! Не забувайте, що люди дивляться на місто, яке стоїть на вершині гори, дивляться на сяйво краси твого храму.
Наведу зміст сказаного пророцтва (не дослівно), яке прозвучало опісля:
«Отож, Я обійшов кожне серце і переглянув ваше життя. Як болить Моє серце, коли ви хворієте в житті своєму. Бо багато на цьому місті стоять людей, у яких хворе тіло. Не Я радію тим, що хворіють тіла ваші – радіє тим ворог ваш, що має до вас доступ. Я, як Батько, хочу пригорнути вас до Свого серця. Я хочу зціляти ваше тіло! Багато ваших стогонів через те, що не слухаєте слів, які Я говорю до вас – йдете шляхами світу цього, ступаєте на дорогу неправди, неправду говорите і шукаєте якби легше прожити життя на цьому світі. Невже вам погано жити зі Мною, що ви шукаєте інших шляхів? Скажіть, кого Я образив із вас, не давши їжі чи одежі? Чи не Я бережу вас на дорогах ваших? Коли ви вночі спите, то Я охороняю вас. Ваші пожитки і майно охороняється також Мною. Навіть коли ви їхали на це зібрання, то ангели супроводжували вас. Я піклуюся про кожен час вашого життя! Сьогодні теж Я готовий зціляти вас… Ви робите гріхи, які приємні для тіла, але через які томиться душа. Діти Мої, зверніться до мене, – каже Господь. Я люблю милувати, Я зцілю і помилую вас! Бо Я, Господь, лікар твій! Покайся у гріхах своїх, зроби сповідь. Прийди до священників Моїх і відкрий гріх свій переді Мною – «і молитва віри вздоровить недужого, і Я його підійму, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться» (Як.5:15)
А тих хто не прислухається до Моїх порад, Я буду спасати в утисках їхніх. І прийде стогін та крик в доми таких людей – таким чином Я буду спасати тебе. Але життя тоді не буде – готуйся до переселення. Та зараз, якщо розкаєшся перед лицем Моїм, то Я явлю милість по відношенню до тебе».
Наступний служитель підтвердив цю думку, зачитавши місце із Писання: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лук.4:18,19). Своє звернення проповідник адресував матерям, які довгі роки моляться над своїми дітьми.
У пророчому слові Господі подав свою потіху таким матерям: «Сумнів приходить до серця твого і ти думаєш, що не чує тебе Бог. А Я чую! Наповняй чашу молитвами і прийде переміна: побачиш, як камінне серце перетворю на плотяне. Не опускай рук! Проси сили у Мене. Я прийду вчасно, – говорить Господь».
Пресвітер церкви ХВЄ з м. Кременець на закінчення зібрання зачитав тест (Мт.27:12-21). Використовуючи приклад Пилата, Ігор Гакало показав одну негативну рису, яка сьогодні притаманна багатьом християнам – непостійність і бажання догодити людям. Пилат не мав твердої позиції, адже сказав, що покарає Христа і відпустить, але так і не виконав обіцянки. Якщо в нашому житті немає чіткої позиції в служінні Богу, якщо підходить малодушність – тоді підходить ворог, християнин починає хитатися. Для переможного життя нам потрібна твердість.
На цьому зібрання в Збужі закінчилося і люди роз’їхалися по домівках. Було видно, що хтось приїхав аж з Івано-Франківщини, Закарпаття, з центральних та східних областей України і навіть із Білорусії. Сподіваюся, що побачене і почуте буде проаналізоване ними і надовго залишиться у їхніх серцях.
Я навмисне обійшов стороною ті явища, які невіруючу чи не утверджену людину можуть привести в замішання, а то й викликати скептицизм та зневагу до п’ятидесятницького руху загалом. Спостерігаючи за зібранням в Збужі ми повинні розуміти, що Боже досконале передається через недосконале людське. Проповідникам, які виступають перед кількатисячним натовпом, а надто тим, які мають дарування від Господа, потрібно бути вкрай обережними у своїх висловлюваннях, вчитися володіти собою та тим даром, якого отримали. Адже ми живемо в час, коли те, про що говорять пошепки розповідають на дахах будників; коли те, що відбувається у закутках майже одночасно «транслюється» далеко за його межами; коли те, що діється в середині Ізраїлю, обговорюється серед филистимлян.
Підсумовуючи вище сказане, хотів би виокремити декілька думок, які червоною лінією проходили впродовж всього зібрання.
1) Багато віруючих людей є залежними. І хоч мова не йде про наркотичну чи алкогольну залежність, все ж такий стан повинен викликати серйозну занепокоєність, адже питання напряму стосується нашого з вами спасіння та подальшої долі п'ятидесятницького руху. Праведники відходять з землі, а молоде покоління – від Бога. Як це не парадоксально звучить, але чимало християн, особливо молодих, в часи релігійної свободи згубили свободу в Христі. Свобода в Христі – це ніщо інше, як здібність сказати тверде «Ні» гріху та світським пожадливостям, які наступають на душу; це здатність вести переможне святе життя. Причина програшу в тому, що інформаційний вік витіснив з нашого розуму Писання. В часи, коли писалося послання ап. Івана юнаки були сильними і перемогли лукавого, бо в них перебувало Слово Боже (1Ів.2:14). «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Гал.5:1).
2) Велике число людей серед Божого народу є хворими фізично (судячи з піднятих рук під час молитви за зцілення, напевно, хворим себе вважає кожний третій християнин). Ця статистика аж ніяк не співвідноситься з вченням Євангелії, яке проголошує абсолютну владу і силу Ісуса Христа над усіма хворобами та демонами. «Він немочі наші узяв і наші болі поніс», «Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс.53:4,5), серед ознак, які супроводжують Його Церкву є й така: «кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!» (Мт.16:18), серед дарів, якими наділена Церква згадуються і дари вздоровлення (1Кор.12:9). Та питання чудес, ознак і дії дарів Святого Духа в сучасному п’ятидесятницькому русі хоч і актуальне, проте в даному випадку не є основним. Основним, напевно, є інше питання: Чому Бог аби достукатися до нашого серця, змушений вдаватися до самих крайніх методів? Невже з цим завданням не справляються «робітники Соломонові», що доводиться залучати «робітників Хірамових»? Адже причину багатьох хвороб (хоч і не всіх) часто варто шукати в духовній площині. Як було сказано, через переступ Божих заповідей, через ігнорування Його застережень, сатана отримує доступ до нашого тіла. А Бог не має задоволення від того, коли Його дитина страждає. Він бажає вилікувати від хвороби. Отож, «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться» (Як.5:14,15).
3) Ніколи не здавайся і не втрачай віри в Бога. Навіть, якщо ти молишся роками і не бачиш відповіді, Господь запевняє, що чує кожну молитву і вона не проходить перед Ним даремно. Наповнюй чашу молитвами і одного разу твої очі побачать відповідь, яка прийде з небес. Пам’ятай закон життя: «Ті, котрі сіяли із сльозами, будуть жати з радістю. Той, хто йде з плачем сіяти зерно, повернеться з радістю, несучи снопи свої» (Пс.126:5,6).
Ще з давніх часів вибраний Ізраїльський народ час від часу відходив від Господа. Історичні книги Старого Завіту рясніють багатьма діями Божими, які були спрямовані на те, щоб повернути народ до Бога. Нічого не змінилося і в наш час. Ми схильні забувати Бога коли нам добре, ми постійно потребуємо якихось потрясінь чи особливих відвідин Господніх. Для цього і є корисними такі зібрання як у Збужі, адже головна їхня ціль, (зрештою, як і головна ціль дарів Святого Духа) щоб наблизити народ до Господа; щоб підняти дух народу, аби він не ослаб в дорозі; щоб приготувати святих на діло служіння.
Наступне таке зібрання відбудеться на другий день Трійці, 28 травня 2018 року.
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар