#2 Дбай про своє серце (Audio_message)

«Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий… Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» (Лук.6:43-45)

Добрі вчинки можуть зароджуватися тільки в доброму серці. Очікувати добрих плодів від негідного дерева так же само нерозумно, як чекати хороших вчинків від злої людини.

Добро ми повинні робити – адже до цього покликані і створені (Еф.2:10). Світло, яким є християни для світу (Мт.5:14), найбільше випромінюється саме через вчинки. Люди, бачачи їх, прославляють Отця Небесного, що на небі (Мт.5:16).

Однак, Бог, як мудрий і всезнаючий Творець, не вимагає від людини добрих вчинків. Ми не знаходимо в Біблії наказу робити добрі діла. Натомість ми зустрічаємо таку закономірність: добрі діла є наслідком чогось – наслідком віри, наслідком доброго серця.

Тому важливо завжди дивитися в корінь проблеми, лікувати не наслідки хвороби, а її причини. В даному випадку – дбати про зміну свого серця, наповняти його добром, збагачувати істиною, зміцняти вірою. Серце – це внутрішній твій чоловік, внутрішній світ, духовна скарбниця.

Що ж має бути у скарбниці твого серця?

– Моральна чистота. Тільки чисте серце спосібне бачити Бога. Якщо у ньому повно гріхів – діла будуть злими, жертва – кульгавою. Щоб не забруднювати серце нечистотою, переглянь те, що слухаєш, дивишся, читаєш, місця, в яких перебуваєш. Залиш чистити зовнішність посудини, не очистивши її зсередини (Мт.23:26). Моральна чистота приходить тоді, коли вникаємо в богонатхненне Писання;

– Віра. На великі подвиги йшли ті люди, які збагачували свої серця вірою. «вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців» (Євр.11:33,34);

– Любов Христова. Накормити ворога, змовчати на образу, простити, допомогти нужденному спонукає нас любов Христова. Павло вживає такий вислів: «Христова любов спонукує нас…» (2Кор.5:14). Часто ця любов є рушійною силою до певних благородних дій;

– Надія на вічне життя. Якщо після смерті немає життя, то який зміст у добрих вчинках? Але надія на те, що після смерті нас чекає нагородження від Господа, мотивує нас на жертовність, старанність, працю, служіння;

– Закон благодаті. На жаль, не всі християни відчувають смак такого життя. Хтось обрядами намагається спастися, виконанням постанов, вчинками, обмеженнями в чомусь… Проте живемо і спасаємось благодаттю! І це мотивує нас жити прекрасним, переможним життям.

Зупинись на мить. Заглянь в своє серце. Подбай про його збагачення! Тоді життя твоє зміниться на краще «за замовчуванням», саме собою. «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр.4:23)

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!