Взірець для багатьох: волонтерська діяльність віруючих

«І на їхній вулиці свято...», «Атмосфера сімейного затишку:у Житомирі для безхатченків влаштували святковий обід із колядками», – з такими заголовками розповідають про подію журналісти ТСН та деяких місцевих видань.

У Житомирі на обліку 260 безхатьків. Ці люди кажуть, що під час таких свят як Різдво, коли усі збираються у сімейному колі, вони сумують чи не найбільше. Бо рідних або не мають, або ж ті їх не хочуть знати. Хоча б не надовго дати нужденним відчути, що вони не самотні, якраз і спробували благодійники.

На запитання журналіста: Чому ви це робите? Відповідають просто: Щоб продемонструвати любов Божу!

В одній із Євангелій читаємо: «І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато митників та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть разом із митниками та грішниками?». Почувши це, Ісус сказав: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим» (Мт. 9:10-12)

«Ми дізналися, скільки людей безхатьків – з освітою, вони були успішні з професіями – і ось такий злам життя. І все. Ми хочемо показати любов Божу та допомогти їм якось відновитися», – пояснив пастор Віталій Осипчук.

Цим принципом євангельські християни користуються повсякчас. Для багатьох із них це стало стилем життя. Пригадується випадок, як у 2015 році на прохання голови Луганської облдержадміністрації Геннадія Москаля віруючі Рівненщини відвезли мешканцям області 20 тонн харчів – саме туди де існувала найнагальніша потреба.

«Чотири вантажівки з гуманітарним вантажем поїхали з Рівненщини у зону АТО. Продукти, взуття, одяг, постільну білизну та майже 100 кубометрів дерев'яних будматеріалів доставлять у міста Слов'янськ, Красноармійськ, Бердянськ та Сєвєродонецьк» – розповідає директор місії Ростислав Боришкевич [1].

Масштаби діяльності вражають! І це далеко не все – існує чимало напрямків соціальних та благодійних служінь, про які звикли не афішувати.

Більше про волонтерську діяльність віруючих дізнаємося з коментаря старшого єпископа Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайла Паночка:

«Церква — це спільнота, яка реагує на потреби одне одного та всього суспільства. Бог дає дари для того, щоб ми служили. У євангельському сенсі той, хто є найвищим при владі, по суті, має бути найбільшим слугою. Кожен з нас несе відповідальність за те, як використовує Богом дані ресурси», — зауважує глава УЦХВЄ.

«Ми починали допомагати людям, які були на дні суспільства. Відразу після проголошення незалежності досить успішно розвинули служіння тюремних капеланів. Десятки тисяч ув’язнених почули Боже Слово і покаялися. Навіть керівництво тюрем визнало, що після наших служінь ув’язнені змінюються, є великі переміни в поведінці. Цього результату Церква досягала не тому, що ми звемося п’ятидесятниками, а тому, що ми несемо людям Боже Слово, яке сильне душевно і духовно оживляти їх і реформувати. Ні культура, ні дисципліна, ні державні закони не можуть стримати людської натури. Треба сила згори, яка є в Божому Слові і в Святому Дусі.

Ми довіряємо Богу, віримо і йдемо. На сьогодні ми працюємо у понад 120 тюрмах. Люди, яких не могла змінити тюремна система, тепер є законослухняними громадянами і мають гарні сім’ї. Рецидивісти, які до покаяння кілька разів відбували покарання, тепер іншим проповідують, що надія є і не можна опускати рук, даючи гріховній трясовині себе засмоктати.

Такі зміни в людях запалили нас до наступного напрямку — праці з наркозалежними. Звичайно, це складно медичними термінами пояснити, як наркозалежні можуть звільнятися від проблеми у християнських реабцентрах, але це факт. Центри від нашої Церкви активно працюють у Житомирській, Волинській (Нововолинськ), Рівненській, Київській областях, а також на сході України.

Завдяки такій праці ми здобуваємо до 45% наркозалежних, які проходять у нас реабілітацію. Молитвами, розмовами нам вдається допомогти їм побороти залежність, що не завжди вдається досягнути шляхом медичних інтервенцій. Зараз на утриманні церковних реабцентрів близько 1000 наркозалежних. З ними працюють пастори, проповідники, соціальні працівники.

Успішно реалізовуємо дитячі просвітницькі заходи. Особливо ефективно відбуваються літні дитячі табори, на які приходять багато дітей. Ми вчимо їх любити Бога, поважати батьків, основам християнської поведінки. Усе це у формі гри, а не у формі теологічних уроків. Як казав відомий чеський педагог Ян Амос Коменський, дітей треба виховувати, граючись.

Окремий напрямок — це соціальна робота у зоні бойових дій. За час військового конфлікту церкви відправили на схід України тисячі тон гуманітарної допомоги — це одяг, продукти, будівельні матеріали для відновлення пошкоджених обстрілами будинків. Також були сформовані будівельні бригади, які допомагали у цій відбудові. Люди з церков активно відгукнулися на потреби переселенців і тих, хто лишився у зоні бойових дій. Це не якась одноразова акція, проводиться системна робота з матеріальної підтримки продуктовими пакетами впродовж 3 років. Минулого року ми вивезли на схід більше 2 тис. тон продуктів.

Також Церква надає матеріальну допомогу українським госпіталям та медичним закладам. Українська діаспора з США передала цілий контейнер медикаментів (40 тонн) на суму $800 тис. Також ми вручили Головному військовому клінічному госпіталю на вул. Госпітальній, 16 у Києві медичне обладнання на суму близько 20 млн грн, зібраних за кордоном. Закуповували меблі в лікарняні палати, препарати для опечених. Деякі лікарні звернулися до нас за допомогою у пошуках закордонних фірм, які виготовляють прилади для знімання опеченої шкіри. Два такі апарати нам таки вдалося дістати» [2].

На останок хотілося б лише нагадати відомі слова Ісуса Христа, які неодноразово надихають християн до активної праці та жертовності:

«Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Матв.25:34-40)

Отож, дорогі друзі, беремо приклад, наслідуймо, демонструймо оточуючим частинку тієї любові, яку нам явив Бог Отець в Своєму Синові. Демонструймо її не лише словами...

1. Прес-служба Рівненської ОДА: Рівненщина відправила гуманітарну допомогу в зону АТО. – Джерело доступу: http://www.rivne1.tv/Info/?id=46260
2. Михайло Паночко: «Реформація у наш час — це відвага жити за Божим Словом». – Джерело доступу: https://r500.ua/mihajlo-panochko-reformatsiya-u-nash-chas-tse-vidvaga-zhiti-za-bozhim-slovom/

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!


Поділіться з своїми друзями!

Коментарі

  1. «Ми починали допомагати людям, які були на дні суспільства. Відразу після проголошення незалежності досить успішно розвинули служіння тюремних капеланів. Десятки тисяч ув’язнених почули Боже Слово і покаялися. Навіть керівництво тюрем визнало, що після наших служінь ув’язнені змінюються, є великі переміни в поведінці. Цього результату Церква досягала не тому, що ми звемося п’ятидесятниками, а тому, що ми несемо людям Боже Слово, яке сильне душевно і духовно оживляти їх і реформувати. Ні культура, ні дисципліна, ні державні закони не можуть стримати людської натури. Треба сила згори, яка є в Божому Слові і в Святому Дусі.

    Дорогий брат Михайло, те що у вас е розуміння що всі ми є брати, Бог Отець наш вінчає тебе славою!

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Вподобати сторінку - ставимо Like!

Популярні дописи з цього блогу

Який переклад Біблії кращий?

Торкаємось сфери пророчих дарів та відкриттів (лютий 2024-го року)

Торкаємось сфери пророчих дарів та відкриттів (січень 2024-го року)

«За віру євангельську», №02 (264), лютий 2024