Діалог про свічку...

Прийшов пастор провідати Михайловича. Зліг Михайлович. Схоже, вже не підніметься. За 90 старому. Майже все життя в церкві. За плечима 25 років таборів. За віру! В останні роки, правда, на служіннях Михайлович бував рідко. Здоров'я вже не те, та й друзів його давно немає - забрав Господь.

- Як почуваєшся, Михайлович?

- Ніяк ... Ні рук, ні ніг не відчуваю. Вчора хоч замерзали, а сьогодні ніби і немає їх.

- Ти ... тримайся!

- Не про те говоримо ...

- В якому сенсі?

- Не про те, і все! Мені сьогодні сон приснився ...

- Який сон?

- Свічка ... У підвалі. Там люди були ... Багато людей. Щось робили, а свічка раптом згасла ...

- І що?

- Злякалися всі. Темрява - розумієш? Хоч в око стрель, нічого не видно. Кричали, плакали ... Я хотів запалити, тільки свічку не знаходив. Нишпорив в темряві руками, а там тільки люди ...

- До чого ти це?

- Як думаєш, церква наша - це свічка?

- Звичайно! І свічка, і світло, і сіль, і місто на вершині гори ...

- Ти з вченням не поспішай, - зітхнув Михайлович. - Скажи краще ... Якщо наша церква завтра несподівано зникне. Вся! До останньої людини ... Була свічка і згасла. У місті це хтось помітить? Злякаються люди? Чи стануть кричати, плакати, кликати на допомогу? Чи будуть жити, як жили, ніби нічого не сталося?

- Хтось, мабуть, помітить, але ... всі будуть жити, як жили.

- Ото ж бо й воно! Ми називаємо себе світлом ... Віримо в це ... А ось чи світимо?

- Досить, Михайлович. Тобі хвилюватися зараз ні до чого.

- Не перебивай! Мені перед Богом стояти ... Як не хвилюватися? Пам'ятаєш, коли ти докоряв мене на галявині перед будинком?

- Коли це?

- Років сім ... або вісім назад. Я тоді на служіння став уже через раз ходити. Ти йшов до церкви, а я з козою ... на галявині. Ти зупинився і кажеш: «Що ж ти, Михайлович ... Коли гоніння були, за віру під суд пішов, смерті не боявся ... А тепер ... гоніння немає, а до церкви не йдеш». Пам'ятаєш той день?

- Ну, пам'ятаю ...

- Ось тоді моя свічка ледве жевріла ... чаділа вже! Мені б тоді цей сон ... Слабо ти мене приструнив! Та й хто ти мені був - хлопчисько, життя не нюхав. Не почув би я тебе ... Не почув ...

- Заспокойся, Михайлович.

- Заспокоюсь ... Скоро заспокоюсь. А ти йди. Не потрібен ти тут. Як молитися, я і сам знаю. А про свічку пам'ятай! Вона або є, і люди в темряві її бачать. Або її немає, і всі наші зібрання - невідомо що. Прости, що так різко кажу. На довгі і добрі розмови часу у мене вже немає ... Іди ... Пам'ятай ... Про свічку ...

9 ЖОВТНЯ 2017
Сергій Мирний

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!