Давид та Мелхола (про принцип побудови стосунків в сім'ї)

Одного разу Давид повертався з урочистої подорожі. Дивно одягнутий, з дивною поведінкою – «підтанцьовуючи, підскакував… у лляному ефоді». Це побачила його дружина Мелхола «та іронічно зауважила: Як же достойно прославився сьогодні Ізраїльський цар, оголившись перед очима служанок своїх воїнів, як оголюється хіба що якийсь легковажний гульвіса» (2Сам.6:20). «Ти дурно виглядаєш», – так можна передати суть її слів. Це зачепило Давида. В туж ж мить він вголос пообіцяв, що буде шанований перед усіма. Після цього його стосунки з Мелхолою припинилися, вони перестали бути близькими. Про це написано так: «І в Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерті її» (2Сам.6:23). Загадково сказано. Це була кара Божа? Напевно, ні. Це було рішення Давида. Він не зміг простити цей вчинок.

На чиїй стороні ви у цій історії? Очевидно, ви засуджуєте дії Мелхоли, яка принизила благочестивого Давида? Погляньте дещо інакше на їхню історію.

В той час в царських династіях вибір дружин відбувався за своєю специфікою – з ціллю зміцнити статус, породичатися з іншими князями і т.д. Щодо Мелхоли, то все відбувалося інакше – «вона покохала Давида», «і розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його» (1Сам.18:20). Згодом Саул сам пересвідчився, що: «Мелхола, Саулова дочка, полюбила його [Давида]» (1Сам.18:28).

Мелхола любила Давида ще тоді, коли він не був царем, а ганявся з міста в місто, щоб врятувати своє життя. Вона була готова розірвати стосунки з своїм батьком, аби бути з Давидом. Вона ризикувала своїм життям. «І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці. І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий» (1Сам.19:11). Вона була готова піти на обман, аби виправдати чоловіка (1Сам.18:17).

Про інших жінок, які були в Давида, так не написано. Когось він взяв, захоплюючись зовнішньою красою, іншу – в якості трофеїв, захопившись тим, як вона схиляється в покорі перед ним.

Давид, досягнувши царства, ймовірно обрав побудову стосунків на дотриманні субординації і принципу влади, а не взаємної рівноправної любові (яка все прощає, покриває і дозволяє говорити прямо). Впринципі, це було характерно для тогочасної східної культури.

Таку модель стосунків часто ми бачимо і в християнських сім’ях. Але це не біблійна модель. Чоловіки домінують над своїми дружинами, вимагаючи від них покори і честі, позбавляючи їх права голосу.

Коли дружина говорить чоловікові, що в цій сорочці чи туфлях він виглядає смішно, або що його поведінка, проповідь сьогодні була нікудишньою, то робить вона це тому, що піклується про його репутацію. Вона ототожнює себе з ним, «бо двоє стали однією плоттю». Вона має право сказати йому те, що думає!

Якби ця історія розвивалася інакше, якби у Давида й далі були близькі стосунки з Мелхолою, то, можливо, і не було б в його домі боротьби за престол і кровопролиття. Єдиним спадкоємцем був би саме син від цього шлюбу. Можливо, і старість Давид не проводив би один, зігріваючись на колінах доглядальниці (1Цар.1:1-4).

Так може статися з тими, хто за основу стосунків в сім’ї бере принцип влади і домінування, а відкидає рівноправну взаємну любов…

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!