Чи готові євангельські християни Росії та України до примирення та співпраці?

З початком війни на сході України відносини між євангельськими християнами України та Росії дещо погіршилися. Передусім йдеться про відносини та співпрацю між найбільшими євангельськими об’єднаннями, між єпископами та керівниками цих об’єднань. Адже рядові члени церков, як російських, так і українських, по-суті й до цього, у переважній більшості, не мали якихось взаємовідносин між собою – за винятком хіба лише родинних зв’язків чи спілкувань у соц. мережах. Звісно, регулярність поїздок одних до одних зменшилась, але причиною цьому стали не конфлікти у євангельському середовищі, а політичний конфлікт (виникли складності в перетині російсько-українського кордону). Та навіть, говорячи про керівництво Союзів, місій, не можна сказати, що відчувались якісь очевидні конфлікти – подекуди лише проявлявся взаємний осуд і, можливо, відмова від спільної участі в тих чи інших духовних проектах. Деякі російські служителі осудили українських протестантів в участі Майдану, українські – в боязливому замовчуванні правди та у «підігруванні» Кремлю. Між обома сторонами були проведені зустрічі на нейтральних територіях, але порозуміння дійти не вдалося, кожен залишався при своїй думці, як висловився єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко після однієї з таких зустрічей, «братським духом і не пахло»

Відтоді кожне об’єднання продовжувало жити своїм життям. П’ятидесятники України, наприклад, у своїй зовнішній направленості стали більше орієнтуватися на Європу. Християнська діаспора Америки продовжує бути відкритою як для росіян, так і для українців – питань, що спричинюють розділення там намагаються уникати. Воно й зрозуміло чому: слов’янські Союзи в діаспорі утворюють вихідці як з України, так і з Росії.

Проте є служителі, яких особливо хвилюють відносини між євангельськими християнами двох сусідніх країн. Серед таких, зокрема, Сергій Демидович. За останні роки він неодноразово піднімав цю тему, публікував звернення, відео, програми. Нещодавно він анонсував проект під назвою «СТІНА», мета якого знайти шляхи примирення між християнами Росії та України, це така собі його «медійна спроба стати в проломі».

25 липня о 17 год розпочався двохгодинний прямий ефір Сергія Демидовича з єпископом п’ятидесятницького Союзу Росії (РОСХВЄ) Сергієм Ряховським. Впродовж цього часу сторони намагалися знайти порозуміння та шляхи примирення євангельського братства двох народів. «Російсько-українські взаємовідносини євангельських християн» – так звучала тема ефіру.

Поруч з Ряховським сидів молодий чоловік з бородою, міцної статури, з безліччю наколок на руках – це Роман Бугай, єпископ Асоціації Церков «Завіт». Він переважно мовчав, нагадуючи охоронця Ряховського чи як то у нас кажуть «тітушку». Але як виявилось, Роман мав якесь відношення до Російсько-української теми ще до цього діалогу, і за весь час ефіру декілька реплік все ж таки сказав.

Передати увесь зміст двохгодинної бесіди доволі важко та й не має в цьому потреби, адже можна переглянути запис архіву. Наведемо лише її суть.

Сергій Ряховський постійно намагався перевести розмову в духовну площину, уникаючи відповідей на конкретні питання щодо війни, Майдану, політики. На початку розмови згадав про політиканство служителів, націоналізм, узурпацію влади – чим служителі займатися не повинні.
«Але ж ви цим займаєтеся, – зауважив Демидович. – офіційні делегації, Рада Президента, хіба це не політика?»

Ряховський, намагаючись додати собі авторитетності, неодноразово згадував про свого батька, який був в’язнем за віру; згадував про те, що сам отримав підготовку і благословіння в таких служителів як Федотов та інших братів підпільного п’ятидесятництва.

Сергій Демидович, аргументуючи свій погляд чи спростовуючи слова опонента, часто подавав архівні відеозаписи обговорюваних сюжетів, наприклад, втручання Ряховського в політичні справи України, благословіння зброї священиками УПЦ МП (на захист яких став російський єпископ), запрошення на зібрання скандальних політиків тощо. Але Ряховський завжди знаходив оправдання своїм словам. Бачачи, що опонент знаходиться в незручному становищі, що він більше не має що сказати, або розмова заходить в глухий кут, служитель з України словами «Хорошо...» переходив до іншого питання. Він намагався вибудувати діалог, а не ще більше загострити конфлікт.

Демидович розповідав про суть Майдану, його досягнення та невдачі, про наслідки війни. Єпископ Росії висловив співчуття загиблим, казав, що навіть гуманітарну допомогу вони надавали потерпілим на сході. Та все ніяк не наважувався сказати, що вина у цьому є й Росії. Стати на коліна він готовий «у будь-кому місті України», але просити прощення хоче у Бога, за те, що «недолюбили, недопочули, недомолились один за одного». Каятися за вчинки політиків він не збирається.

Згадувались окремі моменти із історії СРСР, злочини безбожної системи проти віруючих, проти України.

Однією із справедливих претензій до керівництва євангельських об’єднань Росії була та, що вони публічно виступають проти дискримінації віруючих в Україні, в той час як у них самих, ситуація значно гірша. Але про це – ні слова.

Демидович показав відеоролик, в якому Ряховський досить схвально представляє скандального політика Жириновського в баптистській церкві. Хоча, заради справедливості, можна було б показати, як схвально нещодавно, напередодні президентських виборів, представляли Порошенка в баптистській церкві у Києві (хоч це два зовсім різні політики, але загравання з владою простежується в обох випадках).

Деякі служителі російських церков в приватних розмовах зізнаються, що їм страшно говорити правду, бо вони знаходяться під міцним пресингом і не є самостійними у своїх діях. Перед багатьма, розуміючими, що насправді відбувається в Україні, стоїть дуже складний вибір: або відкрито заявити про свою точку зору і бути «депортованим», або не робити заяви, щоб залишитися на своєму місці і продовжувати духовно годувати Церкву. З цього приводу Демидович сказав досить доречний жарт:

«Сергей Васильевич, если вы Штирлец, то дайте нам знать, что вы работаете под прикрытием. Чтоб мы знали и вас «не палили»... По каким-то каналам дайте знать, что я, например, не могу все говорить вслух».

На запитання «Чей Крым», єпископ РОСХВЄ відповів: «Божий». Сергій Демидович при кінці зачитав деякі коментарі глядачів. В коментарях зустрічалося чимало ненависті, провокування. Люди хочуть видовищ та сенсацій. А цього треба уникати. І взагалі християнам варто оминати будь-які політичні питання, які роз’єднують. Адже з таким успіхом невдовзі потрібно буде відкривати проект «СТІНА» для примирення євангельських християн однієї країни, між собою.

На думку обох учасників, діалог мусить продовжуватися, подібних ефірів треба побільше.

«Ты мой брат во Христе, я тебя очень люблю», – на таких словах закінчилося спілкування відомих євангельських служителів двох народів. І це вже добре! Бо Церква Христова має бути єдиною! А протиріччя, що виникають у певні часи, в результаті різних реакцій на одні події, чи неоднозначних,невірних висловлювань когось із служителів церков, повинні вирішуватись. Звісно, що для взаємної любові одних слів недостатньо... Але з Божою допомогою, з молитвою, у спілкуванні один з одним цього можна досягти. Для цього потрібний час...

Молитися один за одного ніколи не буде зайвим; молитися про те, щоб Господь дав Своє розуміння, сміливість та відвагу говорити правду, щоб наповнив серця любов’ю та миром. І це може робити кожен. Не забуваймо благословляти й тих, хто звершує служіння заступництва чи примирення на вищих рівнях. Їм – непросто.

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!