Торкаючись духовних дарів | Олександр Геніш | Інтерв'ю для «Голос надії»
Олександр Геніш — редактор газети «За віру євангельську», ведучий проєкту «Розмова з служителем», магістр релігієзнавства, автор наукових статей і книг з історії християнства. У своєму блозі «Власний погляд» Олександр веде унікальну рубрику: «Торкаємось сфери духовних дарів і відкриттів», де оглядає останні пророцтва в п’ятдесятницьких церквах. Спілкуємося про результати цих досліджень.
— Розкажи, будь ласка, як виникла ідея рубрики, де ти оглядаєш духовні відкриття. Яка її ціль?
— Тема духовних дарів мене цікавить досить давно. І коли я писав книгу з історії церкви, там був окремий розділ, присвячений містичному досвіду в п’ятдесятництві. Класичного п’ятдесятника найбільше цікавить сфера надприродного: «А що було сказано?» Коли я бував на богослужіннях, завжди записував пророцтва на диктофон і складав у папку на комп’ютері. Також є Viber-групи, куди скидають пророцтва з різних місць. І коли минає 10 років, їх збирається дуже багато. Рано чи пізно включається критичне мислення і ти починаєш аналізувати: чи виконалося те, що говорилося? Чому цей пророк однакові фрази завжди говорить? Може тут щось не так? Хіба може бути, що Бог провіщає на Рівненщині сильний голод, і водночас на Волині — велике процвітання. Кілька разів навіть пробував розшифрувати інші мови за допомогою технічних засобів. Іноді це навіть вдавалося.
Моя найперша ціль була — показати, що Бог і сьогодні продовжує промовляти через надприродні дари, відкривати майбутнє, попереджувати. Оскільки я п’ятидесятник, мені хотілося захистити практику духовних проявів. Але Біблія закликає також роздумувати над пророчим словом. А в мене завжди була схильність до досліджень. Мені це цікаво, і бачу, що й читачі цікавляться цією рубрикою.
— Яка географія твоїх досліджень?
— У моїх дослідженнях найбільше представлені Рівненщина й Волинь, дещо менше — інші регіони України. Також є США, останніми роками — Європа. Тобто географія сягає туди, куди дістаються наші емігранти. Все рідше представлена Росія.
— Яким чином ти моніториш пророцтва в Росії? І чи можна їх сприймати всерйоз, якщо російські церкви часто не відрізняють правду від брехні, підтримують злочини своєї влади?
— Іноді трапляється, що в тематичні групи, за якими я стежу, скидають пророцтва з Росії. Та й емігрантські церкви закордоном нерідко складаються з українців і росіян. Таким чином певна інформація доходить. Чи можна їх сприймати всерйоз, тобто, як вони можуть судити про духовне, якщо навіть очевидних речей не здібні побачити? Власне, середовища, які практикують духовні дари, переважно займають позицію «поза політикою». Вони тримаються осторонь і часто навіть новин не дивляться. Це стосується і України, і Росії. На це впливає церковне вчення. І пророцтва тоді переважно — про гріх і святість. Зрідка буває слово про майбутні події, та й воно не відрізняється конкретикою: Бог все контролює, якщо народ впокориться перед Богом — буде благословення. Хоча я переконаний, що правдиве пророцтво безумовно мало б торкатися питань справедливості. Пророки біблійних часів зверталися до свого народу і до влади, застерігали і докоряли.
— Які критерії ти використовуєш відбираючи, аналізуючи пророцтва?
— По-перше, я працюю з «оригіналами» пророцтв. Тобто слово має звучати з перших вуст. Не так, що десь хтось чув, переказав. Важливо чути голос пророкуючого, знати час та місце проголошення (ці дані я вказую в огляді). Багатьох пророкуючих я вже знаю і можу відрізнити по голосу. Інтуїтивно відчувається, коли людина придумує, що далі сказати, або вигукує щось нерозбірливе під впливом емоцій. Тут і аналізувати немає чого, таке пропускаю. Пророцтво під натхненням Духа звучить як ріка, використовуються біблійні образи і термінологія. У випадку, якщо спостерігається явна невідповідність Божому Слову, то не відсіюю такі записи, а навпаки наводжу їх, показуючи цю суперечність. Але зрештою, я все ж бачу свою роль в тому, щоб просто фіксувати. А читач може зробити власні висновки.
— З якою періодичністю виходять ці дослідження і який алгоритм твого аналізу?
— Задумувалося робити такі огляди щомісяця. Та через брак часу, а також відсутність достатнього фактажу об’єднував декілька місяців в одну публікацію. Спочатку я збираю та фіксую пророцтва. Потім опрацьовую їх (аудіо переводжу в текст, з російської перекладаю на українську). Наостанок аналізую, висловлюю власні враження, намагаюся побачити якусь загальну картину.
— Які відгуки ти отримуєш на цю рубрику? Як служителі ставляться до такого формату? Чи зустрічаєшся з критикою, адже сфера пророцтв буває дуже чутливою.
— Від тих, хто читає регулярно, хто знайомий з об’ємом моєї праці, відгуки позитивні. Від тих, хто випадково натрапив на блог, може бути і негативний коментар. Думаю, багато хто із середовища, де практикують дари, міг би покритикувати мої дослідження, якби дізналися про них, але таких людей переважно немає в соцмережах. Хоча загалом я намагаюсь бути поміркованим, пишу обережно, виважено, уникаючи провокацій та емоційних висловлювань. Я більше апелюю до розуму.
Напевно найбільшої критики я зазнавав, коли торкався імен досить видних у християнському середовищі осіб. Також бували коментарі, які ставили під сумнів моє право давати оцінку духовним проявам. Але моя справа — навіть не стільки висловлювати власні судження, скільки збирати фактаж, фіксувати те, що звучить у п’ятдесятницькому середовищі. А оцінку дасть історія. Сподіваюся, це допоможе майбутнім дослідникам і Церкві Христовій. Моя мета — показати, що в наш час існують істинні дари, і застерегти від лжепророцтв.
— Які спостереження, висновки ти для себе зробив, аналізуючи п’ятдесятницькі пророцтва? Які основні послання в них звучать?
— По-перше, мені здається, сьогодні майже не народжуються і не виховуються нові пророки. Переважно ми маємо справу зі старшим поколінням, старою школою. Якщо їх забрати, нічого буде аналізувати. Молодь живе іншими пріоритетами, часто взагалі не бачить себе в служінні. А духовні прояви вимагають ще більшої віри і посвяти. Тому важливо відроджувати в людях спрагу до Бога.
По-друге, сьогодні основна ціль пророцтв — не звістити майбутнє чи відкрити таємниці, а докорити, пробудити жагу до святості, чистоти, закликати до єднання з Богом, до молитви. Це основна тематика. Щодо майбутнього — то можна зробити точніший прогноз, просто аналізуючи сучасну геополітичну ситуацію та Книгу Об’явлення, ніж шукаючи відповідей у пророцтвах. Переважно говориться, що все наближається до кінця, що для церкви кращих часів уже не буде. Нагадується про близький прихід Христа. Попереджається про труднощі для Божого народу по всій землі. Узагалі, якщо проаналізувати останні десятиліття пророчих відкриттів, то побачимо, що часто передбачалося кровопролиття, яке тепер і настало. Але при цьому також завжди звіщалося про короткочасні пробудження, особливі сплески Божої благодаті та періоди затишшя. Зокрема передбачається особливе явлення Божої сили в церкві в Україні. У пророцтвах, на жаль, спостерігається дещо спрощене розуміння сучасних процесів. Все зводиться до таких заяв: «будь вірний і збережу», «якщо народ Божий покається, посилить молитви — зцілю землю» і т. д.
Також я стежу за іншими служителями, які досліджують тему дарів. Зокрема, автор кількох книг, пастор Іван Лещук, робить таку заяву: «Після 50 років свідомого життя і пасторського служіння в п’ятдесятницьких помісних громадах, я прийшов до твердого переконання, що торкається практики пророцтв. Ті з них, які я чув — не збувалися, хибно обнадіювали і/або калічили людські долі. Моя совість змушує писати про це відкрито: не вірте, будь ласка, жодному сучасному пророку. У кращому разі — це їхні «пророчі» мрії серця. Не дозволяйте маніпулювати собою. Мій щирий аналіз і чесне дослідження духовних проявів переконали мене в тому, що істинні пророцтва, як і зцілення, в наші дні вкрай рідкісні. Чому? Я не знаю. Але я знаю, що таких, як я, пасторів стає все більше і більше в п’ятдесятницьких громадах. І я хотів би сподіватися, що настане час, і вже настав, коли хоча б деякі помилкові пророки і пророчиці подивляться на всіх, кого вони спокусили, духовно «розп’яли» — і заридають про них гірко».
Пастор із багаторічним стажем Василь Речко прийшов до ще більш радикального висновку — що сьогодні немає жодного місяця на землі, де відбуваються регулярні зцілення і чудеса. І що слова Христа про чудесні ознаки стосувалися апостолів, тому вони і не працюють в наш час. Це його суб’єктивний висновок, винесений із власного досвіду (втрата доньки). Але до подібних поглядів приходять все більше служителів, які намагаються відверто і раціонально осмислювати ці практики.
Варто згадати і коментар єпископа Василя Боєчка, якого я цитую у своїй книзі «В стовпі вогню та хмарі диму: з історії п’ятдесятницької церкви». Певною мірою він пояснює, чому з’являються такі скептичні висновки і чому деякі пастори звели до мінімуму духовні прояви у своїх помісних громадах: «Страшно навіть пригадати і неможливо порахувати ті незліченні руйнування, які викликали такі заблудження в церкві... Вони могли «поражати» як снайпери, трьох проповідників одного за одним, ганьблячи їх привселюдно (в присутності єпископів); вони отруювали любов закоханих невинних молодих християн; знімали і назначали служителів Церкви; відправляли сотні служителів за кордон; «пророкували» зцілення тим, хто опісля помирав; робили ще немало подібних безчинств при німому потуранні духовно незрячих служителів».
Не беруся стверджувати, але, можливо, і справді сьогодні період, коли Бог більше діє іншими способами. Наприклад, таких пророцтв, які записані у Старому Завіті або книзі Об’явлення, я не зустрічав. Таких пророків, які мали б достатній авторитет, щоб говорити до правителів, у нашому середовищі немає. Зрештою, звідки їм вирости? Навпаки, вони часто представляють досить маргіналізований сегмент суспільства. Власне й сама церква втратила вплив. Тому починати треба з того, щоб знову стати сіллю і світлом. Наблизитися до Бога, і тоді Він буде більше проявлятися в церквах. Проаналізувавши сотні пророцтв, я продовжую вірити, що є правдиві пророцтва. Але вони досить рідкісні, якщо мова йде про конкретику і точність. Будь-яке відкриття треба перевіряти. Істинні пророчі слова оживляють дух людини, приводять до тверезості, запалюють ревність, закликають до пильності.
— Чи можеш навести приклади пророцтв, які вже точно збулися, або навпаки, не збулися?
— Коли тільки почалася революція 2014 року, і ніхто ще не міг уявити, що все переросте в таке масштабне кровопролиття, я був свідком пророцтва в одній церкві на Волині, що вогонь, який загорівся, дуже сильно розростеться і наробить ще багато лиха. У багатьох церквах я чув слово, що прийде велика хвороба — і прийшла пандемія. Були випадки в церквах на Сході, де Бог попереджав за кілька днів до повномасштабного вторгнення, що потрібно терміново залишати місто. Хоча, доведеться визнати, що була і низка помилкових пророцтв, нібито війни не буде.
Наприклад, 19 березня 2020 року зафіксував таке слово: «У світі буде сум’яття, люди помиратимуть від страху й лиха… Виходячи з дому, ви запитуватимете: «Господи, чи можна йти? Чи залишуся живим, чи повернуся додому? Чи не вб’ють?»… Бо пройде над вами, як хмара, це лихо. Ненадовго. Але тривожний час наближається… Моліться, щоб ви не були боязкими, щоб не шукали притулку й не говорили: «Як шкода, що ми не переселилися в інші країни».
Широко розповсюдилося і пророцтво, яке було сказане перед початком повномасштабного вторгнення: «Ось ти розмишляєш в серці своєму, і говориш: «Важкий рік був». Але не знаєш, який рік на тебе чекає. Дух Святий так говорить: «Цей рік буде надто важким»… Попереду велика битва… Чутки воєнні підуть по землі, і буде велике потрясіння в народі. Страх опанує серця…»
Згадую ще колишні пророцтва про те, що «живі» служіння стануть рідкістю, пророчий голос в церквах стане нечастим. Ми це спостерігаємо. Якщо колись, принаймні на західних землях, було досить багато з’їздних молитов за участю пророків, то тепер це рідкість. Тоді в зібраннях переважали елементи спонтанності, що робили їх більш живими і непередбачуваними. Чи є зараз церкви, де проповідує той, хто отримав слово від Бога? Чи співають духом? Чи пророкують одночасно декілька пророків? Чи відкриваються таємниці сердець? Будь-який рух прямує до інституалізації, структурованості, традиційності — п’ятдесятницький також. А втім — і це нормально, від Духа Божого. І така практика (графік проповідників, програма зібрання) мені видається більш раціональною, ніж її відсутність.
— Які, на твою думку, причини крайнощів та зловживань у сфері духовних дарів. Яким має бути тверезий підхід до відкриттів?
— Причини: духовне невігластво, людські амбіції, жага влади, слави, популярності, врешті решт — гріх. Боже досконале, проходячи через людину, викривлюється. Ми своїми обмеженнями затьмарюємо Божу силу, владу і мудрість. Навіть правдиве пророцтво, яке звучить, ми чуємо через фільтр і призму пророкуючого. А ще є пророцтва людські, є і демонічного походження — це треба враховувати. Важливо мати знання та дари розпізнавання духів. У церквах мають бути вчення про дари, школи, практики. Постанов і заборон недостатньо. Тільки ті пророки, які зростають в церквах біля досвідчених служителів, матимуть тривалий успіх.
— Чи можеш поділитися пророцтвом, яке відіграло важливу роль у твоєму особистому житті?
— Я не належу до тих, хто «їздить по пророках», напрям мого життя визначають не пророцтва, а рішення і дії, які виходять з мого біблійного світогляду та віри. Але пророцтва не раз допомагали мені в критичні моменти життя. Перед тим, як пережити реанімацію і декілька операцій, я був попереджений про ці випробування. Через образи глини в руках гончаря, піч та переплавлення, через певні поради Бог допоміг пройти складні обставини.
Часто Бог через пророче слово стверджує покликання людини. Я тільки починав ходити на молодіжні, коли мені було сказано, що Бог відкриватиме таємниці Свого Слова, а я подаватиму їх Його народу. Зараз я регулярно проповідую в церкві і, здається, у мене це виходить. Чув відгуки людей, які отримали відповідь на свою потребу, відкриття, лікування, потіху, настанову. Є ще слово, яке я зберігаю у своєму серці. Воно стосується певних планів Бога і моєї ролі. Побачимо — наразі я відчуваю, наче хтось стоїть за мною, направляє і береже від тих кроків, які завадили б моєму служінню.
Розмовляв Дмитро Довбуш
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в
Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в
Telegram!
Коментарі
Дописати коментар