Глобальна політика, світовий уряд, концептуальна влада і таємні змови

Події останнього часу змусили мене стежити за основними міжнародними подіями, відтак до сфер моїх інтересів додалася ще геополітика, світопорядок, міжнародне управління, глобалізація тощо.
Намагаюсь читати наукові статті, періодику, книги з даної тематики, слухати лекції та виступи політологів, філософів. Деякими думками, особливо після прочитання якоїсь книги, я буду ділитися на своєму блозі, формулюючи лише короткі головні тези.
Отож, сьогодні пропоную головні тези, які занотував для себе впродовж тижня. Вони стосуються питань глобальної політики, так званих таємних змов, масон та світового уряду. До речі, частина цього матеріалу читалася на поч. 2000-х рр. майбутнім працівникам спецслужб.
Зазначу, що це лише одна із позицій, існують і інші трактування та погляди на ці явища (з якими, сподіваюсь, ми ще ознайомимось). Ви маєте це знати...

Феномен влади – одне з найскладніших соціокультурних явищ життя суспільства. Існують різні концепції влади, які фіксують різні аспекти влади та взаємно доповнюють одна одну. Перед тим, як сприйняти якусь інформацію, варто розуміти, що, як писав В.І. Вернадський, наші уявлення про явища, які відбуваються у Всесвіті носять мозаїчний характер. Наші знання мають частковий, а не досконалий характер.

Найбільш знайомим поняттям є «державна влада» – це система структурного управління суспільством на професійній основі та відповідно до чинних норм міжнародного та конституційного права. Важливим змістом феномену влади є громадське самоврядування, яке займає автономне становище у системі владних відносин і не входить у систему структури державної влади. Також дослідники визначають так звану «концептуальну владу», що сформувала протягом багатьох століть систему наддержавного цивілізаційного управління суспільством. Нижче передам основні тези нещодавно прочитаних мною книг (І.В. Солонько «Феномен концептуальної влади», В.А. Єфімов «Концептуальна влада») та переглянутих серії лекцій та доповідей (зокрема, і деяких, що читалися на поч. 2000-х рр. майбутнім працівникам спецслужб).

Нинішній вік називають століттям глобалізації. Процес глобалізації є складним соціокультурним феноменом, тому він має безліч трактувань серед фахівців. Дослідники найчастіше глобалізацію трактують як новий рівень економічної інтегрованості та взаємозалежності світу, вважаючи, що «глобалізація – сукупність всіх процесів, з яких відбувається інкорпорація населення планети у єдине світове співтовариство, глобальне співтовариство».

Прихильники так званої «теорії змови» пояснюють феномен глобального управління виключно масонськими структурами, спираючись на скритність дій їх всепроникаючої агентури. Так, наприклад, відомий американський дослідник доктор Ральф Епперсон упевнений, що: «змова таємних суспільств насправді існує, вона надзвичайно велика за масштабами, глибоко захищена, і тому винятково могутня… Незмінною метою Змови є руйнування всієї релігії, всіх існуючих урядів і всіх традиційних людських установ, і побудова на цих уламках, створеного ними же, Нового світового порядку (new world order)».

Інші дослідники основну роль глобального управління приписують транснаціональним корпораціям. Девід Кортен зауважує, що найбільші транснаціональні корпорації вже не тільки стали суб'єктами глобальної політики, а й за своїм впливом перевершують державну владу багатьох національних урядів: «Корпорації виросли в домінуючі інститути управління на нашій планеті, причому найбільші з них поширили свій вплив практично на всі країни світу і перевершують за розміром і владою багато урядів. Все більшою мірою саме корпоративні інтереси, а не людські, визначають політичний порядок денний держав та міжнародних організацій, хоча ця реальність та її наслідки залишаються здебільшого непоміченими та невирішеними».

Сучасні вітчизняні дослідники В. А. Лісічкін та Л. А. Шелепін вважають, що: «В даний час створена всесвітня піраміда влади – складна глобальна система управління. Нагорі цієї піраміди є мережева структура, яка здійснює функції світового уряду. Вона не співпадає з формальною владою і стоїть над президентами. Люди, які входять до цієї негласної структури і здійснюють тіньову владу, зокрема інформаційні та фінансові олігархи, пов'язані один з одним неформальними зв'язками і від них залежить доля цивілізації».

Інші дослідники пишуть, що «реальна політична влада належить тіньовим недержавним акторам міжнародної політики, а відповідальність перед населенням країни несе національний Уряд, що втратив її… Національний уряд перестає повністю контролюватись «національним суспільством», яке його обрало. Між «національною державою» та «національним суспільством» виникає недержавний транснаціональний посередник (ТНК), від якого залежить як прихід того чи іншого політика до влади та успішність його правління, так і якість життя суспільства в цілому. Саме на користь цього невидимого (тіньового) посередника національна держава і національне суспільство відмовляються від владних повноважень, що належать їм по праву».

Відомий філософ і політолог О.С. Панарін, досліджуючи проблеми глобалізації, вказував на міжнародні центри влади, називаючи суб'єктів глобальної політики – глобалістами: «Зусиллями глобалістів, всупереч їх ліберальній риториці, конструюється світ економічного та політичного монополізму, в нормальне партнерство підмінені поділом на расу панів і расу недоторканних, на «золотий мільярд» та безправну периферію».

Концептуальна влада – це влада людей, здатних породжувати у суспільстві соціальні процеси, що охоплюють життя суспільства протягом багатьох поколінь та протікають відповідно до розробленої концепції.

У системі владних відносин зазвичай розглядаються три гілки влади: законодавча, виконавча, судова. Проте, законодавча база постає як відбиток певних політичних позицій, отже влада законодавча як домінуюча формується відповідно до «прийнятої концепцією цілей розвитку суспільства. Отже, крім визнаних трьох, реально існують ще два види влади: концептуальна та ідеологічна».

У доповіді ООН щодо «Програми розвитку», опублікованій 15.06.1996 р. агентством «Рейтар» повідомляється, що лише 358 сімей-кланів мільярдерів мають дохід, що перевищує сукупні доходи 45% населення Землі. Решта половини доходів розподілена нерівномірно між шістьма мільярдами людей.

Функції різних видів влади у суспільстві та їх алгоритміка взаємодії між собою виглядає так:

1. Концептуальна влада розробляє задум життєустрою суспільства (концепцію) та безструктурно імпліцитно впроваджує її у масову свідомість суспільства; вона створює програмне забезпечення для суспільства як інформаційної (культурної) суперсистеми та здійснює її завантаження або перезавантаження за своєю сваволею.

2. Ідеологічна влада втілює задум життєустрою суспільства (концепцію) в привабливі для суспільства форми, вона повністю підпорядкована концептуальній владі та обслуговує лише її інтереси. Найчастіше у повсякденному свідомості її називають владою ЗМІ.

3. Законодавча влада під впливом ідеологічної влади пише закони під розроблену концепцію, тобто юридично закріплює у вигляді «правового поля». Протягом історії багаторазово переписувалися закони під конкретну не декларовану мету концептуальної влади. Ідеологічна влада при цьому професійно пояснить суспільству, чому раніше, якесь діяння було суспільно небезпечне, а тепер ні (наприклад гомосексуалізм, спочатку одна крайність – кримінальна стаття, тепер інша крайність – пропаганда психічного відхилення).

4. Виконавча влада проводить у життя суспільства (в основному з переважанням структурного способу управління) концепцію згідно з прийнятими законами та в рамках «правового поля».

5. Судова влада захищає юридично закріплену концепцію від зазіхань з боку альтернативної концептуальної влади і придушує незгодних, а також злочинні елементи суспільства. У цьому треба чітко розділяти поняття злочинності від поняття порочності, оскільки індивід може шкодити суспільству «за законом» чи бути праведником поза порочним законом (тобто злочинцем для юристів).

Одним із основних способів управління концептуальної влади є маніпуляція суспільною свідомістю. Суть методу маніпуляції суспільною свідомістю полягає у підміні, спотворенні і навіть приховуванні ключових понять у житті суспільства.

Прихильники теорії концептуальної влади виділяють шість пріоритетів узагальнених засобів управління суспільством:

«Шостий пріоритет, якщо за значимістю підніматися знизу, – це силовий, звичайні засоби ураження (військова зброя, армія, поліція, законні та незаконні збройні формування тощо). І на базі цього пріоритету ведуться гарячі війни. П'ятий пріоритет – це зброя геноциду (генетичний), коли можна за допомогою алкоголю, наркотиків, генної інженерії поневолювати цілі країни, підпорядковувати своїй волі народи, супротивників тощо (підрив генофонду, ослаблення та знищення майбутніх поколінь). Четвертий – це економічний пріоритет, коли за допомогою кредитно-фінансової системи можна так само підпорядковувати цілі країни і народи. Третій пріоритет – фактологічний. Це різні технології політики, ідеології, релігії, які впливають на уми та серця людей. Але вище стоїть хронологічний (історичний) пріоритет, який формується першим методологічним пріоритетом (світоглядний)».

Усі пріоритети соціального управління концептуальної влади діють як взаємозалежне єдине ціле. У житті зустрічаються засоби впливу на суспільство, які відносяться відразу до кількох пріоритетів, тому їх розподіл носить функціональний, а не фізичний характер.

Управління суспільством лише силовим пріоритетом не довговічне і неефективне, тому що вимагає дуже великих витрат, а результати управління нестійкі і недовговічні. У політиці шостий пріоритет зазвичай використовують принаймні у комплексі з третім (ідеологічним) пріоритетом. В.С.Барулін наводить такі дані: з 3500 до н.е. лише 292 роки людство жило без війни. В решту часу було 14530 різних воєн за своїми масштабами та тривалістю. Відомий американський дослідник Ральф Епперсон вважає, що справжні причини воєн можуть бути далекі від загальновідомих. В даному контексті варто згадати про теорію «керованого конфлікту». Суть цієї теорії можна сформулювати та: у регіоні, що є сферою інтересів кількох сторін, штучно підтримується «тліючий» конфлікт, який можна у будь-який зручний момент «розпалити» до потрібного ступеня конфронтації. У цьому, зрештою, результати (політичні, економічні та ін.) керованого конфлікту будуть використані у сфері суб'єкта, який організував чи підтримував керований конфлікт, але не того, який є однією із конфліктуючих сторін.

У новітній історії стала модною зміна неугодного режиму за допомогою «опозиції», профінансованої «третьою стороною», це державні перевороти, так звані «кольорові» революції, повстання.

Генетичний пріоритет – наркотики (алкоголь і тютюн у тому числі) і різні засоби, що пригнічують генетику (харчові добавки, косметика, генетично модифіковані продукти, генна інженерія і т.д.), а значить життя і здоров'я не тільки покоління, що нині живе, а й багатьох наступних поколінь.

Всесвітньо відомий академік АМН СРСР Ф.Г. Углов, який професійно знав проблеми генетичної «зброї», відзначав, що середня тривалість життя людей, які вживають тютюн, скорочується на 12-15 років, а алкоголь – на 15-20 років. При одночасному вживанні алкоголю та тютюну вони значно посилюють шкідливий ефект для здоров'я, скорочуючи життя людини в середньому на одну третину. Але найнебезпечніші наслідки – це зміни, які відбуваються після прийому алкоголю у головному мозку людини. Встановлено, що завдяки посиленій концентрації алкоголю в корі головного мозку відбувається склеювання червоних кров'яних тілець і створюються умови, за яких нейрони гинуть у великій кількості. Після кожного прийому спиртних напоїв у корі головного мозку залишається цілий цвинтар нервових клітин, які, як відомо, не відновлюються. І чим більше випито цієї отрути, тим більша руйнація мозку. Тим не менше, на популяризацію цих наркотичних речовин націлені майже всі інформаційні канали та багато видів масової культури.

Насаджуваний у ЗМІ масовою культурою культ розпусти та нетрадиційного сексу, так само має пряме відношення до п'ятого пріоритету, оскільки безпосередньо впливає на психічне та фізіологічне здоров'я підростаючого покоління через ефект телегонії. Телегонія – це вплив безладного статевого життя на потомство, у вигляді накладання друг на друга біополів безлічі статевих партнерів, що викликає проблеми здоров'я (духовні, психологічні та фізіологічні).

Потужність впливу четвертого, економічного, пріоритету на життя суспільства може бути показана у висловлюванні відомого банкіра М. Ротшильда: «Дайте мені керувати грошима країни, і мені немає діла, хто створює її закони».

Перш ніж здійснити в суспільстві якийсь сценарій чи реформу, використовують ідеологічний пріоритет, ретельно готують інформаційний стан суспільства, тобто готують громадську думку за допомогою політтехнологів та «піарників», і лише після цього діють із рівня четвертого, п'ятого та шостого пріоритетів.

Прем'єр-міністр Великобританії У. Черчілль неодноразово наголошував: «Шкільні вчителі мають владу, про яку прем'єр-міністри можуть тільки мріяти». Ще раніше канцлер Німеччини О. Бісмарк говорив: «Всі війни виграє або програє – шкільний вчитель». Випуски новин у ЗМІ дозволяють повністю моделювати потрібну громадську думку на замовлення їх власників. З розвитком інтернету та соц.мереж ці процеси стають складнішими, наприклад, для їх реалізації інколи доводиться створювати спеціальні ботоферми.

Вкрай важливо сприяти формуванню в дітей та молоді розпізнання і здібності за будь-якого рівня інформаційного шуму виділяти нехай навіть малий корисний сигнал і на його основі розрізняти процеси (явища). Здатність до розрізнення залежить, насамперед, від моральності людини та її життєвої позиції.

Хронологічний пріоритет дозволяє бачити «загальний перебіг речей», тобто спрямованість розвитку процесів у суспільстві та природі. Це ключові питання про те, яке походження світу і людей, як розвивається світ (країна), в якому напрямку рухається і т.д.

Фахівець будь-якої галузі розпочинає новий проект з вивчення архіву з відповідної тематики. Якщо цей архів скорочений чи спотворений, то висновки навіть висококваліфікованого спеціаліста будуть помилковими, а його модель розв'язання прикладного завдання буде явно непрацездатною.

Наприклад, перш ніж впровадити фашизм чи ультраправий націоналізм, потрібно історично зобразити переваги одної раси над іншою; перш ніж розпочати війну, потрібно історично «довести», що поточне становище країни, її території, матеріальних багатств є неправомірним.

Вудро Вільсон, ректор і професор Прінстонського університету, 28 президент США, лауреат Нобелівської премії миру зауважив: «Нація, яка не пам'ятає, що було вчора, не знає ні про те, що відбувається сьогодні, ні про те, що намагається зробити в майбутньому . Ми намагаємося зробити непотрібні речі, якщо не знаємо, звідки ми прийшли і чим були зайняті в минулому». Італійський дослідник Франческо Чезаре Казула стверджує, що: «Народ, який не має історії, не є великою цінністю і не гідний майбутнього, і не випадково, коли хочуть знищити народ, у нього, перш за все, забирають історію».

Світогляд справляє визначальний вплив, як на життя окремої людини, так і на життя всього суспільства загалом. Німецький філософ Макс Шелер вважав, що філософія завжди була справою еліти, а заснований на ній світогляд значно впливає на перебіг історії.

Християни глобальну політику сприймають ще й крізь Біблію, в якій доволі багато описано про влаштування світу, його цінності, політичні системи і володарів. І якщо більшість вчених та науковців, говорячи про «новий світовий порядок», «концептуальну владу», таємні задуми світових правителів визнають і спостерігають факт існування цих речей, але не можуть назвати хто конкретно за ними стоїть, то християни режисером цієї концептуальної влади і змов називають «князя віку цього». Саме він «засліплює очі та розум» суспільства (маніпулює свідомістю мас), спонукає до тих чи інших дій, навіть «царів земних». Йому дана влада на землі, «всі царства світу та їхня слава» (Мт.4:8-9). І якщо зараз його дії є скритими для світу, то у фіналі історії він об’явиться у вигляді чоловіка гріха (антихриста), явно демонструючи свій вплив на народи та царства світу.

Далі буде...

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!