Тінь окультизму над сучасним світом: криза еліт, острови гріха та моральна деградація людства
Історія справи ДжеффріЕпштейна стала шоком для світу не лише через масштаб злочинів, а й через те, скільки впливових, багатих і «поважних» людей опинилися в обіймах пекельної темряви. Для віруючих це не просто чергова кримінальна хроніка. Це дзеркало, в якому відбивається стан людського серця і духовні закони, про які Біблія говорить відкрито і прямо.
1. ІЛЮЗІЯ ВСЕДОЗВОЛЕНОСТІ ТА «ПЕРЕВЕРНУТИЙ РОЗУМ»
Писання чітко свідчить, що людська природа зіпсута гріхом. «Бо всі згрішили і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). Закон — моральний і державний — не робить людину праведною, але стримує зло. Апостол Павло пише, що закон даний, щоб стримувати беззаконня (1 Тим. 1:9). Коли ж людина має владу, гроші й вплив, вона часто починає вірити, що закон для неї не писаний. І тоді стає очевидним: якщо зняти зовнішні обмеження — суспільний осуд, страх покарання, моральні рамки — гріх, що живе в серці, швидко виходить назовні у спотворених формах.
Павло в Посланні до Римлян говорить про «перевернутий розум», до якого Бог допускає тих, хто наполегливо відкидає істину (Рим. 1:28). Це стан, коли зло вже не сприймається як зло, а сором називають свободою. У такому розумі стирається межа між добром і злом, між гідністю людини і її використанням як речі. Справи, подібні до цієї, — трагічне підтвердження того, що відбувається з суспільством, коли істина Божа витісняється вигодою і похіттю.
2. ПОРОЖНЕЧА, ЯКУ НЕ ЗАПОВНИТИ ЗОЛОТОМ
Ще один важливий урок — душевна пустота. Людина створена для спілкування з Богом, і ні багатство, ні розваги, ні влада не можуть заповнити порожнечу серця. Еклезіяст говорить: «Усе — марнота і ловлення вітру» (Екл. 1:14). Коли Бог відсутній, людина шукає все сильніших стимулів, дедалі темніших «задоволень», але насичення так і не приходить. Без Бога душа не заспокоїться, як би голосно не сміялася і як би розкішно не жила.
5 лютого 2026 року Ілон Маск у своїй соцмережі X написав так: «Той, хто сказав «За гроші щастя не купиш» дійсно знав, про що говорив». Чи не тому ж чимало багачів, досягнувши найбільших висот, закінчують життя самогубством?
3. ВПЛИВ ЗЛИХ ДУХІВ ТА ОКУЛЬТИЗМ
Біблія також відкриває духовний вимір таких історій. Ми не можемо ігнорувати реальність духовної боротьби. На прикладі пророка Даниїла бачимо, що особливі атаки темних сил часто спрямовані на тих, хто має владу й вплив (Дан. 10). Там, де приймаються рішення і формується порядок денний суспільства, там ворог людських душ прагне найбільшого контролю. Це не знімає особистої відповідальності з грішника, але нагадує: «наша боротьба не проти тіла й крові» (Еф. 6:12).
Окремої уваги заслуговує й те, як навколо людей при владі час від часу з’являються тривожні свідчення, чутки або звинувачення, пов’язані з окультними практиками та зверненням до «інших джерел сили». В українському інформаційному просторі лунали й заяви щодо Андрія Єрмака, які принаймні на рівні публічної дискусії піднімали тему його можливого інтересу до темних духовних практик. Ми не беремося судити про фактичність таких тверджень, але сам факт їх появи є показовим: коли людина зосереджує в руках реальну владу, виникає спокуса шукати не Божого керівництва, а прихованих, маніпулятивних і небіблійних шляхів впливу.
Коли людського ресурсу, грошей та політичних інтриг стає замало, гординя штовхає людину шукати підтримки у потойбічних сил. Спроба втримати владу за допомогою темних ритуалів — це не ознака сили, а ознака крайнього духовного відчаю та рабства перед ворогом душ людських. Звернення до магії (навіть якщо воно маскується під «енергетику» чи «традиції») — це завжди угода, де ціною є людська душа. Історія Саула, який у хвилину страху звернувся до аендорської чарівниці, застерігає: допомога від темряви призводить лише до остаточної загибелі. Для християн звістки про подібні практики у вищих ешелонах влади мають бути сигналом не для пліток, а для посиленої молитви.
Святе Письмо однозначно застерігає від будь-яких форм окультизму: «Не знаходься в тебе… ворожбит, чарівник, викликач духів» (Втор. 18:10–12). Це не «екзотика» і не нешкідливі ігри, а пряме вторгнення в духовну сферу, де людина добровільно відкриває себе для дії темних сил. Історія Даниїла знову і знову нагадує: саме на рівні царських дворів, радників і правлячих еліт точиться найінтенсивніша духовна боротьба. Там, де немає страху Божого, духовний вакуум швидко заповнюється сурогатами — містикою, маніпуляцією, магічним мисленням. Але Писання залишається незмінним: «Господь руйнує задуми народів» (Пс. 32:10), і жодна прихована практика не встоїть перед Його світлом.
4. ВСЕ ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ
Водночас Писання дає тверду надію і застереження: «Немає нічого захованого, що не стало б явним» (Лк. 8:17). Людські змови, гроші й вплив можуть на якийсь час приховати правду, але Божий суд невідворотний. «Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все таємне — чи добре воно, чи зле» (Екл. 12:14). Те, що роками залишалося в тіні, рано чи пізно виходить на світло.
5. РОЛЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЦЕРКВИ
Є тут і урок для Церкви. Ми покликані не захоплюватися силою цього світу і не ідеалізувати «успішних». Біблія застерігає: «Не надійтесь на князів, на сина людського, в якому нема спасіння» (Пс. 145:3). Наше покликання — молитися за тих, хто при владі, але не заплющувати очі на гріх і не мовчати, коли зневажається людська гідність.
Гріх Епштейна процвітав у атмосфері мовчазної згоди та "заплющених очей". Як християни, ми покликані бути сіллю землі, яка зупиняє гниття. Ми повинні мати сміливість називати зло злом, навіть якщо воно одягнене в дорогий костюм.
6. ОСОБИСТА ЗАСТОРОГА
І, нарешті, цей випадок — заклик до особистого покаяння і тверезості. Гріх не починається з гучних злочинів; він починається з малого компромісу в серці. «Хто думає, що стоїть, нехай пильнує, щоб не впасти» (1 Кор. 10:12). Перед Богом грішник є як той, хто блудить у своєму серці й думках, так і той, хто, отримавши можливості, робить це відкрито. Лише життя в світлі Божої правди, в постійному покаянні й залежності від Христа здатне зберегти людину від падіння.
Світ знову побачив, наскільки темною може бути людина без Бога. Але Євангеліє проголошує і добру новину: там, де примножився гріх, ще більш примножилася благодать (Рим. 5:20). Вона доступна кожному, хто приходить до Світла, замість того щоб ховатися в тіні.
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в
Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в
Telegram!
Коментарі
Дописати коментар