#29 Займи свою висоту польоту

«бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим.3:23,24)

Цей текст допомагає вирівняти висоту нашого життєвого польоту. Ми можемо підніматися на різну висоту, мати різну думку про себе. Але ми маємо бути на тій висоті, яка для нас є нормальною – щоб нам долетіти до фінішу. Ви знаєте, що для літаків також є висота, яка для них вважається нормальною. Якщо вони піднімуться вище цієї висоти, або не досягнуть її, то вони просто не долетять до свого кінцевого пункту призначення. Для більшості літаків ідеальна висота польоту знаходиться в межах 9-12 км.

Яка ж висота вважається нормальною для християнина? Або якою має бути думка про себе? Ап. Павло каже так: «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив» (Рим.12:3).

Оце питання: «хто ти?» багато що визначає в нашому житті. Від питання «хто ти» залежить твоє життя, твої вчинки, твій успіх. Багато віруючих людей чомусь на це питання відповідають неправильно, думаючи, що відповідають по Писанню. Вони кажуть: «Я ніхто, я раб нічого не значущий, нікому не потрібний, нічого не вмію». Це неправильна висота польоту. Я переконаний, що той хто так думає, не зможе вигравати духовні битви, не зможе досягати успіху в житті, не зможе гідно виконувати служіння. Людина не знає хто вона.

Є люди, які знають хто вони, знають свою висоту. Колись на роботу в енергетичну компанію влаштувався один молодий хлопець. Він закінчив технікум, а потім – університет (здобув спеціальність електрика). Коли він влаштувався на роботу, в якийсь день йому дали віника і сказали замітати подвір’я. Але він відповів так, що про це згадують і до цього дня. Він сказав: «Я що університет закінчив, щоб замітати подвір’я?» Людина взяла свою висоту...

Щодо Церкви, то Христос залишив нам свій приклад як треба поводитися. «Всяка долина нехай наповниться, і всяка гора й пагорб нехай понизяться, і кривизни стануть прямими, і нерівні дороги – гладкими. І побачить усяка плоть спасіння Боже» (Лк.3:5,6)

Це угодно Богові, щоб кожен зайняв свою, ідеальну висоту. Мені здається, що текст, який я прочитав на початку, допомагає нам це зробити.

Перше, що ми бачимо в цьому тексті – початковий стан усіх людей перед Богом однаковий. Усі грішні перед Богом. На фоні Божої святості людська праведність – темна пляма. Всі ми були боржниками перед Богом. Сума цього боргу, звісно, була у кожного різна. Але для всіх ця сума була не підйомною, щоб оплатити самому.

Не бачити таким людям Божої слави... Не бачити було б і нам ні слави, ні спасіння, ні життя вічного.

Друге, що ми бачимо в цьому тексті – людина має право на Божу благодать. Досить залишатися в стані грішних людей! Досить мучитися докорами совісті, і казати, що недостойний, нічого не вартий. Ось тобі Сам Бог пропонує благодать – відкуплення, звільнення, оправдання. Він не чекає твого оправдання, Він сам хоче тебе оправдати!

«Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1Iван.2:1,2)

Христос хоче виправити твою самооцінку. Але ти дозволь Йому це зробити. Це не життя ходити пригніченим, вважати себе невдахою, покинутим, останнім грішником. Це небезпечне положення. Бо гріх, відчуття провини з’їдає людину з середини, обкрадає її внутрішню красу і веде до смерті.

Два приклади – Петро та Юда. Обоє згрішили, і обоє потім мучилися, жалкуючи про скоєне. Печаль одного привела до покаяння, іншого – до суїциду.

Згадай і грішну жінку, яку простив Христос.

Бог велик в любви, не такой, как люди.
Он простит твой грех, вспоминать не будет.
И неважно, что говорят другие,
Ты приди к Нему, как пришла Мария!

Виправдавшись Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, ввійди у Божу славу. Бог так забажав, «виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,на нас...» (Рим.9:23)

«Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!» (Рим.9:25,26)

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!