Власний погляд | GENISSH

«Понимаете, каждый год 31 декабря мы с друзьями ходим в баню. Это у нас такая традиция» («Ирония судьбы, или С лёгким паром!»). Новорічних традицій є чимало, і у кожного вони свої. Повідаю вам одну з тих, яку почав практикувати вже багато років. Кожний рік 31 грудня відкриваю я свій щоденник і починаю аналізувати прожитий рік. Опісля, в загальних нарисах, ставлю цілі на рік майбутній. А щоб наступного дня, 1 січня, все це не кануло у вічність, записую. Особисті мої цілі, досягнення та невдачі вам навряд чи потрібні, а от згадати основні події, що відбувалися у світі та країні, гадаю, буде корисно. 6 січня ми спостерігали штурм Капітолія. Цей день був один із найтемніших днів в історії США. Трампу тоді заморозили Twitter, Facebook і видалили його відеозвернення. Його буквально «відключили» і позбавили можливості комунікувати з виборцями. Це був перший серйозний сигнал про цензуру в медіа. Те ж саме ми спостерігали в питаннях, які стосувалися вipyсy та вaкцинaцiї. Youtube...

З нагоди 30-річчя незалежності згадаємо як відбувалися організаційні процеси в євангельських церквах України. Як відреагували тоді керівні служителі на новину про незалежність (їхні реакції в той час)? Чи були готові до нових умов існування Церкви? З якими проблемами стикалися? Для цього ми відправилися в архів, віднайшли матеріали та документи, статті періоду 90-х, запитали старшого єпископа УЦХВЄ Михайла Степановича Паночка... І, на кінець, назвемо, найвагоміші події, що сталися за 30 років незалежності, які стосуються Української Церкви Християн Віри Євангельської та Євангельських християн-баптистів. Впевнені, ви були очевидцями, а, можливо, і учасниками, багатьох із них. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України . 30 років тому нездійснена мрія багатьох поколінь втілилася в життя: Ми стали вільною та незалежною Україною! Нові умови життя, нові реал...

Якось, давним-давно, наші брати-п'ятидесятники з Волині задались запитанням: «чому так багато конфесій в християнстві? Адже Бог один... І як бути з тими, хто належить до інших конфесій?». Вирішили звернутися з цим питанням до Господа. На що отримали відповідь через пророче слово: «Не двенадцать ли сыновей в Иакова? Но вы для меня, как Иосиф в разноцветных одеждах» . Не беріться розбирати ці слова з богословської точки зору, бо так можна прийти чи то до гордості, чи то до заздрості. Прийміть це лише як історичний факт, що мав місце в певний час і в певному середовищі. Насправді, «не дивиться Бог на обличчя [конфесію], але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34-35) А з цієї аналогії про синів Якова та різні конфесії можна було б взяти такий урок: усі ці сини для батька були його дітьми, а між собою вони були братами. А улюбленість Йосипа визначалась тим, що він був найближче до батька, мав з ним тісніші стосунки, ближче спілк...

«Вони ставили царів самі, але не від Мене, призначали правителів, але без Мого відома!» (Ос.8:1). Чомусь цей текст не цитують, коли згадують про те, що «немає влади, як не від Бога» (Рим 13:1). А я повідаю вам, що навіть в церковних організаціях та структурах зустрічаються такі випадки, коли люди обирають собі лідерів, пасторів, служителів, керуючись лише власними бажаннями чи інтересами. На землі, на жаль, часто здійснюється воля людини, а Бог лише спостерігає. Ми, віруючі, розуміючи це, щодня просимо: « нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Лк 11:2). І колись це настане... А поки задача для роздумів: В далекому 1956 році в одному селі (в якому саме, читайте в моїй книзі на 161 стор.) щирий проповідник Петро заснував п'ятидесятницьку церкву. Це дуже не сподобалося органам КДБ, і вони думали над тим, як їм діяти. Знайшли людину з середовища п'ятидесятників, розпитали її, підготували, присвоїли агентурне ім'я. І ось результат: «В результа...

А пісня – це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба – На крилах сонця сяйво їй лиша. Чим глибше пісня, тим ясніш душа. (Іван Драч). Українці – співуча нація! З давніх-давен наші прабатьки, тяжко відпрацювавши на полі, у вечері збиралися дружньою компанією біля хати чи у центрі села аби співати пісні. Без пісні вони не могли жити й працювати. А співали скрізь: і на фермі з відром та сапкою в руках, і вдома на городі. Особливо коли збиралася на посиденьки окрема вулиця, то тоді вже душу піснею відводили. Співали і жартівливі, і сумні, і мелодійні – в залежності від настрою. В наш час співають менше, давно вже немає таких традицій... Інший уклад життя, інші інтереси, захоплення. Але є в Україні люди, для яких пісня – це щоденна справа, це їхня душа, їхня молитва, їхня подяка Богу. Це – віруючі. Об’єднаний хор РДСА, церква «Голгофа», Львів, 2016 р. В євангельському середовищі важко зустріти людину, яка б не співала. Навіть в гіркі дні глибок...

Сегодня подавляющее число церквей во всем мире будут пустыми. Множество верующих соберутся перед экранами смотреть, как их пастор проповедует в пустом зале, на камеру. Такое впервые. Не только за период независимой Украины, такого не было в СССР. Да что там говорить, доселе такого не было нигде. Как бы полумрак покрыл землю, люди охвачены страхом, с тревогою смотрят в будущее. Каждый раз, слыша пророчества о том, что приближаются времена, когда невозможно будет собраться вместе в таком количестве, как сейчас, я подвергал их критической оценке: неужели такое возможно в современном мире? А вот и возможно! Правда, никто не догадывался, что таким образом это будет сделано. Для традиционной церкви это вызов и испытание. Реакции разные. К счастью, большинство священнослужителей проявляют в данном вопросе мудрость и рассудительность. Нет предательства у тех, кто отменил (приостановил) общие службы, но также не является проявлением героизма оставить все как есть, и дальше проводить со...

12 березня в 7:10 ранку на 92-му році життя відійшов у Вічність єпископ Камінський Микола Мартинович (1929 р.н.). Особисто з ним знайомий не був, але досліджуючи історію п’ятидесятницького руху не один раз зустрічав його ім’я. Так, наприклад, в молодості з 14-ти років він активно служив на Житомирщині, і вже у 1950-му році був обраний на служіння. Був у підпіллі, під пильним наглядом КДБ. За ним стежили, фіксуючи все у агентурну справу, яка мала назву «ПРОРОКИ». І вже через рік його та ще вісьмох осіб заарештували. При обшуку в арештованих вилучили християнську літературу і листування з керівниками «Місіонерського центру», що існував на території Рівненської області (матеріали секретної справи ви можете переглянути у книзі «В стовпі вогню та хмарі диму: з історії п’ятидесятницької Церкви). Звільнившись (1956 р.), Микола Мартинович займав керівні положення у так зв. Київському єпископаті («нелегальних» п’ятидесятників). Спецслужби часто згадували його у своїх звітах, арештовув...

Недільний ранок. Зал вщент наповнений людьми. Відчувається піднесена атмосфера, незвичайна радість охоплює душу. У цей ранок серця людей переповнює почуття вдячності, на обличчях помічаєш щирі посмішки. Кожен хвалить і величає Всевишнього Бога за Його любов, благословіння і підтримку. Впродовж двох годин читається Боже Слово, лунають пісні, декламуються вірші, звершуються спільні молитви за потреби. Після молитви «Отче наш» пастор об’являє про закінчення зібрання. Але служіння на цьому не завершується… Життя помісної церкви набагато цікавіше і змістовніше! Особливо, коли ми маємо на увазі церкву в місті Вараш (раніше – Кузнецовськ). Церква «Благодать» м. Вараш нараховує 1074 членів, понад 300 дітей. Тут служать аж 4 пресвітери та 25 дияконів! Старшим пастором є Каленик Петро Володимирович , окрім нього пресвітерське служіння звершують Овечко Ігор Володимирович , Дацький Василь Михайлович (відповідає за тюремне служіння) та Милтанов Станіслав Юрійович . Тривалий час дане служі...