Власний погляд | GENISSH

На початку листопада світ побачила нова книга «Спасай взятих на смерть: свідчення капеллана» , написана під редакцією Олександра Геніша. Книга розповідає про життя та служіння капелана, євангелиста Петра Суща, який, повіривши в Господа, присвятив своє життя служінню людям. Автор ділиться своїми особистими переживаннями, викликами та перемогами, що виникали в служінні під час війни на сході України та праці з ув’язненими. У книзі висвітлюються різні аспекти його служіння: підтримка військових, організація допомоги для дитячих будинків, робота зі школами та взаємодія з військовими частинами. Через призму особистих переживань і свідчень, читачі отримають глибоке розуміння ролі капеланів і служителів у сучасному світі. Автор описує, як церква стала підтримкою для військових, цивільних осіб та ув'язнених, надаючи духовну та матеріальну допомогу. Видання стане цінним джерелом інформації для всіх, хто цікавиться капеланством, служінням в умовах війни та ув'язнення, а також...

Якось, давним-давно, наші брати-п'ятидесятники з Волині задались запитанням: «чому так багато конфесій в християнстві? Адже Бог один... І як бути з тими, хто належить до інших конфесій?». Вирішили звернутися з цим питанням до Господа. На що отримали відповідь через пророче слово: «Не двенадцать ли сыновей в Иакова? Но вы для меня, как Иосиф в разноцветных одеждах» . Не беріться розбирати ці слова з богословської точки зору, бо так можна прийти чи то до гордості, чи то до заздрості. Прийміть це лише як історичний факт, що мав місце в певний час і в певному середовищі. Насправді, «не дивиться Бог на обличчя [конфесію], але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34-35) А з цієї аналогії про синів Якова та різні конфесії можна було б взяти такий урок: усі ці сини для батька були його дітьми, а між собою вони були братами. А улюбленість Йосипа визначалась тим, що він був найближче до батька, мав з ним тісніші стосунки, ближче спілк...

Господь дозволив мені побувати на богослужіннях у місті Олександрії, що на Кіровоградщині. Про дуже цікаву подію розповів мені Саша Топінко з м. Острога Рівненської області. В 1991 році їх група проводила євангелізаційне богослужіння на центральному майдані м. Олександрії, де зібралося понад тисячу чоловік. Євангелисти проповідували про великі діла Божі, про безмежну милість Ісуса Христа, в піснях прославляли Господа. На майдані були присутні міліція та військовослужбовці. Під час богослужіння підходить до євангелистів полковник танкових військ і заявляє: – Якщо правда все те, що ви говорите, то у мене є донька, яка хворіє вже 12 років, і в яких лікарів я тільки не був, навіть у Кашпіровського був, та нічого не допомогло, помоліться за неї, і, якщо вона стане цілком здоровою, то все буде гаразд, якщо ж ні, то, виходить, що ви говорите якісь небилиці, чого не існує, тоді ми вас заарештуємо. Ось таке випробування випало на долю цієї групи. Але як казав ап. Павло: «Пізнавайте, чи...

Вітаю вас! Мене звати Катя. Мені 28 років. Хочу поділитися з вами своїм свідченням, розказати про Божі благословення у своєму житті. Народилася і виросла я в християнській сім’ї. З дитинства відвідувала недільну школу, богослужіння. Завжди старалася бути прикладом для оточуючих, так як мене вчили батьки на основі Священного Писання. Оскільки народилася в християнській сім’ї, то вважала себе спасенною. Але одного разу на свято Різдва до нас в церкву завітали гості. Проповідник запитав, чи є бажаючі прийняти Ісуса в своє серце? До переду на покаяння виходили люди... А я стояла. За декілька хвилин до початку молитви, проповідник сказав: – Спасіння по наслідству не передається. Віра твоїх батьків тебе не спасе... Ці слова торкнулися мого серця, і тоді я вийшла і молилася молитвою покаяння. Життя після того моменту, на перший погляд, не змінилося. Все було як і раніше: ходила до школи, допомагала батькам, відвідувала служіння… Просто після того дня я уже була впевнена, що являю...

Сегодня подавляющее число церквей во всем мире будут пустыми. Множество верующих соберутся перед экранами смотреть, как их пастор проповедует в пустом зале, на камеру. Такое впервые. Не только за период независимой Украины, такого не было в СССР. Да что там говорить, доселе такого не было нигде. Как бы полумрак покрыл землю, люди охвачены страхом, с тревогою смотрят в будущее. Каждый раз, слыша пророчества о том, что приближаются времена, когда невозможно будет собраться вместе в таком количестве, как сейчас, я подвергал их критической оценке: неужели такое возможно в современном мире? А вот и возможно! Правда, никто не догадывался, что таким образом это будет сделано. Для традиционной церкви это вызов и испытание. Реакции разные. К счастью, большинство священнослужителей проявляют в данном вопросе мудрость и рассудительность. Нет предательства у тех, кто отменил (приостановил) общие службы, но также не является проявлением героизма оставить все как есть, и дальше проводить со...

Недільний ранок. Зал вщент наповнений людьми. Відчувається піднесена атмосфера, незвичайна радість охоплює душу. У цей ранок серця людей переповнює почуття вдячності, на обличчях помічаєш щирі посмішки. Кожен хвалить і величає Всевишнього Бога за Його любов, благословіння і підтримку. Впродовж двох годин читається Боже Слово, лунають пісні, декламуються вірші, звершуються спільні молитви за потреби. Після молитви «Отче наш» пастор об’являє про закінчення зібрання. Але служіння на цьому не завершується… Життя помісної церкви набагато цікавіше і змістовніше! Особливо, коли ми маємо на увазі церкву в місті Вараш (раніше – Кузнецовськ). Церква «Благодать» м. Вараш нараховує 1074 членів, понад 300 дітей. Тут служать аж 4 пресвітери та 25 дияконів! Старшим пастором є Каленик Петро Володимирович , окрім нього пресвітерське служіння звершують Овечко Ігор Володимирович , Дацький Василь Михайлович (відповідає за тюремне служіння) та Милтанов Станіслав Юрійович . Тривалий час дане служі...

В обідню пору, 2-го жовтня 2019 року, вітчизняне п’ятидесятництво сколихнула приголомшлива звістка: відійшов у Вічність єпископ Боришкевич Віктор Дем’янович. В це важко було повірити. Ще вчора він проголошував проповідь у своїй місцевій церкві, даючи настанови, підбадьорюючи і надихаючи Божий народ на працю. А сьогодні усі зрозуміли, що ця проповідь була останньою… Тривожна звістка вмить облетіла земну кулю. Десятки дзвінків, сотні повідомлень рідним та близьким із запитанням: «Чи дійсно це правда?», а також сотні і сотні співчуттів. Ця подія внесла корективи в календарні графіки багатьох служителів найвищих рівнів; з найвіддаленіших куточків землі, залишаючи важливі заплановані справи, вони направлялися на Рівненщину. Хтось із служителів в коментарях під новиною про смерть єпископа відреагував так: «Здається, з ним відходить ціла епоха…». Його церква ще довго відчуватиме цю втрату… В знак пам’яті, пропоную десять цікавих та повчальних фактів із життя єпископа. 1. Він ніколи...

Селище міського типу Степань, що розташоване на річці Горинь, належить до найдревніших поселень Полісся. На початку XIX століття тут розгорівся потужний вогонь п’ятидесятницького пробудження, були проведені важливі з’їзди та конференції. Відвідуючи помісну церкву ХВЄ в смт. Степань, одразу впадає в око велика кількість дітей та молоді. Активне життя християнських сімей позитивно впливає на благополуччя селища. У загальноосвітній школі нараховується понад тисячу дітей, до 30% з яких становлять діти з віруючих сімей. Директор школи є членом місцевої церкви. Окрім цього існує ще й дошкільний заклад, музична школа, яку в основному відвідують також діти віруючих батьків. Познайомившись ближче з пастором цієї церкви, Володимиром Савочкою,стає зрозуміло, в чому полягає причина такого успіху. Важливу роль в благословінні як окремих сімей, так і місцевості загалом, відіграє місцева церква – здорова наука, яка проповідується у ній та особистий приклад зразкового, богобійного життя її член...