Час останній, наближається всьому кінець

«Ви знаєте, як розтлумачити різноманітні явища на землі й на небі. То чому ж так сталося, що ви не здатні розтлумачити нинішні часи?» (Лук.12:56)

Справедливо зазначити, що передбачення майбутніх подій можуть робити і невіруючі люди. Хоча їм не дано знати майбутнього, але завдяки аналізу минулих подій, завдяки розумінню світових тенденцій, психології народних мас, ці прогнози можуть бути доволі точними. А зосередивши потужні інструменти у своїх руках, оволодівши певними технологіями, ці люди можуть не тільки прогнозувати, але й направляти події майбутнього.

Християни, які вірять Біблії, і які мають особисті стосунки з Богом, знаходяться в зовсім іншій ситуації. Їхня перевага в тому, що вони отримують знання відносно майбутнього з Писання (загальне розуміння есхатологічних подій світового значення) а також через дари відкриття (розуміння подій в особистому житті, місцевого значення). Окрім того, християни володіють додатковим, доволі ефективним, інструментом впливу на події майбутнього – молитвою.

ТЕМА ОСТАННЬОГО ЧАСУ У СВІТЛІ ПИСАННЯ

Ісус Христос часто говорив про Свій Другий прихід. «Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Матв.24:44). Він сказав: «А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Iван.14:3). Відразу після того, як Ісус вознісся на небеса, два ангели сказали учням: «Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Дiї.1:11). Павло вчив: «Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба» (1Сол.4:16). Автор послання до Євреїв писав, що Христос «другий раз з'явиться тим, хто чекає Його на спасіння» (Євр.9:28). Яків писав: «наблизився [наближається] прихід Господній!» (Як.5:8). Петро сказав: «День же Господній прибуде, як злодій вночі» (2Петр.3:10). В кн. Об’явлення часто говориться про повернення Христа, а закінчується книга обітницею Ісуса: «Так, незабаром прийду!» і відповіддю Івана: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Об.22:20,21).

Повернення Христа на землю є основоположною темою новозавітної Церкви. Причому відомо, що Його повернення буде драматичним і видимим: «Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око» (Об.1:7). Коли ж саме це відбудеться – не знає ніхто: «Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець» (Мар.13:32).

В Писанні є достатньо текстів, які закликають нас пильнувати, оскільки Христос може повернутися в будь-який час, коли того ми не очікуємо (Мт.24:42-44; 24:50; Мр.13:32,33; Лк. 12:40; 1 Кор.16:22; 1 Сол.5:2 та ін.). Читаючи їх, складається враження, що Христос може прийти в будь-який момент. Зате інші тексти Писання говорять про ознаки, які передуватимуть Його приходу, і поки вони не збудуться – прихід Христа не можливий. До таких ознак можемо віднести: проповідь Євангелії усім народам (Мр.13:10; Мт.24:14), Велику скорботу (Мр.13:7,8), з’явлення лжепророків (Мр.13:22), ознаки на небі (Мр.13:24,25), прихід антихриста (2 Сол.2:1-10), спасіння Ізраїлю (Рим.11:12,25,26).

Ми не можемо заперечувати, що багато з цих ознак ще не збулися. То ж чи варто очікувати Христа в найближчий час? І чи може Він прийти будь-якого дня?

Майже всі християни погоджуються, що:

1) у майбутньому настане час горя, якого світ ніколи не бачив – так званої «Великої скорботи» (Мт.24:21);
2) Христос повернеться, аби встановити Своє Царство на землі;
3) відбудеться підхоплення Церкви (Ів.14:1-3; 1 Кор.15:51-52; 1 Сол.4:16-17).

Але існують розбіжності, коли саме відбудеться підхоплення відносно періоду горя й Другого приходу Христа.

Протягом років сформувалися три основні теорії про те, коли відбудеться підхоплення: претрібулаціонізм (підхоплення станеться перед початком періоду горя, від англ. “tribulation” – горе), мідтрібулаціонізм (підхоплення – посередині періоду горя) і посттрібулаціонізм (після періоду горя).

Теорія претрібулаціонізму навчає, що підхоплення відбудеться до настання періоду «Великої скорботи». Церква зустрінеться з Христом у небі, а потім, через деякий час після цього, антихрист виявить себе і почнеться період горя. Іншими словами, між підхопленням і Другим приходом Христа (для встановлення Свого Царства) пройде не менше семи років. Згідно з цим поглядом, Церкві не доведеться переживати період скорботи – в цей час вона перебуватиме на небесах, і, ймовірно, якраз тоді відбуватиметься судилище, під час якого визначатиметься ступінь нагороди віруючих (2Кор.5:10; 1Кор.3:12-15), а вже на останньому суді прославлена (нагороджена) Церква стоятиме поруч з Христом в якості свідка і судитиме світ разом з Ним (Ів.5:24; 1Кор.6:2; Об.20:6).

Цю думку підтверджує те, що церква не призначена на майбутній гнів (1Сол.1:9-10; 5:9) і віруючим не доведеться переживати День Господній (1Сол.5:1-9). Також була дана обіцянка зберегти церкву Філадельфії «від години випробування, що має прийти на Всесвіт, аби випробувати мешканців Землі» (Об.3:10). Хоча насправді збереження обіцяне не від випробування, а в годину випробування, тобто, в період часу, коли відбуватиметься випробування.

Прихильники теорії мідтрібулаціонізму навчають, що підхоплення відбудеться посередині періоду горя. Засурмить сьомий ангел (Об.11:15) і Церква зустрінеться з Христом над землею, а потім чаші Божого гніву виллються на неї (Об.15-16). Інакше кажучи, між підхопленням і Другим приходом Христа мине три з половиною роки. Згідно з цим поглядом, Церкву буде забрано посередині періоду горя, щоб уникнути його найгірших виявів, які припадуть на останні три з половиною роки.

Теорія посттрібулаціонізму навчає, що підхоплення відбудеться після або наприкінці періоду горя. Церква зустрінеться з Христом у небі, а потім повернеться з Ним на землю для встановлення Його Царства. Інакше кажучи, підхоплення та Другий прихід Христа відбудуться майже одночасно. Згідно з цією теорією, Церкві доведеться переживати всі сім років періоду скорботи.

Сильною стороною даної теорії є те, що Ісус у Своїй розповіді про останній час обіцяв повернутися після «великого горя» (Мт.24:21,29). Крім цього, у книзі Об’явлення, з усіма її пророцтвами, про прихід Господа згадується лише один раз – і що станеться це після «великої скорботи» (Об. 19-20). Тексти з Об.13:7 і Об.20:9 також підтримують посттрібулаціонізм у тому, що святі, можливо, переживатимуть період горя. Крім того, воскресіння мертвих з Об.20:5 називається «першим воскресінням». Прихильники цієї теорії стверджують, що воскресіння, пов’язане з підхопленням із 1 Сол.4:16, не може відбутися раніше «першого воскресіння» після «великого горя».

Вони також зазначають, що Божий народ історично переживав часи інтенсивних переслідувань і судів, тому Церква також зазнає великого горя в останні часи. У зв’язку з цим, посттрібулаціоністи розрізняють «гнів сатани» (або «людський гнів») і «Божий гнів» із книги Об’явлення. Гнів сатани спрямований проти святих і Бог допускає його як засіб для очищення Своїх віруючих. З іншого боку, Божий гнів виллється на антихриста і його нечестиве царство, а Свій народ Він збереже від цього покарання.

Однак, Біблія не визначає чіткої часової послідовності подій майбутнього. У Святому Письмі конкретно не підтверджується жодна з теорій, і саме тому існує розмаїття думок про останній час і деякі розбіжності щодо того, як узгоджувати відповідні пророцтва.

В будь-якому випадку ми повинні бути готові: чи то до зустрічі з Христом, чи то до часу великого горя. Бо якщо Бог бажає, щоб хтось із нас жив на землі під час великої скорботи, то нам варто згадати слова ап. Павла: «Коли ж вас ганьблять за Христове Ім'я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий» (1Петр.4:14), «Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1Петр.2:21), «коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Рим.8:17).

Проте чи то в Писанні, чи то в пророчих словах, Господь нашу увагу акцентує не так на майбутніх стражданнях, як на славній зустрічі з Ним. «А Дух і невіста говорять: Прийди!» (Об.22:17). Навіть, якщо нам доведеться пройти страждання, то погляд наш сягає значно далі цього періоду, сягає логічного завершення всього – вічного єднання з Христом, царювання з Ним. Скільки разів Бог говорить: «Не бійся»? Церква завжди крокуватиме з Богом, вона буде на землі доти, поки тут є Святий Дух! А отже той Самий Бог «може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості» (Юд.1:24).

ТЕМА ОСТАННЬОГО ЧАСУ НА СВІТОВОМУ ГОДИННИКУ

Події, що відбуваються в сучасному світі, створюють враження, що світ котиться до свого кінця і наступають останні часи. Все частіше новини рясніють заголовками тривожного змісту. З цього приводу відомий євангелист Франклін Грем зазначив: «Численні урагани, лісові пожежі, землетруси і інші природні явища, які змінюють світ, служать нагадуванням того, що люди повинні бути готові до повернення Ісуса Христа».

Спостерігаючи за навколишнім світом, природними катаклізмами, подіями, що відбуваються на світовій політичній арені на пам’ять приходять слова Ісуса, які Він сказав учням, відкриваючи ознаки останнього часу та кінця світу. Христос передбачав, що в останні дні буде «тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ» (Лук.21:25-26).

Люди будуть відчувати страх від очікування близького кінця. Люди світу цього будуть розуміти, що час, відведений для планети Земля, наближається до кінця.

З 1947 року американський журнал Bulletin of the Atomic Scientists запровадив проект, який має назву «Годинник Апокаліпсиса». Цей годинник показує символічний час, що відокремлює людство від дня глобальної катастрофи (час до півночі). Рішення про переведення стрілок приймає рада директорів журналу і залучених експертів, у тому числі 18 лауреатів Нобелівської премії. Іншими словами вчені та науковці спостерігають за розвитком світових події, за природними та політичними змінами у світі і оцінюють рівень загрози, яка нависла над людством – прогнозують час, що залишився для його існування.

За увесь час ведення подібних вимірів з 1947 року Годинник Судного дня переводився 23 рази. У 2015 році, в зв'язку з «надзвичайними і безумовними загрозами» «неконтрольованого потепління клімату, модернізації ядерної зброї по всьому світу і наявності значних ядерних арсеналів» The Bulletin of Atomic Scientists прийняв рішення перевести на дві хвилини вперед стрілку часів, які показували залишений час до апокаліпсису. Тоді на часах показувало без трьох хвилин північ.

Останній раз годинник перевели 26 січня 2017 року через заяви Дональда Трампа щодо ядерної зброї, а також зростання націоналістичних настроїв в світі. Тепер стрілки встановлено на 23:57:30. Ближче до півночі стрілки годинника знаходилися лише в 1953 році, коли СРСР вслід за США провели термоядерні випробування. Сьогодні знову події на планеті Земля змушують науковців занепокоїтися. «Ймовірність глобальної катастрофи досить висока» – попереджує комітет журналу з науки і безпеки. Саме тому експерти, які керують «Годинником судного дня» в 2019 році вирішили залишити його стрілки на позначці за дві хвилини до півночі. Нині це найбільш критична і загрозлива позиція стрілок з 1953 року.

Християни завжди повинні жити в есхатологічному очікуванні (в очікуванні Другого Приходу Христа). В такому стані жили християни першоапостольської церкви, жив ап. Павло. Коли втрачається це відчуття в громадах спостерігається духовне охолодження, безпечність, втрата сили та моральне розтління.

Дивлячись на життя багатьох християн, їхнє ходження у світі, стиль та характер зібрань ніяк не скажеш, що їхній Господь «стоїть при дверях», натомість відчувається безпечність та легковажність. Мовою Біблійної притчі, нині настав період, коли «молодий забаривсь» (Матв.25:5) і всі сподівання та очікування Його близького приходу розвіялись. Саме в цей час з'являються «із насмішками глузії», які відкидатимуть вчення про близький Прихід Христа й казатимуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння» (2Петр.3:4,5).

А й справді, сьогодні якось не так активно в проповідях звучить тема Другого Приходу Христа. До початку нового тисячоліття серед віруючих активно звучали думки на цю тему. Пригадуються слова досить популярної у ті часи пісні, в якій передавався тогочасний настрій християн: «две тысячи лет почти на исходе, жизнь на планете к закату идет... Скоро, скоро, скоро во славе Он [Христос] придет», а далі лунали застереження про важливість підготовки до цієї зустрічі, щоб бува не запізнитися. Напевно, кожен християн з тих часів ще й досі пам’ятає пісню «Я вірю – прийде судний день» . Саме під цю мелодію по вечорам віруючі збиралися біля приймачів послухати християнську радіопередачу.

Я вірю - прийде судний день, Тоді зблідніють з жаху люди;
Замовкне хор гучних пісень, І всюди скорбно й страшно буде.
Темрява чорна землю вкриє, Погасне сонце, згаснуть зорі.
Заграють сумно води моря, І вітер в темряві завиє.
Великий жах на світ повіє, Заграють ангели у труби,
З могил устануть мертві люди, Все змовкне раптом, заніміє.

Християни жили в есхатологічному очікуванні. Але згодом, побачивши, що «пан забарився прийти», раби «зачали бити товаришів своїх, їсти та пити з п'яницями» (Матв.24:49) – іншими словами, втративши відчуття близького приходу Христа, зачали провадити легковажне, подвійне життя, а в довіреному паном домі влаштовувати розваги та концерти, що в свою чергу, привело до негативної репутації дому пана і, як наслідок, його поступового опустошення.

Протягом усіх століть християни поділялись на дві групи: «мудрі» та «немудрі». Останні характеризувались тим, що втративши відчуття реальності, перебувають у стані духовного сну. Такі люди були, такі люди будуть і перед самим приходом Христа. Незважаючи на Світовий годинник, політичні події на світовій арені, природні катаклізми, очевидність пророцтв Біблії, які збуваються в наш час, ці люди так і не зможуть пробудитись від свого сну. А прихід Христа близький!

Григорій Комендант, Президент українського біблійного товариства, в минулому Голова Всеукраїнського Союзу Об'єднань Євангельських Християн-Баптистів, президент Європейської Баптистської Федерації у своєму інтерв'ю зазначив наступне:

«В настоящее время, в основном, я больше всего говорю о времени, в котором мы живем, о событиях, которые совершаются вокруг нас, и указываю на мировые часы – Израиль, Израиль и еще раз Израиль. Я вижу, как на наших глазах много чего исполняется. Я готов говорить на всех уровнях и для всех служителей: Братья, все хорошо, что мы делаем, но надо видеть в какое время мы живем и насколько надо готовить верующих к встрече с Господом.
Надо посмотреть выше, подняться и сказать: Господи, все, что Ты говорил в Своем Слове – оно сегодня исполняется на наших глазах. Дай нам быть готовыми к встрече с Тобой».

Ізраїль є тією смоківницею, по якій ми можемо розпізнати час Христового приходу (Матв.24:32,33).

Як свідчить історія, в 70-му році римляни взяли Єрусалим після страшної облоги, під час якої жителі міста були доведені до людоїдства. Юдейський історик Йосип Флавій пише, що в цей час загинуло більше мільйона жителів, а 97 тисяч були забрані в полон. Ізраїльський народ був знищений, розпорошений по всій землі, а храм спалений і зруйнований. Ізраїль, як держава, на кілька століть припинила своє існування.

Відкриваючи нам події останнього часу, Біблія стверджує, що вони будуть активно пов’язані з Ізраїлем, що в останні дні Господь, після тривалого часу вигнання євреїв, поверне їх назад в свою країну та відбудує їхню державу: «Тому скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу з тих країв, серед яких ви розпорошені, і дам вам Ізраїлеву землю» (Єз.11:17)

На запитання учнів, коли відбудеться кінець світу і яка головна ознака Другого приходу месії, Христос відповідає притчею, у якій вказує на Ізраїль: «Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима!» (Матв.24:32,33).

14 травня 1948 року євреї повернулись на свою історичну землю і з проголошенням Декларації незалежності на геополітичній карті світу знов з’являється держава – Ізраїль.

З того часу до цієї держави звернена особлива увага не лише християн, які розуміють Біблійні пророцтва, але й політиків усього освіту. Так, політолог Алек Епштейн вважає, що Ізраїль «є однією з найбільш нетипових держав на землі... ця держава залишається в центрі уваги чи не всіх серйозних засобів масової інформації у світі».

Міркуючи над есхатологічними подіями, пригадуємо і іншу ознаку: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матв.24:14).

На превеликий жаль, тема Другого приходу Христа в євангельських церквах звучить все рідше. Матеріальний достаток, свобода віровизнання, постпостмодернізм сформували у християн інші цінності та цілі.

ТЕМА ОСТАННЬОГО ЧАСУ У ПРОПОВІДЯХ ТА ПРОРОЦТВАХ НАШОГО ЧАСУ

Ми віримо в те, що Дух Святий продовжує говорити до Церкви, а Його дари не припинилися. В історії п’ятидесятництва було зафіксовано немало пророцтв про настання голоду (1932-33 рр.), гонінь, еміграції віруючих (першу та другу хвилю), великої свободи в країнах пострадянського простору і т.д. (див. книгу «В стовпі вогню та хмарі диму: з історії п’ятидесятницької церкви»). Також не рідко Дух Святий попереджав про настання інших подій в житті Церкви чи окремих її членів.

Наскільки активно тема останнього часу звучить сьогодні – у проповідях, піснях, пророцтвах? Щоб відповісти на це запитання, довелось проаналізувати десятки зібрань, проповідей, зафіксованих пророцтв. Так, опрацювавши конспекти зібрань однієї помісної п’ятидесятницької церкви за останній рік (листопад 2018-листопад 2019), можна зробити висновок, що суто на тему Другого приходу Христа і останнього часу було сказано лише 1-2% проповідей від їх загальної кількості (хоча опосередковано думка про необхідність бути готовими, про прихід Христа загалом, про зустріч з Ним, звучить значно частіше). Подібна статистична картина спостерігається і в піснях. Щодо пророцтв, то тут картина зовсім інша – практично повсюди Господь звіщає про те, що «часу залишилося досить мало», що «наближається всьому кінець», що скоро Церква буде забрана з цієї землі, а на саму планету приближаються страшні суди. Для кращої ілюстрації, я наведу фрагменти з тих пророцтв, які звучали впродовж 2014-2019 рр. і були зафіксовані мною. Зазначу, що кожного разу я був присутній особисто при їх проголошенні, а також те, що самі пророкуючі користуються довірою в п’ятидесятницькому середовищі (їм дозволяють пророкувати у відкритих зібраннях, запрошують в інші церкви тощо).

«…воспользуйся ныне тем, что еще есть и остается, а остается на малое время. Ибо близится всему конец! И ты видишь и слышишь. Посмотри в Слово Мое, и сравни, что Я сказал, что будет в последние дни... Разве ты не видишь?.. Посмотри на смоковницу – она уже пускает листья. А лето Господне, которое было отпущено, уже кончается… И придут жнива, жнива от Меня. Я заберу пшеницу в житницу Свою, а полову развею и сожгу огнем неугасимым» (15.06.2014, с. Ульбарів)

«…будет призыв в великой мере народа сего, говорит Господь... И то, что Я вам возвещал – исполнится: пополнится число спасённых, наполняться верующими дома сии. И проявится сила Моя и слава Моя. Хотя время трудное будет, но препятствий действий Моей благодати никто не сделает… Будет проявляться и сила Моя, и слава Моя. Всё это в короткое время проявиться на сей земле для славы имени Моего, для умножения народа Моего… И так, как дождь прошёл и туча пронесла его дальше, так будет благовествование в другие ещё местах. А здесь будут совершаться тайны и суды Божие. Ибо народ Мой Я знаю, как дальше провести и как сохранить его до пришествия Моего. А благовествование будет к народу израильскому. Итак, знайте, что вы живёте во время трудное, но и в последнее. Многое будете видеть своими глазами…»(28.08.2014, с. Боратин)

«…Ты живешь во время последнее, во время великих мировых событий, когда Я, Господь, встряхиваю многие народности и сердца, иду по станах и провозглашаю истину Свою. И зов Мой к тебе: Пробудись, Невеста! Приготовься к великому и славному переселению. Ибо времени благодати так мало осталось…»(21.12.2014, с. Стовпець)

«…время последнее, солнце на закате, а народ Мой не готов. И потому ныне прошел совет в небе: как сближать? И ответ идет: теснотою. Дабы поднять дух молитвы в народе, дабы народ оставил прежний образ жизни и был под невесту Мою…» (10.02.2015, м. Дубно)

«…на первом месте стало обогащение в земном, но не знаешь, что оно тебе не понадобится… тот, кто будет обогащаться Моим богатством – тот возрадуется и возликует. Ибо время близко! Скоро приду!» (13.04.2015, с. Збуж)

«…Время приготовляться… ты должен знать и помнить, что живешь в преддверии рая…» (16.08.2015, с. Варковичі)

«…Время последнее! Итак, приготовляйся, народ! Приготовляйся к славному переселению! Я, Господь, еще очищу, еще свершу Свое дело, дабы многие познали на земле, что еще есть Невеста Христа, ради которой еще удерживаю многие действия…» (18.09.2016, м. Дубно)

«…Шествие Мое начато по планете Земля. Как многие недопонимают и не разумеют, что время последнее. Проходят вестники по земле – вестники последнего времени. Страшные и тяжкие заболевания, массовые отзывы от этой земли, и неожиданности за неожиданностями, стихии за стихиями. И народ задается вопросом: что это? А Я вновь говорю, народ: Смотри на мировые часы, и знай, что это вестники последнего времени…» (20.11.2016, с. Повча)

«…Говори, что Я иду… и многие, слыша эти слова, будут пробуждаться и каяться. А ты говори: «Господь идет! Господь идет! Господь идет!» (18.12.2016, с. Мирогоща)

«…Время так быстро проходит… А Я стучу и говорю: Время последнее…» (24.06.2019, м. Дубно)

«…Народ Мой, время, время! Время ободрится, время встречи! Это время настает вскоре…» (17.10.2019, м. Дубно)

Власний погляд - GENISSH

ПІДСУМОК:

Ми повинні очікувати Христа з радістю. Але насправді, наше прагнення приходу Христа в певній мірі залежить від обставин в яких ми живемо і від нашого духовного стану. Чим більше ми насолоджуємося благами земного життя, чим менше перебуваємо у братерській спільноті і чим холоднішими є наші взаємовідносини з Христом, тим менше ми чекаємо Його повернення. З іншої сторони, коли ми терпимо переслідування, труднощі або коли переживаємо старість чи хвороби, це бажання у нас посилюється.

Заявляючи, що ми знаємо точний час, коли прийде Ісус, ми впадаємо в заблудження. Свідки Єгови, адвентисти не одноразово передбачали точні дати повернення Христа, але всі ці передбачення виявилися хибними. В історії Церкви були і інші передбачення, інколи з претензією на нове розуміння біблійних пророцтв, інколи з запевненнями про отримання особистого відкриття від Самого Господа. Поширення такого вчення хоч і створює видимість пробудження народу (деякі приходять в страх, шукають освячення, запалюються ревністю проповідувати неспасенним), але в довготривалій перспективі ці позитивні зрушення зводяться нанівець (деякі християни залишають роботи, відмовляються від навчання, припиняють роботу над тривалими проектами, а з часом, при нездійсненні очікувань, розчаровуються). Будь-яка людина, яка заявляє про точну дату повернення Христа, – про яке б джерело знання не йшла мова, – не заслуговує довіри.

Готовими треба бути завжди! Можливо, ви уже тридцять років водите автомобіль і жодного разу не потрапляли в серйозну аварію. Однак, кожного разу, сідаючи в автомобіль, ви пристібаєте ремінь безпеки. Ви готуєтесь до події, яку вважаєте малоймовірною, але тим не менше можливою. Точно так же ми повинні щодня бути готовим до приходу Христа. Дві біблійні притчі, які йдуть поруч, і які були сказані в контексті про останній час, говорять про те, що ми повинні жити в стані постійного очікування (причта про десять дів) і активної праці (притча про таланти). Повідомлення про те, що Христос гряде, не повинні відбивати у нас бажання працювати над тривалими проектами.

Я чув безліч пророцтв про останній час, про скоре повернення Ісуса Христа (тільки в даній статті наведено їх більше десяти, за період останніх п’яти років). І неодноразово роздумував над ними, але вони ніяк не вплинули на мої пани щодо служіння в довготривалій перспективі. Інакше, я не наважився б здобувати релігієзнавчу освіту (2017 р.), впродовж двох років писати книгу (2018 р.) і т.д. Адже кожного разу перед початком якогось довготривалого проекту, чуючи подібного роду пророцтва, роздумуючи над есхатологічними текстами Писання і спостерігаючи за світовим годинником, логічно було б задати питання: навіщо ти це робиш, коли ось-ось прийде Христос?.. Проте хотілося б, щоб при поверненні Христос знайшов нас зайнятим якоюсь працею, а не в стані бездіяльності.

В той день, все буде як завжди: будуть їсти, пити, женитися, заміж виходити; хтось працюватиме на роботі, у когось буде вихідний; десь будуть будуватися Доми молитви, звершатися рукопокладення, відбуватися служіння в храмах. Це цілком природно. Головне бути в належному духовному стані! І пам’ятати слова Ісуса: «Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець. Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свій дім, і дав рабам своїм владу й кожному працю свою, а воротареві звелів пильнувати. Тож пильнуйте, не знаєте бо, коли прийде пан дому: увечорі, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи ранком. Щоб вас не застав, що спите, коли вернеться він несподівано. А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (Мар.13:32-37)

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!