Власний погляд | GENISSH

Читаючи 11-й розділ Євангелії від Івана, відчув особливу спорідненість того часу з нашим сьогоденням. «Господи, той, кого Ти любиш, хворіє» (Ів.11:3) – каже сестра Лазаря Ісусу. «Господи, ті, кого ти полюбив вічною любов'ю і до кого простер благовоління, хворіють, – кажемо ми. – Ми думали, що коли Ти поруч, народу Твого не торкнеться ця недуга; ми цитували 90-й псалом з надією, що не наблизиться моровиця [пандемія] до наших осель». «Захворів, то видужає» (вірш 12), – будучи в повному незнанні, кажуть учні. Ще й зараз ці учні відкидають реальність загрози, заперечуючи серйозність хвороби. «Ходімо й ми, щоб і нам померти з Ним» (вірш 16), – легковажно каже Фома. Однак смерть виявилася реальною. У Віфанії чути плач, в народі – розгубленість. Немало померло тих, кого дійсно любив Ісус... А ще, в цей же час, ми стаємо свідками «таємної змови» (вірші 47-57). Еліта, зібравшись в Синедріоні, вирішує як спасти місцевість і народ. «Ви нічого не знаєте, і не розумієте, що краще...

Готуючи до Дня незалежності певний історичний матеріал, натрапив на цікаве пророцтво. Воно було зафіксовано у 1992 році в одному з періодичних видань ХВЄ України. «О, діти Мої! Велику ще силу виллю на народ Мій. Ще сила піде по народові Моєму. О, діти Мої, будьте готові! Час наближається до кінця, час минає, а народ мій ще не готовий, не готовий народ Мій! Приготуйте серця свої, діти Мої, бо Дух Святий свідкує – час останній. Великі знамена мають звершитися... О, діти, діти! Час останній. Дуже важкі часи прийдуть на землю. Поведу через великі випробування й тривоги, через печалі і скорботи. Хто вистоїть без сили Божої?» Ви зауважили, яку велику подібність мають нинішні пророцтва?! Про час останній, про грядуще пробудження і прояви сили Божої, про тяжкий час, про печалі і скорботи... Таке враження, що прозвучало воно десь тільки зараз. А це був 1992-й рік. 30 років минає з того часу. Мудрий читаючи це, зрозуміє дещо. Взявши до уваги історичний досвід, ми більш ширше спр...

«Вони ставили царів самі, але не від Мене, призначали правителів, але без Мого відома!» (Ос.8:1). Чомусь цей текст не цитують, коли згадують про те, що «немає влади, як не від Бога» (Рим 13:1). А я повідаю вам, що навіть в церковних організаціях та структурах зустрічаються такі випадки, коли люди обирають собі лідерів, пасторів, служителів, керуючись лише власними бажаннями чи інтересами. На землі, на жаль, часто здійснюється воля людини, а Бог лише спостерігає. Ми, віруючі, розуміючи це, щодня просимо: « нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Лк 11:2). І колись це настане... А поки задача для роздумів: В далекому 1956 році в одному селі (в якому саме, читайте в моїй книзі на 161 стор.) щирий проповідник Петро заснував п'ятидесятницьку церкву. Це дуже не сподобалося органам КДБ, і вони думали над тим, як їм діяти. Знайшли людину з середовища п'ятидесятників, розпитали її, підготували, присвоїли агентурне ім'я. І ось результат: «В результа...

Досить часто, коли мова заходить про багатодітні віруючі сім’ї, доводиться чути закиди, що дітей багато у них через те, що вони не контролюють народжуваність, їм заборонено користуватися контрацепцією, родять «скільки Бог дасть» і т.п. Побутують навіть думки, що інтимну близькість віруючі мають лише для того, щоб зачати дитину. Багато є міфів і стереотипів… Але коли постає питання планування сім’ї (дітей) серед самих віруючих, то виникає певна нерозбірливість – досить широкий спектр тлумачень, немає єдиного вчення, позиції Союзів. Якось, нині покійний, пастор-учитель Віктор Куриленко, який викладав теми на сімейну тематику, в одній із церков під час семінару озвучив свою позицію відносно використання засобів контрацепції. Та це спричинило дискусії в церкві, адже позиція пастора і тієї громади була іншою. Після цього Віктор Куриленко, викладаючи семінари у церквах, прийняв рішення не відповідати на це запитання, натомість радив із ним звертатися до місцевого пастора. Тема ...

В обідню пору, 2-го жовтня 2019 року, вітчизняне п’ятидесятництво сколихнула приголомшлива звістка: відійшов у Вічність єпископ Боришкевич Віктор Дем’янович. В це важко було повірити. Ще вчора він проголошував проповідь у своїй місцевій церкві, даючи настанови, підбадьорюючи і надихаючи Божий народ на працю. А сьогодні усі зрозуміли, що ця проповідь була останньою… Тривожна звістка вмить облетіла земну кулю. Десятки дзвінків, сотні повідомлень рідним та близьким із запитанням: «Чи дійсно це правда?», а також сотні і сотні співчуттів. Ця подія внесла корективи в календарні графіки багатьох служителів найвищих рівнів; з найвіддаленіших куточків землі, залишаючи важливі заплановані справи, вони направлялися на Рівненщину. Хтось із служителів в коментарях під новиною про смерть єпископа відреагував так: «Здається, з ним відходить ціла епоха…». Його церква ще довго відчуватиме цю втрату… В знак пам’яті, пропоную десять цікавих та повчальних фактів із життя єпископа. 1. Він ніколи...

1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. 2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. 3 І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! 4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом! 5 Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота! 6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. 7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений. (Iс.6:1-7) Рік смерті царя Озії був незвичайним для Ізраїльського народу. Народ втратив свого царя. В 16 років він почав царювати і царював 52 роки. Більше півст...

21 лютого 2012 рік... Пройшло рівно сім років від важкої операції, яку мені довелось пережити. Тепер щороку я згадую цю дату, як другий день мого народження. Намагаюсь пригадати ті події, але тепер мені здається, що це був страшний сон, і що це було не зі мною... П’ять днів я мучився від болі вдома, п’ять днів я лікувався в інфекційному відділенні (але, як виявилось – даремно). В результаті потрапив в хірургію, звідти – в реанімацію. 17.02 консиліум лікарів приймає рішення: лапаротомія з вирішенням подальшої тактики на операційному столі. Для всіх це був, як грім серед ясного неба. Треба робити операцію, але ніхто не знає що зі мною. Потрібне негайне операційне втручання. Операція розпочалась приблизно о 17 годині і тривала декілька годин. Я не пам’ятаю самої операції, але кажуть, що тоді виникла якась надзвичайна загроза, коли питання мого життя вирішувалось в декількох хвилинах. Наступного дня, коли я прийшов до тями від наркозу, поглянувши на живіт я жахнувся: живіт розрізани...

День знань - одне із головних свят навчального року. Це свято об’єднує всю громаду – від найменших, тих хто вперше піде до школи і стане першокласником, до серйозних старшокурсників – тих, хто стоїть на порозі дорослого життя. Крім того, це свято всіх учителів, викладачів, батьків, бабусь та дідусів, хто з хвилюванням та гордістю збиратиме та проводжатиме рідних чад до школи. Своїх дітей до школи випроводжають і християни. Декілька історій із Біблії, а також недалекого минулого, які варто в цей день, перед початком навчального року, пригадати віруючим батькам, дітям, підліткам. «Пишу, діти, вам, бо ви пізнали Отця» (1Iван.2:14) Що можна написати дитині? Пригадується історія з дівчинкою, яка була слугою в домі Неємана. Віра, яку їй передали батьки, зробила її відомою на весь світ. Через цю маленьку дівчинку начальник війська сирійського отримав зцілення від невиліковної прокази. Вона знала Бога – і це головне! Це велике щастя, коли дитина, йдучи до школи, вже знайома з Ісус...

Дорогою земною йду в Небесний дім, В дорозі цій зі мною Бог, а я є з Ним! Не дай розчаруватись в Імені Твоїм, Хоча існують безлічі на те причин. На очах у всіх зухвало відібрали Крим, Москву в новинах називають "Третій Рим". І тих катів не вдарить Божий грім?.. Не дай розчаруватись в Імені Твоїм. Північний вітер наробив великої біди, Ще довго будеш бачити його сліди... А нині й досі гинуть кращі юнаки, Усе це – наслідок російської війни. Із заходу в церкви ввійшла харизматія – Зло ще більш підступне, ніж несе Росія. Тисячі людей обмануті вогнем чужим… Не дай розчаруватись в Імені Твоїм. А ті, що вчора захищали зміст доктрин, На подив всім, спокусились на бурштин, Вчення Христа було для них передусім… Не дай розчаруватись в Імені Твоїм. А то було пророцтво не здійснилось, І вмить бажання серця спопелилось, Дарма беріг слова святі – повірив їм… Не дай розчаруватись в Імені Твоїм. Продовжую дорогу, йду в небесний дім. Чомусь так мало на шляху...

Цю зустріч пам‘ятатиму довіку, Її подарував нам Бог. Здавалося, що ми знайомі споконвіку, Та зараз час казати епілог. Ми говорили про усе на світі: Дитинство, юність, зміст життя. У спогадах дорогоцінні миті, А у серцях тривожне відчуття. Чи буде зустріч дана знову? Нехай не на землі – у небесах! Коли Господь пересіватиме полову, Якими знайде нас на терезах? Лиш думка не дає мені спокою, Що може статись так, відколи Той День зустріне нас з тобою – Ми більше не побачимось ніколи... Через щоденний тиск випробувань У небеса не всі ввійдуть. Відчувши на собі весь шквал страждань, Багато вірних відійдуть. Не зрозумівши дій Господніх, Що звершував над ними Він в житті, Чимало буде серед них незгодних, Які на Бога будуть дуже злі. Чому одних зціляв, а інших – ні? Чому одні життя пройшли у визнанні? Вітання, почесті, пісні хвали! А інші несли хрест у вигнанні... Чому одні в Ісусі зцілення знайшли, Від інших й досі чути: «Поможи»? І Бог у відповідь мов...

Як багато людей на землі – і життя кожного унікальне! Хтось вважає, що своє життя він будує сам, інші – що за них це робить Господь. Будівництво тривалістю у все життя, від нього залежить Вічність. Тому Господь, бажаючи для нас вічного щастя, приготував Свій, індивідуальний для кожного, проект. Пропоную відправитись в Біблійний архів і дістати звідти деякі проекти на життя відомих мужів. Бог має Свій план на розвиток землі. І весь світ йде до назначеного Богом кінця. Ціль, яку поставив перед Собою Бог, буде досягнута. Також Бог має Свій план на життя кожної людини. Писання вчить, що Божий промисел охоплює все (Еф.1:11 - Він «чинить все за радою волі Своєї» ), але ступінь Його безпосередньої участі в тих чи інших подіях різна. Інколи Він прямо і безпосередньо втручається в хід подій (Повт. 32:39, Дії 5:1-11 - карає за гріх обману); але в більшості випадків Господь діє в рамках законів природи, не роблячи винятку навіть для віруючих (Фил. 2:30). Інколи Він дає людям повну свобод...