#24 Гріх Хама і гріх Ілія

У Старому Завіті є дві історії про двох грішників. На перший погляд, між ними немає нічого спільного.

Перша, усім відома – про Хама, сина Ноя, з 9-го розділу Буття (Бут.9:20-27). Ной насадивши багато виноградників, не розрахував сили під час дегустації. Оп’янівши, він заснув у своєму наметі в голому вигляді. Підкреслю особливо: у своєму власному шатрі, сплячим. Ной нікому не заважав, ні до кого не приставав, і все, що йому було треба – проспатися.

Його синові Хаму все це здалося дуже забавним: він не лише сам посміявся над ганьбою свого батька, але запросив і братів Сима та Яфета помилуватися видовищем. Вони не захотіли, а, навпаки, накрили батька одягом, причому так, щоб самим ненароком не побачити його голизни. За це Ной обіцяв сувору долю нащадкам Хама.

Що спочатку зробив Хам? Він виніс на публічний простір приватний гріх свого батька і запропонував братам над ним посміятися.

Інша історія розказана на початку 1-ої Книги Царств (або 1-ої Самуїла), її головний герой – первосвященик Ілій (1Цар.2:12-17 або 1 Сам.2:12-17). Він був предстоятелем ізраїльського народу, а по суті, його єдиним керівником у ту пору, коли ще не було царів. Сам він був людиною благочестивою, ми це бачимо по його розмові з Анною, матір’ю майбутнього пророка Самуїла.

Однак його сини і, відповідно, спадкоємці пішли зовсім іншим шляхом: «Вони не знали Господа і обов’язків священиків стосовно до народу» (1Цар. 2:12,13). Вони постійно знаходилися у святилищі, перед Скинію, але в основному для того, щоб відібрати собі кращі шматки м’яса ще раніше жертвопринесення, та чинити розпусту з жінками поряд зі святинею.

Це вже були зовсім не приватні гріхи, вони творилися на очах народу, вони оскверняли святе місце – і народ розказував про них Ілію. Ілій навіть насварив синів, але… не більше того. Він не усунув їх від служіння, не покарав, навіть не спробував перевірити, як вони стануть поводитися після цього.

І тоді в справу втрутився Господь. Вустами пророка Він сповістив Ілію, що увесь його дім чекає суворе покарання: його сини помруть в один день ще за його життя, і молодими помиратимуть їх нащадки – а головним священиком стане хтось інший, кого обере Господь.

Потім Господь повторив своє викриття через маленького хлопчика Самуїла, який виховувався при святилищі. Відповідь Ілія як не дивно пасивна: «Він – Господь; що Йому завгодно, те нехай сотворить» (1Цар. 3:18). Ще був час для покаяння і зміни, Господь не квапився з покаранням.

Сини Ілія користувалися своїм служінням при святилищі як інструментом у пошуках багатства і задоволень.

В цих історіях можна взяти безліч уроків. Я ж зауважу лише один.

Яка ж реакція на гріх є правильною? Ми маємо засуджувати гріх, але не виносити його в публічний простір для висміювання. Є приклади, коли люди замовчували гріх, і втручався Бог. І є також приклади, коли люди виносили особисті гріхи людей на загал, і з ними судився Бог.

Приклад двох інших синів Ноя: вони побачивши людину в неналежному стані, допомогли їй вийти з нього, не розголошуючи повсюдно про це. Отже, (1) не будь байдужим до чужого гріха; (2) не глумись над чужим падінням; (3) твій обов’язок допомогти людині піднятися (використовуючи той метод, який в даному випадку буде ефективним)

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook. А також - в Telegram!
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями! Відтепер ми також в Telegram!