О, молитва, о, молитва, В жизни Богом ты дана

Серед постанов, які Господь призначив для ізраїльського народу, були жертвоприношення та кадіння. Щодня священики повинні були «кадити перед Господнім лицем» (Чис.16:40), приносити «любі пахощі» (Чис.29:36). В деякі часи про цю постанову забували, і тоді народ ізраїльський терпів лихо.

«погасили светильники, и не сожигали курения, и не возносили всесожжений во святилище Бога Израилева» (2Пар.29:7)

Ще навіть у старозавітні часи євреї розуміли значення цих кадінь, вже тоді вони вбачали у них прообраз молитов. Давид в звертанні до Бога використовує ось цю аналогію з жертвоприношенням: «Да направится молитва моя, как фимиам, пред лице Твое, воздеяние рук моих - как жертва вечерняя» (Пс.140:2)

Підняті руки Мойсея також символізували силу молитви. Не за себе піднімав він їх, а за Ізраїль. Та для чого був цей концерт? Хіба в руках було діло? Це був прообраз, якого пізніше Господь наповнить змістом і поставить за взірець для наших поколінь. І підняті руки Мойсея нагадуватимуть християнам новозавітного періоду про силу молитви – що не кількість колесниць і не сила війська вирішує хід бою, що не здібності людські приносять успіх в життя, що не випадковість береже від небезпек, а тривала постійна молитва. Саме про це і нагадують нам підняті руки Божого слуги, щоб «чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву» (1Тим.2:8)

О, молитва, о, молитва,
В жизни Богом ты дана
В страшной буре, среди битвы
Поднимала ты меня.
Темной ночью я не спал
На коленях я стоял
И душою с Богом говорил
Мене завжди вражали люди, які вміли молитися. Люди, до чиїх молитов прислухувався Господь і робив дивні речі в житті інших, в історії Церкви та світу.

Велике духовне пробудження, відоме, як «Талінське» сколихнуло увесь атеїстичний Радянський Союз. Щоб відчути вогонь цього пробудження, кожного дня сюди з’їжджалися сотні людей з проханням про молитву за зцілення, хрещення Святим Духом та звільнення від демонічних сил. Очевидці тих подій згадують про посиленні молитви, які передували цьому пробудженню. «Молитовна група ставала все більшою, і на протязі двох-трьох років вже декілька десятків людей збиралися на ці зібрання» [1]
Хто ці люди? Ми не знаємо їх імен. Ми їх і не будемо знати, бо служіння молитвеника не публічне, хоча одне із найбільш важливих. Завдяки цим невідомим людям загорівся масштабний вогонь Святого Духа, відбувся масштабний прояв Божої сили та слави.

Завдяки молитві однієї невідомої людини при житті було збережене ціле місто! Що цікаво, так це те, що жителі цього міста не виявили жодної вдячності до цієї людини. Встали вранці – бачать вдалечині піднімається дим від сусідніх міст Содоми і Гоморри, але з полегшенням зідхнули – нас лихо обминуло. Продовжують займатися своїми буденними справами, веселитись, відпочивати. Нікому з них і на думку не прийшло, що збережені вони тому, що десь там за горою вночі стояв праведник з піднятими руками, з заступницькою молитвою. Це був Лот, який благав про помилування міста Цоар [Сихем – рос.]. Його молитва була почута: «Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав» (Бут.19:17-21).
Чекаємо, що після такого подвигу Лот зайде до міста Цоар з почестями, його зустрінуть вітаннями, встановлять пам’ятний знак, складуть легенди, зрештою, перейменують місто в честь його імені? Ні! Реальність, з якою доводиться часто зустрічатися молитвенику інша: «І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його». (Бут.19:30)

Чи не про наш час ці алегоричні слова: «заперли двери притвора, и погасили светильники, и не сожигали курения, и не возносили всесожжений во святилище Бога Израилева»? Чи не від того так мало кається сьогодні людей, що загасили свої світильники? Чи не тому так багато розчарувань, що закрили двері своєї таємної кімнати? Чи не тому так мало спостерігаємо проявів Божої сили, що перестали молитися до Бога Ізраїля?

Особисто для мене такі люди, як Лот є великим прикладом для наслідування, для мене вони герої віри. Хтось сказав таку фразу: «Истинно любит тебя тот, кто втайне молится о тебе Богу». Чи знали цю істину жителі Цоару? Не той любить вас, хто розпиває з вами разом келих вина; безкорисливо вас любив той, хто вдалечині підносив голос до неба, просячи милості на ваше життя. Чи є такі люди сьогодні? Чи не бажаєте в числі таких бути і ви?

Звідки ви знаєте, чи саме не по вашій молитві ваш улюблений син чи дочка, продовжує жити? Можливо людина сама і не знає того, від чого приходять благословіння в її життя, чому так часто із небезпек виходить неушкодженою, по якій причині ще й досі ходить по землі. Може десь там в хатині тремтить праведник, просячи зберегти її душу... Ці молитви піднімаються вище даху кімнати, минають хмари, летять в небеса. А там їх складають у чашу. А коли чаша наповняється – посилається з неба дощ благословіння. Вони ж приступають до наповнення іншої чаші…

У дикого гуся могучие крылья
В далеком полете широк их размах
Немного старанья, немного усилья
И гусь высоко , высоко в облаках

У ласточки крылья у голубя тоже
А я человек не умею летать
Но крылья молитвы Ты дал мне о Боже
Они меня могут над миром поднять

Когда человек начинает молиться
У птиц перелетных растерянный вид
Ведь птицам приходиться посторониться
Дорогу молитвам – людей уступить

Но много богаче, счастливее птицы
На крыльях молитвы лечу высоко
Те светлые крылья не знают границы
Несут мою душу неслышно, легко

Бесшумные крылья, могучие крылья
Мой дух поднимают над грешной землей
Немного старанья, немного усилья
В полете молитвы для сердца покой

  1. Спогади пастора Рэйна Уеймса, учасника Талінського пробудження. - Джерело доступу: https://www.youtube.com/watch?v=soFN16XLcLc

Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!

Поділіться з своїми друзями!