Церковне правління: Чи може жінка бути пастором церкви?
Якось в інтернеті зустрів статтю про те, що в ранній церкві апостолом була жінка і що звали її Марією. Серед аргументів був той, що Ісус після свого воскресіння дав їй повеління піти й розповісти Його учням про Своє воскресіння: «йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» (Iван.20:17). Звичайно, ми розуміємо, що цей факт зовсім не означає, що Марія Магдалина відтепер стала апостолом. З таким підходом до тлумачення Біблії ми знайдемо ще не одного такого «апостола». У Новому Завіті є три вірші, в яких слово «апостол» використовується в широкому значенні, в якості посланця, але аж ніяк не для означення церковного служіння. В Фил.2 та Кор. 8:23 Павло говорить про людей, які супроводжували пожертвування у Єрусалим, як про «посланців» церков. Тому варто знати, що слово «апостол» може використовуватись в широкому та вузькому значенні.
Така ж ситуація із поняттям «служитель». У загальному значенні ми усі є служителями Христа, «царями і священиками» нашого Бога, але, зазвичай, під «служителем» мають на увазі людину, якій було публічно присвоєно право і дана відповідальність здійснювати певні функції ради блага всієї церкви.
Одним із різновидів служителів є пастор (пресвітер). У його функції входить управління новозавітною церквою (1 Тим.5:17, 1 Петр.5:2-5, Евр.13:17) та віронавчальні обов'язки (Еф.4:11, 1 Тим.3:2, 5:17).
Отож, чи можуть жінки бути пасторами?
Найперше, варто сказати, що чоловік та жінка в рівній мірі створені по образу Бога, однаково для Нього цінні, мають однаковий доступ до спасіння (Дії 2:17,18; Гал. 3:28).
У деяких церквах не завжди визнавали повну рівність чоловіка та жінки, заперечували той факт, що Бог дає жінкам духовні дари, рівні дарам чоловіків, чи навіть більші. Жінок не заохочували активно приймати участь в різних видах служінь. Не визнавався і той факт, що Бог подарував жінкам мудрість, яка могла бути використана для прийняття важливих церковних рішень. Проте, все ж таки Біблія не дозволяє жінкам бути пасторами церкви. Наведемо деякі переконливі аргументи, що підтверджують такий висновок:
1) «Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні. Адам бо був створений перше, а Єва потому. І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ». (1Тим.2:11-14)
Тут мова йде про церкву, члени якої зібралися разом. Саме в такому контексті Павло накладає заборону на функції, які виконували пресвітери (див. вище).
Робить він це не через те, що жінки були малограмотними або ж проповідували якесь єретичне вчення. Наприклад, ми знаємо, що жінка на ім'я Прискилла, яка була членом ефеської церкви, достатньо добре знала Писання – настільки добре, що змогла роз'яснити його Аполлосу (Дії 18:26). Можливо, вона навчалась у самого Павла протягом трьох років, коли він зоставався в Ефесі. І все ж Павло не дозволяє Прискиллі чи якійсь іншій освіченій ефеській жінці навчати в церковному зібранні. Причина не у нестачі освіти, а в порядку творіння, встановленого Богом.
2) «нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві! Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?» (1Кор.14:34-36)
Павло не забороняє жінкам публічні виступи в церкві, навпаки, він наказує їм молитися і пророкувати в церкві (1 Кор.11:5), але він забороняє їм оцінювати та критикувати, оскільки це можуть робити лише ті, хто управляє всією церквою. В обох випадках (1 Кор.14 і 1 Тим.2) він намагається закріпити за чоловіками функцію правління та навчання.
3) В НЗ про пресвітерів завжди говориться, як про чоловіків. «муж єдиної дружини» (Тит.1:6), «муж однієї дружини» (1Тим.3:2).
4) Сім'я і Церква. Новий Завіт часто проводить паралелі між сім'єю та церквою. «бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?» (1Тим.3:5)
Очевидно, що модель правління в сім'ї відповідає моделі правління в церкві, і навпаки.
5) Приклад апостолів. Середи вибраних Ісусом апостолів усі чоловіки. Навряд чи Ісус тут керувався якимись культурними вимогами того часу. Христос був незалежний від цього, не боявся руйнувати рамки звичаїв, коли мова йшла про моральні принципи. Якби Христос бажав встановити рівний доступ до керівних посад в церкві як для жінок, так і для чоловіків, Він зробив би це, не дивлячись на протидію суспільства.
6) Докази біблійної історії. В Біблії від книги Буття до Об'явлення простежується модель чоловічого правління. Хоча були і поодинокі випадки жіночого керівництва, проте вони були скоріш за все, як винятки, викликані незвичайними обставинами, тому не можуть служити зразком новозавітного служіння.
7) Історія церкви. Протягом всієї церковної історії простежується принцип, згідно з яким служіння в церкві пресвітера виконували чоловіки. І хоча це не доводить правильність твердження, ми все ж таки повинні задуматися, перше чим стверджувати, що практично вся Церква на протязі всієї історії помилялась в цьому питанні.
Отже, Біблія досить чітко дає зрозуміти, що служіння пресвітера повинні здійснювати лише чоловіки. Та й не всі чоловіки це можуть робити, не всі зможуть виконувати цю надважку працю. До цих людей у Бога досить високі вимоги, оскільки на них покладена велика відповідальність. Тому, Біблія не стільки забороняє жінкам братися за цю справу, як дає зрозуміти їм, що вони не для того створені. У Слові Божому ми читаємо про те, щоб чоловіки любили дружин своїх, і не були суворі до них (Кол.3:19), вони названі «слабішою жіночою посудиною» (1Петр.3:7). Чи витримає ця посудина процес формування, переплавки та той тиск, який чинитиметься на неї під час її використання у Домі Божому? Однозначно, жінка створена не для цього. Для неї Бог має інші цілі та служіння.
Варто розуміти також, що Бог дав мудрість та далекоглядність не тільки чоловікам, але і жінкам, тому церковні керівники при прийнятті важливих рішень повинні звертатися за порадами як до мудрості чоловіків, так і жінок.
1) Уэйн Грудем. Систематическое богословие. – Изд. «Мирт» – 2004. – С.1058-1070
2) Александр Шевченко - Может ли женщина быть пастором и учителем?. - Джерело доступу: https://ashevchenko.org/questions/mozhet-li-zhenshhina-byt-pastorom-uchitelem/
P.S. Пропоную в цьому питанні ознайомитися з позицією Александра Шевченка, пастора церкви "Дом Хлеба":
«Вы, возможно, осудите меня за эту позицию, но я лично считаю, что область священства – это область, которую Бог все-таки отделил мужчине. Я знаю, что многими служениями в церкви могут заниматься сестры, если, во-первых, их Бог одарил этими способностями, если Бог им дал возможность и таланты это делать. Но область священства – это область, которая как в Ветхом, так и в Новом Завете, которую Бог отделил священнослужителям. Мой взгляд возможно консервативный, но я по крайней мере так к этому отношусь. Я считаю, что это всеобщий перекос, который вливается и в церковь. В 60-е годы произошел резкий крен, резкий надлом, начало какой-то новой эпохи в отношениях между мужчинами и женщинами. Раньше в нашем славянском обществе в основном все-таки был глава семьи – мужчина. Пускай его так не уважали, по крайней мере от него зависели, он в таком положении находился. Но постепенно это положение главенствования, командования в семье и обществе постепенно стала занимать женщина. Интересно, что возникло много таких движений, в том числе и феминизм, где эти люди, женщины – борцы за равенство прав, за равенство положения. Я верю, что Бог одинаково оценивает мужчину и женщину. Мужчина — не значит более ценный, чем женщина. У нас есть одинаковый доступ к спасающей благодати. Я знаю, что Бог одинаково нас любит, но это не значит, что в обществе и в церкви у нас одинаковые роли и одинаковая ответственность. Сегодня движение феминизма можно выразить несколькими словами: у женщины есть огромная жажда властвовать и управлять мужчиной, это заложено в Эдеме, при грехопадении. Так и написано: к мужу твоему влечение твое. В оригинале это звучит так: у тебя будет страстное желание, — так предупредил Бог Еву, — захватить позицию, которую имеет мужчина, управляя им и манипулируя им. И конечно, это страстное желание нарастает, особенно в последнее время. И так как женщинам почти невозможно с этим справиться, они изобрели другой путь, как справиться с этой проблемой, чтобы не бороться в себе: они решили, что то, что мы не можем победить, мы это узаконим. Дальше больше того, мы выставим это как продвинутость, как современность. И теперь с этим не нужно бороться, с жаждой власти и манипуляцией, это можно принять, что это продвинуто, это современно, это правильно, — независимая, одинокая, управляющая, командующая женщина и т.д. Но вы знаете, во-первых, это нарушает библейские законы, а во-вторых, власть женщины, как тенденция, практически женщины не устояли в семье, во власти. Сегодня все больше и больше наблюдаю, что власть в семье – реальную власть — захватили подростки, и большинство родителей бегают вокруг как мальчики и девочки на «побегушках» и выполняют их прихоти, боясь их дисциплинировать и сказать твердое «нет». Почему? Из-за страха быть некрутыми родителями в глазах подростков. И второе – потерять их самих. Но вы знаете, кроме презрения, это в подростках ничего не вызывает. Я сейчас пишу две книги специально для родителей и подростков и там подробно останавливаюсь на библейской концепции устройства семьи и особенно родительском авторитете. Знаете, один из самых распространенных грехов современности, я недавно проповедовал на эту тему, это грех неуважительности, непочтения, он массовый и им заражены люди, — к начальству, власти, семье, церкви, в обществе. Если бы сегодня люди почитали, уважали, как Библия говорит, в государстве, в семье, в церкви, я так думаю, большая часть людей внутри себя не были бы разрушены, большая часть семей – сохранены. Большинство конфликтов бы не возникало, забастовок, революций и кровопролитий. Потому главная тенденция сегодня дьявола – это бунтарство. Прежде всего, бунтует против Бога, против людей, установленных Богом: в обществе, в семье и в церкви. Потому я считаю, что такое массовое движение «пасторства-женщины» не что иное как эхо внешней тенденции, навязанной последним временем, духом обольщения» [2].
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар