До Дня знань: Де сучасні Сидрах, Мишах і Авед-Него?
Своїх дітей до школи випроводжають і християни. Декілька історій із Біблії, а також недалекого минулого, які варто в цей день, перед початком навчального року, пригадати віруючим батькам, дітям, підліткам.
«Пишу, діти, вам, бо ви пізнали Отця» (1Iван.2:14)
Що можна написати дитині? Пригадується історія з дівчинкою, яка була слугою в домі Неємана. Віра, яку їй передали батьки, зробила її відомою на весь світ. Через цю маленьку дівчинку начальник війська сирійського отримав зцілення від невиліковної прокази. Вона знала Бога – і це головне!
Це велике щастя, коли дитина, йдучи до школи, вже знайома з Ісусом Христом – вона знає про Нього з розповідей в недільній школі, з перегляду ілюстрованих Біблій, з дитячих журналів, з розповідей батьків.
Нехай приклад цієї дівчинки надихне інших, її сучасних ровесників, пізнавати Христа і розповідати про Нього іншим.
«Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого» (1Iван.2:13)
Перемогли – значить боролися. Молодість – це період особливих спокус і особливої боротьби. Та Господь бажає бачити свій молодий виноградник плодовитим, молодих юнаків – сильними.
Пам’ятаємо про Даниїла, який вийшов з цієї боротьби переможцем, змусивши Навуходоносора визнати: «Направду, ваш Бог це Бог над богами та Пан над царями» (Дан.2:47). Пам’ятаємо і про трьох юнаків, які змусили царя написати офіційний наказ на все царство такого змісту:
«Цар Навуходоносор, до всіх народів, племен та язиків, що мешкають на всій землі: Нехай вам примножиться мир! Знаки та чуда, які зробив зо мною Всевишній Бог, уважаю за відповідне об'явити. Які великі Його знаки, й які потужні Його чуда! Царство Його царство вічне, а Його панування з покоління в покоління!» (Дан.3:31-33)
Цих юнаків відрізняло від інших те, що вони «розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку, і щоб у них була моторність служити…» (Дан.1:4). Це і робило їх впливовими та поважними в очах царського оточення.
Чи не готує Господь сьогодні «Сидраха», «Мешаха» і «Авед-Него»? Чи не бажає Він бачити в Своєму народі сучасних «Даниїлів»? Сьогодні Бог дарував молодим юнакам і дівчатам можливість здобути знання, щоб потім використати їх для поширення Царства Божого, для захисту Божого народу, для відстоювання його інтересів на всіх рівнях. Зрештою, щоб своїми стараннями, своєю сумлінністю, своєю поведінкою показати приклад тим, хто не вірить у Христа або розчарувався у Ньому.
«Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша» (1Iван.5:4). Віра – це те, на що найбільше направлена увага диявола, аби її зруйнувати, аби перевиховати молоде покоління. Для цього він використовував найрізноманітніші методи.
«Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку» (1Iван.2:13)
Якось під час зборів на одному із підприємств (70-ті роки минулого століття) завідуючий відділом пропаганди і агітації райкому Компартії Г.І. Шиманський розповів про широкий рух трудівників Дубнівського району за дострокове виконання завдань першого року п’ятирічки. «Та серед них нема жодного прізвища членів секти баптистів-розкольників. Чому? Невже в них не такі руки, розум?» – запитував Шиманський. Зрозуміло, що цим прізвищам там було ніде взятися, адже таких відчисляли ще на перших курсах технікумів.
У школах вчителі активно займалися атеїстичним вихованням своїх учнів, адже розуміли, що саме вона має великі можливості для формування в учнів матеріалістичного марксистсько-ленінського світогляду та твердих комуністичних переконань. Ось, що розповідала тодішній вчитель однієї із Дубнівських шкіл: «Вчителі нашої школи добре розуміють це завдання... тому більшість вчителів не обмежується атеїстичним вихованням на уроках, а проводять його в позакласній та позашкільній роботі. Це і читання лекцій, і клуби, і кутки юних атеїстів, бесіди, вечори і ранки, культпоходи в кіно, театри, читацькі конференції, збір усної антирелігійної народної творчості». Як бачимо, усі ці різноманітні заходи проводились виключно з однією метою – знищити в молодому поколінні віру в Бога. І в деяких випадках їм це вдавалося.
Читаючи радянську періодику, мені траплялися публікації деяких молодих людей, які вирішили «покінчити з релігією» – тепер вони розповідали про своє минуле, як про «страшний сон», про тенета, з яких пощастило вирватися.
Комуністи працювали наполегливо і на досягнутих успіхах зупинятися не збиралися – прагнули вдосконалюватися у своїй роботі: «Будівництво комуністичного суспільства, вільного від пережитків минулого, в тому числі і релігійних, настійно вимагає дальшого вдосконалення ідеологічної, зокрема антирелігійної роботи серед молоді, формування в неї науково-матеріалістичного світогляду, сталих атеїстичних переконань»
Проте не всі діти віруючих батьків піддавались цьому атеїстичному перевихованню. Ті діти, з якими батьки вдома проводили свій час, яким розповідали про віру в Христа, про духовні цінності, залишалися вірними Богу. І це комуністів непокоїло. Вони прекрасно розуміли в чому полягала причина такої стійкості.
Уповноважений Ради у справах релігій при РМ СРСР у Рівненській області надіслав відділу науки та навчальних закладів такі спостереження (у них ми дізнаємося, якими методами батькам вдавалося прищепити своїм дітям віру в Бога):
«Основной тенденцией в общинах евангельских христиан по влиянию на молодежь и детей является следующее:
1. Приобщение детей к молитве дома вечером и утром.
2. Привод детей на молитвенные собрания.
3. Поручение детям переписывать псалмы, религиозные песни и даже библейские тексты.
4. Постоянное внушение детям со стороны родителей, что святое писание это одна из лучших книг мира, которая существует и будет вечной.
5. Попытка общин ЕХБ проводить организованные формы занятий с детьми и молодежью по разучиванию библейских текстов и обучению религиозных псалмов и песен».
Керівництво партії прагнуло зменшити вплив віруючих батьків на своїх дітей. Задля цієї цілі вони пропонували посилити атеїстичне виховання у школах та інших навчальних закладах, де знаходились діти.
«Практика показывает, что там, где повседневно ведется индивидуальная работа с детьми и верующими родителями, где эти вопросы держат под повседневным контролем родительские комитете, педколективы, общественные организации, там достигнутые значительные успехи по ограничению влияния церковников на молодежь и детей, а также пресечению противозаконных действий сектантов.
Педколективам, партийцам, профсоюзным организациям школ, училищ, техникумов, институтов следует усилить контроль в первую очередь за общежитиями, где проживает молодежь.
Только при совместной работе местных органов власти, школ и учебных заведений можно значительно ограничить влияние церковников на молодежь и детей не допуская при этом фактов администрирования и оскорбления чувств верующих»
Як бачимо, вихованню дітей приділялась велика увага. І саме від виховання, залежала їхня подальша доля – або комуніст, або християнин. Якщо обираєш останнє – шлях до освіти, кар'єри і керівних посад закритий.
Комунізм тепер став пережитком минулого, переслідування за релігійними переконаннями теж минули, настав час свободи віровизнання та матеріального благополуччя. Час, в якому тепер виховується молоде покоління, більше схожий на період Вавилонського полону. У світі християнами пропонують гарну одежу (положення в суспільстві), їжу з царського столу (інформацію) та інші привілеї. Ворог розуміє, що дитина, яка має в собі великий потенціал і яка буде вірна Господу, може бути використана Богом для Його прекрасних цілей. Тому, його завдання викрасти молодь з церкви, запропонувати їм царську їжу, одягнути їх в гарну одежу, дати їм нові імена – перевиховати їх. Якщо він це зробить – завтрашній день Церкви під сумнівом.
Церква Христа сьогодні потребує мудрих, здібних, сповнених Духа людей. Президент Російського біблійного товариства С.М. Попов, аналізуючи сучасне християнство та його вплив на оточуючих, з сумом констатував: «Про який соціальний, культурний, науковий вплив може йти мова, коли рівень віри, грамотності віруючих фактично не зрушився з мертвої точки радянських часів». Чому? – нехай кожний дасть відповідь сам.
В часи Вавилонського полону з Божого народу було забрано і переселено у Вавилон багато юнаків, але тільки чотири (Даниїл, Сидрах, Мешах і Аведнего) зуміли зберегти себе там у чистоті. Більшість не змогла відмовитися від того, що їм там пропонували. Напевно, так є і сьогодні…
Велика трагедія, коли Божі благословіння використовуються людьми собі на зло. Матеріальне благополуччя, релігійна свобода, великі можливості (в тому числі можливість навчатися) часто християнами не використовуються, або ж використовуються собі, а то й усій Церкві, на шкоду.
Чи не соромно буде, якщо сьогодні хтось оприлюднить список відомих і впливових юристів, лікарів, вчителів, кандидатів наук, дослідників, інженерів, керівників підприємств і скаже «Та серед них так мало євангельських християн. Чому? Невже в них не такі руки, розум?». Що скажемо тоді?..
Отож, усім учням, студентам бажаю успіхів в навчанні! Молодим юнакам і дівчатам, християнам, бажаю пам'ятати, про те, «з якого ми роду, і яке наше заняття (призначення)»: Ты помазана побеждать, не сдаваться, но наступать
Ну, а про поведінку в навчальних закладах, та й взагалі у світі – годі й писати! Дух Господень ведь на тебе, Помни это везде...
*Цитати взяті із майбутніх книги "Історія протестантизму на Дубенщині" та "Історія п'ятидесятництва на Дубенщині"
Щоб відстежувати подальші публікації підписуйтесь на сторінку у мережі Facebook.
Сподобалося - ставимо Like!
Поділіться з своїми друзями!
Коментарі
Дописати коментар